В українській громаді Канади багато людей з визначними досягненнями і цікавими біографіями. Коли наша ґазета дізналася про життєвий шлях членкині Організації Українок Канади Наталі Корпан, ми зрозуміли, що маємо розповісти про нього громаді. Більшість з нас знає Наталю як іпотечного радника банку CIBC і активного члена ОУК. А ще як активного члена UCPBA (Ukrainian Canadian Professional and Business Association), викладача Рідної Школи УНО Торонто Захід, члена батьківського комітету в “Перших Кроках” Пласту.
Але це – неповний список того, ким є Наталя Корпан. Вона каже, що “в першу чергу я є мама і дружина. І на першому плані в мене стоять мої рідні. Ми маємо троє діток і песика. Щиро вдячна своій мамі, бо вона справді дуже багато нам допомогла і допомагає надалі з дітьми”. Наталя виросла в сім'ї лікарів і також мріяла стати лікарем. Але коли в старших класах втратила бабусю, а потім маленьку племінницю, змінила свої плани. “Потім я втратила найкращого в світі тата і за короткий час ще одну бабусю. Тож втрат було багато. А особливо після втрати тата – все перевернулось. Мені донині його бракує. Він пішов від нас дуже рано. Та я вдячна Богові за те, що він у мене був і що був саме такий. Він завжди знаходив для мене час. Пам'ятаю, ми розбирали з ним годинника, якого потім не могли скласти, але це було так чудово. Донині зберігаю вагончика від іграшкової колії, яку тато мені колись подарував. Напевне з татовими генами мені передався патріотизм, любов до рідного краю. Тато був справжнім українцем, за радянських часів зустрічався з такими ж патріотами, з тими, що повернулися із Сибіру і далі були переслідувані, вони про щось говорили таємно вечорами. Як би я послухала ті розмови зараз! Я горда, що в мені тече і лемківська кров. Це є унікальний народ”.
Список волонтерської діяльності Наталі можна продовжувати далі. Вона опікується сім'єю з України, в якій тато загинув від Градів на війні ще на початку літа 2014 р. Наталя каже: “Залишилось двоє діток: 2 рочки дівчинка і 13 років хлопчик.. Користуючись нагодою, хочу звернутись до людей доброї волі. Якщо хтось бажає дати будь-які пожертви, одяг чи забавки для дітей, з радістю передам цій сім'ї”. Вона також займається політичним волонтерством – брала участь у збірці коштів на виборчу кампанію Бориса Вжесневського, допомагає Івану Бейкеру, “який віддає себе повністю своїй праці і людям, нехай Бог дає йому натхнення та сил”. Також допомагає Тарасу Кулішу з проектом “Рука Допомоги Україні”: “чудовий проект по наданню психологічної допомоги сім'ям, а в першу чергу, дітям війни в Україні”. Наталя з іншими мамами Торонто взяли участь у підготовці святя Святого Миколая, що пройшло у Холі УНО на 145 Evans Ave 19 грудня.
Вас вражає цей список? Наталя має право на кілька слів напучування для членів української громади: “Є ще так багато справ, що кожен може знайти щось для себе. Людина створена, щоби робити добро, і не все вимірюється грішми. Тому заохочую кожного до волонтерських дій”.
Робочий шлях Наталі Корпан не менш цікавий. Наталя в Канаді живе вже більше 22 років. Вона приїхала молодою дівчиною і хоч походила з родини лікарів, попервах мусила виконувати важку ручну роботу, якої не цуралася. “В ті часи всі імміґранти працювали на фабриках і на прибираннях за $5/год. І ми були тому раді, розуміли, що так мусить бути”. Через деякий час Наталя вивчилася у коледжі на асистента стоматолога і почала працювати у кабінеті лікаря. Але в цій професії її спіткала невдача – вже через півроку вона дістала алергію на хімічні препарати. І вирішила взяти курс бізнес-менеджменту у фінансових послугах в Humber College.
