Онуки Ганни Стовпченко і Лева Медовара після успішної евакуації з Бучі
Новий Шлях – Українські вісті
Подружжя науковців Ганна Стовпченко і Лев Медовар повернулись із закордонного відрядження додому у Бучу за тиждень до війни. Як і більшість українців, Ганна і Лев не вірили у можливість масштабного нападу Росії. Не вірили в це і їхні наукові колеги у Братиславі. А їхню вулицю Сім’ї Забарило у Бучі перед самою війною перейменували в Щасливу («гірка іронія, яку навмисне не вигадаєш», каже Лев). Тож вибухи, які збудили цю сім’ю о 4:20 ранку 24 лютого, стали для них шоком.
Вранці того вікопомного дня їхня тиха вулиця, яка йде паралельно Новому (Варшавському) шосе, була загачена машинами, що намагались виїхати на Захід. Ганна і Лев, разом з донькою і трьома онуками змогли евакуюватись з Бучі за першої оголошеної можливості, а саме 9 березня. На дверцятах машини старою малярною стрічкою, що постійно рвалася на шматки, великими літерами вивели слово ДІТИ (російською, щоби зрозуміли загарбники).
На площі у Бучі натовп стояв понад чотири години, очікували дозволу вирушати. Потім стало зрозуміло – автобуси не прийшли, й ті, хто був пішки, почали повертатися. Колона автотранспорту розтягнулася на п’ять кілометрів, дорогою вони бачили розстріляні машини з такими ж написами ДІТИ, які спробували виїхати самі, навмання. У сім’ї Ганни і Лева є знайомі, які загинули в такій машині. В пам’ять закарбувався вбитий велосипедист на узбіччі. Вже після визволення, коло Церкви Св. Апостола Андрія Первозваного, яка стоїть на тій же Щасливій вулиці, знайшли поховання близько 400 вбитих українців.
Через Білогородку, Київ, Вінницю, Львів і Словаччину дорога пролягла до Італії. Людяність і щирість, які дорогою виявляли абсолютно чужі люди, нагадали Левові Медовару 1986 рік, коли вивозили дітей з Києва після Чорнобильскої аварії: «Тоді люди, коли бачили машину з київськими номерами, віддавали все, що було – запасні колеса, акумулятори, все, в чому була потреба», згадує він.
Ганна Стовпченко з проф. Дональдом Садовим (зліва) і мером Львова Андрієм Садовим (2018 р.)
Професор Фабіо Міані з Удінського університету, з яким професори Стовпченко і Медовар не були знайомі, знайшов подружжя за їхніми публікаціями, завдяки їхнім іменам в науці. Він запросив їх працювати в університеті в якості гостьових викладачів. Наукові рекомендації подружжю дав професор Масачусетського технологічного інституту Дональд Садовий, про якого багато разів писав НШ-УВ. Співробітники Інституту Електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України Ганна Стовпченко і Лев Медовар, які досягли світового визнання у металургії, тепер застосовують свої знання в установах різних країн.
На питання, чи ці представники української наукової еліти збираються повертатись в Україну, Ганна і Лев миттєво відповідають «так». З додатком: «Як тільки для нас буде робота в Україні. На даний час повертатись ми вважаємо недоцільним, щоб не обтяжувати державний бюджет».
Лев Медовар, який отримав Державну премію України в галузі науки і техніки за роботу по танку Оплот, каже: «Як я можу брати гроші у держави, не приносячи користі щодня, а особливо під час війни? За кордоном ми продовжуємо свій науковий пошук, результати котрого, ми сподіваємося, знадобляться Україні після перемоги». В цих непростих умовах подружжя із своїх доходів підтримує своїх колег в Україні, перераховує гроші на армію.
Ганна Стовпченко і Лев Медовар вже зараз замислюються про майбутнє України. Ще до війни, протягом останніх десятиліть фінансування і загальний рівень фундаментальної освіти і науки в Україні занепадали. Ганна вказує на подвійну проблему – наука не просто потерпала від низького державного фінансування, на неї не було запиту від приватного сектору – власники промислових компаній не поспішали фінансувати наукові розробки. Вона вважає, що приватні компанії потрібно законодавчо стимулювати виділяти кошти на науку – як для власних потреб, так і загалом для розвитку. За прикладом США і Європи, де надають податкові пільги для компаній, які реалізують нові технології. Втім, потрібний також незалежний аналіз технологій, за які надаються пільги, щоб ця система не перетворилась на годувальницю для обраних і пристосуванців, вказує Ганна.
Ганна Стовпченко і Лев Медовар (третій справа) з представниками Ун-ту Удіне (березень 2022 р.) Світлина: imagazine.it
Трагедія руйнування Маріуполя з його двома лідерами української металургії, Азовсталлю і Комбінатом Ілліча, закликає до відродження – після війни Україні буде потрібна металургія, але це повинна бути нова індустрія, каже Лев. Зараз українські металурги вже почали обговорення – це повинна бути металургія найкращих світових зразків, яка не буде шкодити довкіллю.
Ганна Стовпченко і Лев Медовар вірять в Перемогу і найкраще майбутнє для Батьківщини. Вони переконані – майбутня Україна не може бути виключно аграрною країною. В минулому Захід не сприяв розвитку високих технологій і промисловості в Україні, доступ до багатьох західних ринків для України був обмеженим. Лев говорить дуже емоційно: «Україна повинна бути самодостатньою країною із своїми наукою і промисловістю. Україна своєю кров’ю виборола право розвивати ці галузі і право отримати широкий доступ на Західні ринки для продажу високотехнологічної продукції».
Share on Social Media
