Геннадій Богданов
Для НШ-УВ, Ямпіль, Вінницька область
Місто. Ямполів в Україні цілих шість, вінницький найбільший за населенням та площею, відомий з 16-го століття. Населення, згідно даних 2019 р., складає 11 тис., в теперішній час, разом в ВПО (внутрішньо-перемещеними особами), це приблизно 11,5 тисяч. Розташований в південній частині області, на Дністрі, на кородоні з Молдовою. Місто знаходиться у долинах річок Дністер та Русава, немовби в ямі. Звідси напрошується й сама назва міста, але частина дослідників пов’язують назву з Яном Замойським, засновником міста. Оскільки навкруги багато родовищ пісковику, місто та регіон відомі каменерізним промислом.
Люди. Історично велика частина населення, котре стало міським, поповнювалось за рахунок мешканців навколишніх сіл. Заміщення міського населення сільським відбулось також за рахунок відтоку єврейського населення, частка якого до другої світової війни доходила до 40%. У Ямполі відбувся один з перших погромів, 29 жовтня 1917р. За часів війни в місті було гетто, де жили та помирали депортовані з Бесарабії та Буковини євреї. Про велике єврейське минуле нагадують старовинний цвинтар між Ямполем та селом Пороги, а також сучасне кладовище з останніми похованнями 80-90-х років XX століття.
Зв’язок сучасного міського населення з селом зберігається у тому, що родичі містян продовжують жити в селах. Опосередковано, цей зв’язок з землею прослідковується в тому, що повсюдно у приватному секторі (і не тільки) населення міста вирощує злакові культури для відгодівлі птиці. Ямпільці живуть доволі ізольованим життям, на краю української землі і покладаються тільки на себе. Яскраво це виявляється в опаленні житла: у місті ніколи не було мережевого газу, останні котельні та газгольдери відійшли у минуле у 1995 р. З тих пір нечисленні адмінбудівлі та підприємства опалюються вугіллям та електрикою, основна маса домогосподарств для опалення комбінують електрику з дровами (дровами в більшій мірі). Вже не дивує картина, коли з квартир п’ятиповерхових будинків до самого даху вздовж стіни будинку тягнуться димарі. Дрова кожного року у великій кількості заготовляються та реалізуються спеціалізованими невеликими підприємствами і це в умовах невеликого міста доволі значний та складно-регульований бізнес.
Є ще й екологічна складова цього бізнесу: кожен рік для приблизно 5000 домогосподарств заготовляється близько 25000 куб.м дров, а це означає, що необхідно зрубати близько 20000 дерев діаметром коло основи до 40 см й висотою до 10 м. Поки що це проблема, яка не має розв’язку. Енергія Сонця, укладена в дровах, як и сторіччя назад, зігріває ямпільців. А в умовах нинішньої війни й руйнації інфраструктури країни ямпільці виявились одними з найбільш подготовлених до опалювального сезону.
Війна і Ямпіль. Прояви війни у Ямполі: дедалі частіші поховання вояків ЗСУ, жіночки та дівчата з жалобними хустинами на головах, жовто-блакитні прапорці на алеї Слави у центрі Ямполя на честь загиблих земляків з ямпільскої громади (38 населених пунктів). Громада захищає Україну. Дуже активно працюють волонтерські установи. В умовах, коли населення вже збідніло, волонтерам все ж вдається допомогати фронту. Збирають допомогу воюючим землякам – від окопних свічок до тепловізорів та позашляховиків. Жінки Ямполя ретельно плетуть маскувальні сітки, випікають та відправляють хліб і випічку на передову.
Один з проявів війни – часті відключення електроенергії, б’є це, перш за все, по бюджетних установах. Бізнес досить швидко пристосувався і тепер біля магазинів стрекочуть електрогенератори (це стрекотіння вже перейшло у вартість товарів та послуг). Війна породила нову загадку – «на цепку, але не гавкає?». Це електрогенератор, прив’язаний цепком до чогось міцного коло магазина.
Ямпільські краєвиди на Дністер
Природньо, що відсутність електрики негативно позначається на домогосподарствах, однак оптимізація графіків відключення вже дозволяє мешканцям планувати свій день. Інфляція та дорожнеча товарів та послуг: наочно це видно, коли банкомат видає гроші – купюри новесенькі, хрусткі, номіналом 1000, 500 и 200 гривень. Дорожчає все та ще й швидкими темпами, трапляється подорожчення харчів протягом одного дня. Набір продуктів харчування залишається на передвоєнному рівні, дефіцит, який утворюється, наприклад, кам’яної солі з Бахмута, швидко заміщується, в нашому випадку – це кам’яна румунська сіль з місцевості Бакеу (чомусь темно-сірого кольору), або сіль з Дніпра чи Одеси. Сигнали сирен повітряної тривоги лунають досить часто, але населенням вони ігноруються. По сигналу тривоги можна визначити біженців, що нещодавно приїхали – пережитий жах від обстрілів та бомбувань змушує їх шукати якесь укриття. Поволі, дивлячись на спокійних ямпільцев, жах відходить.
ВПО (внутрішньо-перемещені особи). Явище, яке виникло у 2014 р. (анексія Росією Криму та початок агресії на Донбасі) і доповнене повномасштабним вторгненням Путіна 24 лютого 2022 р. В Ямполі кількість ВПО – близько 500 осіб. Треба віддати належне – влада міста прагне робити, все щоб полегшити долю цих людей. Зареєстровані ВПО одержують гуманітарну допомогу: продовольчу, речову, житлову. Відношення місцевих мешканців до ВПО доброзичливе, від доброго слова та поради до дієвої допомоги харчами і навіть допомоги при складуванні дров. Також наявна толерантність по відношенню до носіїв російської мови.
Деякі відмінності міста:
• У XIX-XX століттях місто славилось каменерізним промислом, свідчать про це майстерно зроблені мацеви з пісковику на старому єврейському цвинтарі між Ямполем та селом Пороги. Ознакою заможності у приватних будинках в тих же роках було оздоблення верхньої частини димаря «комином», майстерно вирізьбленим із пісковику. На центральній площі міста споруджено пам’ятник Богдану Зиновію Хмельницькому, зроблений сучасним майстром-каменерізом.
• Ямпільскі собаки. Вони усюди, вони такі ж повноправні мешканці міста, як і люди, вони закріплені, згідно якогось собачого кодексу співіснування, до продовольчих магазинів міста, дуже незалежні, ходять тільки по пішохідних переходах, а найголовніше – місцяни їх люблять та бережуть.
• Вивірки – там, де в місті ростуть хвойні насадження та горіхи, там живуть і радують мешканців та гостей міста ці пухнасті красуні.
• Неприємна особливість міста – лихослів’я. Із захопленням матюкаються широкі верстви населення: від школярів (обох статей) до пенсіонерів, чоловіки матюкаються при жінках, молодь при літніх людях. Іноді створюється враження, що це «нормальна» мова міста.
Місто живе своїм життям, боронить Україну, відспівує своїх героїв, плекає надію на завершення війни перемогою та на краще майбутнє для себе і своїх дітей.
Богданов Геннадій, внутрішньо-переміщена особа з міста Краматорська Донецької області
Share on Social Media