Після закінчення коледжу Наталя приймає рішення, яке напевне стало би несподіванкою для багатьох. Вона подає документи до канадійського війська і після успішного проходження тестів (англійська, математика і фізкультура) проходить “курс молодого бійця”. Це був місяць тренувань на військовій базі: “Треба було ставати в 5-й ранку, застеляти ліжко під штик-ніж, шикуватися. Ми ставали хто в капцях, хто в чоботях. Нас заганяли назад, щоб ми перевдяглися. Різне було. Кричали, так як в кіні кричать, і ви не маєте права нічого сказати, тільки “так” або “ні”. Я пройшла цей курс і я рада, що пройшла, але чи я ще раз би це зробила – не знаю”.
Потім Наталя працювала в Форт Йорк у офісі, у частині танкової розвідки Queens York Rangers. Хоч вона і працювала у офісі, щодня по приходу на роботу о 8-й ранку треба було бігти 5 км, робити зарядку, потім душ, і лише потім починалась робота. Кожного тижня кожна військова частина має паради, частина Наталі мала паради щосереди ввечері. Також постійно треба було їздити на підвищення кваліфікації на військові бази. Таке навантаження було для Наталі досить значним, оскільки в неї на той час вже було двоє дітей. Але Наталя пропрацювала у війську 4 роки.
Після демобілізації вона почала працювати у Bank of Montreal, у direct banking. Просунулася до позиції асистента керівника групи, навчала нових працівників. Потім працювала у інших відділах і загалом провела у банку більше 10 років, отримала необхідні сертифікації з кредитування та інвестицій.
Зараз Наталя – іпотечний радник банку СІВС. До речі, у даний час вона може запропонувати Різдв'яну акцію – усім, хто зробить з нею перефінансування з іншого банку, Наталя сплатить витрати на кошт оцінювання хати і дасть сертифікат на $100.00. Наталя говорить, що її робота від роботи іпотечного брокера відрізняється тим, що вона має більше знань відносно продуктів, які продає, тому що вона спеціалізується тільки на тому, що продає CIBC. “Іпотечні брокери співпрацюють з різними банками і з різними трастовими та іпотечними компаніями, і вони просто не в змозі в деталях знати всі продукти, якими оперують. Отже я маю кращий підхід до клієнта, і я завжди стараюсь клієнтові зробити mortgage такий, який йому буде пасувати. Люди також мають більше довіри до CIBC, який є одним з великих chartered banks в Канаді. “Коли ти дзвониш з банку, люди мають більшу довіру, і починають тобі навіть розповідати свої життєві історії”, каже Наталя. Крім того, Наталя може порекомендувати своїм клієнтам усіx інших спеціалістів банку, які надають інші послуги. “Наприклад, якщо я маю українського клієнта, то я шукаю або польського або українського спеціаліста і знайомлю їх з ними, і також з менеджером відділення”.
Наталя каже, що у випадках, коли обставини не дають клієнтові можливість дістати іпотеку, вона може подати справу у інший відділ CIBC, який пропонує трохи вищі відсотки, але лише на певний час. Коли у клієнта покращується ситуація, вона переносить кредит до СІВС і відсотки знижуються. Наталя є мобільним радником і може приймати клієнтів у будь-якому відділенні CIBC у GTA. Це можна зробити у будь-який день, оскільки багато відділень банку працюють і в неділю.
Наталя каже, що CIBC зараз має дуже конкурентні відсотки по іпотеках. Fixed Closed мортґедж на 5 років зараз надається під 2.84%, “але якщо я бачу що це добрий клієнт, я можу дати їм трошки менший відсоток, у мене є на це право”. Зараз банк має акцію – трирічний fixed мортґедж з 2.49%.
