Микола Сварник для НШ-УВ
Ми все частіше звикаємо читати книжки з комп’ютера чи навіть з телефона. Оцифрована книжка зручніша, вона доступна одразу і всюди, не займає місця на полиці і взагалі більш універсальна в користуванні. Але «паперові» книжки мають свою унікальність, і чим вони старіші, тим більш унікальні. Тому спілкування зі справжньою книжкою дає свою незрівнянну насолоду.
Отримати порцію книжкової насолоди можна, відвідавши виставку стародруків з колекції Інституту Східньо-Християнських наук імені митрополита Андрея Шептицького в Торонто у бібліотеці Джона М. Келлі. Мені пощастило на екскурсовода, яким був сам професор-емерит Інституту о. Петро Ґаладза. Блискуче ерудований богослов і неабиякий бібліофіл, він передав мені своє захоплення раритетами, збереженими в колекції церковних стародруків. Більше того, показав і немалу кількість екзотичних книжок, привезених особисто за різних нагод і переданих до колекції.
Ужгородське видання Ізборника благопотребних церковних чинов і служб 1850 року
У колекції зберігається, і якраз зараз виставлений для огляду, серед іншого, «Ізборник благопотребних церковних чинов і служб», виданий близько 1850 року в Ужгороді. Книжка походить з колекції о. Олександра Барана, професора Університету Манітоби, яку він передав Інституту Шептицького. Такі «Ізборники» церква весь час поновлювала, аж поки всі відправи поступово не перейшли на живу українську мову.
Інший колекціонер і вчений, др. Михайло Марунчак – історик і етнограф – передав Інституту свою книгозбірню, яка включає унікальні видання, а власне рукописний журнал «Український скиталець» з таборів інтернованих після І світової війни українців, де зокрема, є зворушливий рисунок українських дітей – хлопчика й дівчинки, які стоять обабіч хреста, над яким проступає обрис українського вояка – можна уявити, що це образ їхнього загиблого батька; рисунок підписаний словами Шевченка:
Воззри, Пречистая, на їх,
Отих окрадених, сліпих
Невольників, подай їм силу
Твойого мученика — сина,
Щоб хрест — кайдани донесли
До самого, самого краю
Достойно…
На думку спадають сотні тисяч новоприбулих мамів з дітьми, чиї батьки-мученики кладуть свої долі за свободу рідної землі. І знов живі звертають свої прохання до Неба, благаючи про збереження життя і здоров’я своїх близьких.
Інший стародрук, на який звернув мою увагу о. Петро Ґаладза, – це альманах «Зоря Галицька» від 15 травня 1848 р. з прокламацією громадських свобод на тлі цісарських реформ. Здавалось мені, що текст писаний старою церковною мовою, але ж ні. Якщо вчитатися, і лексика, і будова речень звучать напрочуд просто і чітко по-українськи, майже без архаїзмів і великих відмінностей від сучасної української мови. В «Зорі Галицькій» друкувався весь цвіт тодішнього громадського і суспільного життя української громади Галичини, як духовного, так і світського. О. Ґаладза звернув мою увагу на мову, яка дуже суттєво різнилась від тодішньої ж церковно-слов’янської мови.
Значну частину колекції стродруків становить книгозбірня о. Йосипа Андріїшина, який протягом 12 років був ректором Української семінарії Св. Духа в Оттаві. Відома була звичка о. Андріїшина під час літніх канікул відвідувати антикварні книжкові виставки в його рідній Франції та в інших європейських країнах, де він купував стародруки. Завдяки йому в колекції є видання 19-20 століть з Києва, Харкова, Санкт-Петербурга, Москви, Львова, як Православної, так і Греко-католицької церков.
Ще один доброчинець, чиї книжки поповнили колекцію – митрофорний архиєрей др. Петро Біланюк, який був професором коледжу Сент-Майкл понад 30 років. До його колекції входять, наприклад, книжки сирійсько-малабарською мовою, подаровані о. Біланюку після конференції Католицьких східних церков в Індії.
Коли о. Ґаладза показував мені полиці з уже наполовину описаними і каталогізованими книжками в робочих внутрішніх приміщеннях бібліотеки, я думав, що там є ще й ісламські книги, але ні, це якраз були книги, писані арабськими мовами для християн у Єгипті, Сирії, Йорданії та інших східних країнах, де християнство має свої анклави, та й у Канаді християнські церкви східних народів досить поширені.
У колекції, крім суто релігійної літератури, є ще досить багато громадської періодики, як от «Календар-альманах «Нового Шляху», річники «Обнови» та інші видання, у яких є публікації і релігійного, і світського змісту.
Загалом, колекція духовної та богослужебної літератури справляє враження. Будемо сподіватися, що серед студентів, які приїжджають сюди на стажування з України, знайдеться кілька заці-кавлених не лише інформацією, яка є в книжках, але й усім комплексом книжкових приваб – поліграфією, ілюстративним матеріалом, мовними особливостями, а також загальним значенням у політиці, суспільстві і науці.
Слава Богу, що така цікава книгозбірня є доступною і для навчання, і для досліджень в самому університетському серці Торонто – в коледжі св. Михаїла, частиною якого є Інститут Шептицького.
This article is written under the Local Journalism Initiative agreement
Share on Social Media
