Іван Бейкер і Донна Кенсфілд
Микола Сварник
Для НШ-УВ
Мені подобається, як Іван Бейкер (MP Etobicoke Centre) організовує свої заходи. Завжди з гумором, завжди з повагою до численних помічників і завжди щедро, від душі. І пікнік з нагоди Дня Канади у минулу п’ятницю не розчарував також. Тут же були і бургери, і салати, і вино, і купа знайомих і ще більше незнайомих.
Інші наші політики також прикладають зусиль, щоб підтримувати добру опінію про себе на своїх округах. Але в Івана Бейкера завжди якось краще виходить. Я бачу в цьому кілька причин. Іван Бейкер швидкий. Він не мнеться, не думає, як інші. Він скоро говорить і скоро робить. Можливо, це зовнішнє враження, але його вік і темперамент – це також перевага. А ще, Іван може уважно слухати (згодьтесь, це набагато рідший талант, аніж гладко говорити).
Ще одна його перевага – це добре скоординована команда. І хоча візуально серед волонтерів багато людей старшого віку – вони зорганізовані, знають що роблять, роблять це привітно і явно мають від своєї волонтерської участі задоволення. Також – ефективна робота офісу на виборчому окрузі. Я особисто, коли проживав на дільниці Івана Бейкера, звернувся зі складним імміграційним питанням, і працівник офісу Степан Цурковський оперативно розв’язав це питання, яке тягнулось роками.
Ну і також, Іван Бейкер і сам бере на себе певні ініціативи і підтримує гарні починання інших людей та добрі традиції. Я вже розказував колись про щорічне відзначення волонтерів. Пам’ятаю, я тоді так захопився, що навіть взяв чужу куртку, залишивши свою. Але цим разом був чудовий літній вечір, і навіть над самим озером, де було це товариське прийняття, не було зимно. Велика підстрижена галявина легко вмістила кілька десятків людей.
Іван Бейкер говорить до гостей
Після того, як усі перекусили, переговорили між собою і готові були вислухати господарів, коротку інтродукцію зробила Донна Кенсфілд, яка була довголітньою депутаткою на окрузі Етобіко-центр до Ради провінції Онтаріо десять літ перед Іваном Бейкером. Вона підкреслила, скільки роботи виконує і які навантаження має Іван Бейкер і як член парламенту, і як депутат від виборчого округу. Вона похвалила Івана, за активність, за організованість і за відданість людям.
Пізніше слово мав сам Іван Бейкер. Простими щирими словами, без особливих суперлативів Іван подякував присутнім – і тим, що волонтерять на окрузі, і групі виборчої підтримки, і просто численним друзям. Він старався поіменно згадати своїх найвідданіших помічників. Не буду тут згадувати всіх, але саме Донні Кенсфілд Іван дякував за наставництво, постійні підказки, підтримку і менторство у його перших кроках як провінційного депутата. Також він дякував іншим активістам Ліберальної партії, які багато робили і далі роблять, незважаючи на те, що Ліберальна партія отримала набагато менше голосів на минулих провінційних виборах.
Іван Бейкер серед гостей
Іван дякував за витривалість і стійкість під час пандемії, протягом років, які дуже багато сил забрали в усіх громадських активістів. Дякував за допомогу в лобіюванні продовження лінії підземки вздовж Eglinton Ave. Він згадав також боротьбу за впровадження національних стандартів довготривалого догляду для старших осіб. Подякував групі активістів, залучених до розробки, лобіювання і просування цих стандартів на національному рівні. Мені здалось, що оплески присутніх на цю репліку були найголоснішими й найдовшими. Ще Донна Кенсфілд перед тим згадувала, скільки зусиль було віддано робочим групам з окремих питань, то ж прийнятий і затверджений національний стандарт став вінцем цієї роботи.
Іван згадав також тих, хто підтримував і підтримує Україну в її боротьбі і в допомозі новоприбулим. Починаючи від того часу, коли всі з тривогою дивились на накопичення російських військ навколо кордонів України, не можучи повірити в те, що стало фактом, і досі, коли Україна отримує від Канади як держави і від індивідуальних донорів всю можливу підтримку. Іван висловив сподівання, що Росія заплатить за свої злочини, а також, що знайдеться спосіб відібрати від неї достатньо коштів та спрямувати їх на майбутню відбудову України. Ці слова також отримали рясні оплески.
Мирослава Олексюк з гостями
У якийсь момент Іван попросив присутніх про подальшу підтримку, сказавши, як кажуть в Україні – «І я прошу, і мама просить», чим викликав хвилю сміху, адже кожен знає, скільки любові і материнської уваги він отримує від своєї мами. Його мама, Мирослава Олексюк, також доклалася і до організації цієї імпрези та офірувала для неї просторе подвір’я своєї хати. Мама щось хотіла додати до Іванової репліки, але він ще продовжував дякувати іншим волонтерам, викликаючи їх поіменно і коротко коментуючи заслуги. То ж думаю, що Мирослава має бути дуже горда і задоволена сином. Тут проявляється ще одна і може найголовніша риса Івана Бейкера, якої я не згадав – це його виховання. Він справді надзвичайно добре вихований син, який служить людям і відчуває це своїм головним покликанням.
This article is written under the Local Journalism Initiative agreement
Share on Social Media