Ми спитали Наталю, як себе зараз почуває ринок нерухомості, чи не виникає проблем з обслуговуванням мортґеджів. Вона сказала, що завдяки тому, що уряд в останні роки зробив правила надання іпотеки більш жорсткими, таких проблем не виникає. Останнє введення більшого відсотку першого внеску (10%) для частини ціни, яка перевищує $500 тис., – це крок у тому ж напрямку. Ужорсточення умов для самозайнятих (self-employed) призвело до того, що зараз не всі банки мають мортґеджі для цієї категорії. CIBC ще має для них мортґеджі, але з часом ці умови стають ще більш жорсткими в плані визначення доходів. Наталя радить самозайнятим декларувати якомога більший дохід, оскільки у момент, коли їм треба буде поновлювяти мортґедж, їхні доходи за попередні роки вже будуть оцінюватись інакше.
Крім того, деякі великі банки вже не надають кредити під купівлю нерухомості нерезидентам, які купують її як житло для відпустки або винайму. CIBC ще має таку програму. У CIBC також є програми іпотеки для нових імігрантів (до 5 років в Канаді), які не мають великої кредитної історії та історії доходу, та тих, хто знаходиться в Канаді на робочій візі.
Наталя Корпан дивиться на свій шлях в Канаді по-філософському. Вона розуміє, що в Україні вона не мусила би саме так починати кар’єру – “я не знаю, де би я опинилась в Україні, але я би точно не опинилась в армії, не прибирала би хати. Деяким імміґрантам це не подобається. Але ми нормально до того поставилися і я не шкодую про жодні випробування. І якщо ти маєш якісь амбіції і бажання щось робити, то можливо не сьогодні, може завтра, але ти це зробиш”.
Ми запитали Наталю, чи вона може порівняти умови для новоприбулих українців у Канаді 22 роки тому і зараз. Їй здається, що зараз новоприбулим трохи легше, оскільки зараз в Канаді стало більше українців. Крім того, вважає вона, тоді новоприбулі були трохи більш залякані і скуті, оскільки вони приїхали ще фактично з Радянськог Союзу. “Я зараз ходжу на різні зустрічі у громаді і бачу наскільки новоприбулі молоді люди розкуті, не соромляться, підходять, знайомляться, хоч і приїхали місяць тому. Вони знають англійську мову, вже десь були закордоном. В нас такого не було, по-перше не було таких можливостей і заходів. Навіть коли ми збирались, то було тільки на забави, трохи поговорити, як справи, а в кожного все те саме. Зараз ті, які приїхали 20-25 років тому, та й раніші хвилі імміґрації, якраз допомагають новим”.
Наталя радить тим новоприбулим, хто не може швидко знайти роботу, не розчаровуватися і продовжувати пошуки: “мені здається, що людина просто не може собі сказати “я вже пройшов 10 інтерв’ю і відіслав 100 резюме, мене ніхто не кличе, я вже не буду нічого робити”. Перш за все, коли ти ходиш на інтрев’ю, ти дістаєш досвід, бо треба знати, як себе на інтерв’ю поводити, – це є дуже важливо і багато людей про це не знає. Якщо людина хоче, вона знайде роботу, просто можливо на даний момент треба робити не те, що хочеться, але постійно шукати те, чого хочеться”. Наталя вважає, що зараз в Канаді легше знайти роботу, ніж на початку 90-х: “колись, я навіть не знаю, чи багато наших працювало в канадійських компаніях. Більшість імміґрантів йшли на якісь польські фабрики, зараз легше влаштуватись у інші місця. Сама Канада по-іншому ставиться до нових імігрантів сьогодні, ніж колись”.
Кредо Наталі Корпан: “Жити з Богом, бути оптимістом, любити життя і все навколо, бути чесним до себе самої і інших, ніколи не здаватися і кожен день удосконалювати себе! Щоб стати успішним, треба багато і важко працювати. До успіху треба йти, він сам по собі ні до кого не приходить. Головне – залишатись людиною в любій ситуаціі, ставитись до інших з повагою і ніколи не здаватись. Треба зрозуміти, що навіть негативний досвід – позитивний, адже ми вчимось, як не потрібно робити. Головне, жити з Богом і все буде добре!”
Share on Social Media
