Select Page

Alberta Health
GOA UCA
BBC-RSSFEEDS Live Ukraine news

Рецензія на книгу Юрія Коваля “Цей лагідний-лагідний світ” (Частина 2)

Jan 7, 2021 | Featured, Arts & Culture

Із попереднього числа

Василь Марочкін для Нового Шляху – Українських Вістей.

Любий читачу, ти не пожалієш. Бо ще чекають тебе, дуже цікаві оповідання: “Товариство”, “Нові туфлі”, “Блакитна троянда”… І яке сильне в художньому та психологічному плані оповідання “Синів двоє, як очей двоє…”. А попереду ще є образки, етюди, пастелі, шкіци. А ще ж прозопоема “Одвічна клятва” та фрагменти з роману “І ріки впадуть у море”. Дещо дивно, принаймні для мене, звучить слово “фрагменти”, бо, як на мою думку, це цілком завершений, сильний в усіх виглядах, великий літературний твір. “Вересень виковував на ковадлі зорі” або “незаплющені очі колін…”. І таких цікавих висловів у літературній робітні Юрія Коваля – немало, що, безперечно, збагачує нашу мову, вносить в її тіло живий струмінь новацій.

Письменник Юрій Коваль глибоко вріс в галицьку землю, варто лише прочитати новелю “Двадцять соток картоплі” чи образок “Мати”, але в душі, він, все ж таки, навіки залишився степовиком. Перечитавши книгу Юрія Коваля, не будемо дивуватися, чому його “професійно” затерли у 80-х роках, а зелене світло надали мушкетикам, яворівським і число їм – тьма. Бо вони завше писали те, що подобалося їхнім зверхникам із цк кпу, тобто, як ніхто, вміли “тримати ніс за вітром”. І хто лише не читав бадьорих пропаґандистських нарисів-оповідок молодого на той час письменника Володимира Яворівського про ударні темпи будівництва Чорнобильської атомної станції.Та й із так званими “органами” були у пана В. Яворівського дружні, можемо сміливо сказати, товариські, чи пак, “ділові” стосунки. Усім здатним думати людям було добре відомо, що секретарями створеної більшовиками СПУ “товариші” з ЦК КПУ ставили своїх, перевірених людей. Для чужих там місця не було. А головний в СПУ Ю. Мушкетик своїм “історичним” писанням вчинив дуже нехорошу справу – у позитивному плані подав полковника Мартина Пушкаря і йому подібних московських лакуз, а гетьмана Івана Виговського, його брата Данила і ніженського полковника Григорія Гуляницького, який понад два місяці героїчно боронив Конотоп від московського війська, незаслужено втоптав в болото.

А що ж Юрій Коваль?… Ото сидить чоловік в редакції журналу “Жовтень”, секретарює, і нехай дякує долі, що в “Жовтні”, а не деінде… Могло бути набагато гірше… І насамкінець, я хочу з приємністю завершити цю рецензію прекрасним віршем-присвятою поета Володимира Захожого Юрію Ковалю і його правдивій, самобутній творчості, яка:

“Зацікавить наш світ,
Розлукавить наш світ,
Заласкавить наш світ
Ця лагідна, лагідна проза”.
Торонто.

Пропоную читачам витяг з триптиха Юрія Коваля
ЗЕЛЕНА УКРАЇНА

Гей, росло в матері п’ять синів!
А виросло в матері п’ять ясенів.
Гей, росло в матері п’ять доньок!
А виросло в матері п’ять яблуньок.
І стало багато зелені…

Вона зустріла його серед степу.
Дві стежини в’юнилися між пшеницями й зупинилися, коли побачили одна одну.
–Тобі куди? – спитала більша.
–У степи. У блакитно-росяні простори, у половіння хлібів…
–До солов’їних світань і затінених криниць?
–Так, — відповіла менша.
–То й мені туди…
Дві людини спішили по тих стежках і вражено оніміли за кілька кроків одна від одної.
–Хто ти, — спромігся на слово він.
–Дівчина.
А з-під золотих вій, у блакитних очах сонячні промені – хлюп-хлюп, а з-за пругких плечей на пругкі груди дві пшеничні коси – бух!
–Та ж ти панна, польова панна! – прошепотів він.
І на чорному від землі обличчі сяйнули в усмішці білі зуби, і в чорних від землі руках затріпотіли зірвані для неї волошки.
–А ти мій волдар, повелитель степів!
І він змовчав, бо ніяк не міг зрозуміти, чого більше в її словах – жарту чи палкої серйозності.
Дві стежини як зітнулися в полі, то й зав’юнилися поміж хлібами однією стежкою.
Дві людини як зустрілися посеред степу, то вже й не розлучалися.
А восени вгиналися столи від страв, тремтіла земля від танцю й далеко сягало відлуння гучного весілля.
–Кохана, дружино моя! – сказав він по тому. – Родючі наші краї, та мало в них зелені. Рясні у нас пшениці, та мало гаїв, які могли б боронити їх від чорних бур. А звичай степовиків…
–Я знаю, — відповіла вона.
І за хатою на вишневому осонні забрунькувалися два дубки.
Весільні.
Один – на її віншування, другий – на його.
А через рік громами заходилося небо, риком страшним хотіло заглушити радісний крик степовика.
Довгими блискавицями шмагало небо зухвальця, який насмілився серед бурі вийти до степу й потрясати там стиснутими кулаками.
Небо не знало, що в степовика народився син.
І тільки тоді, коли біля весільних дубів зазеленів щойно посаджений ясен, небо збагнуло усе й, засоромившись, стихло.
А ще через рік ранкові серпанки стелилися низько до землі, і лежав степовик серед степу, намагаючись обійняти його руками, і сплітали над ним чарвіне мереживо солов’ї, і квіти сипали з переповнених келихів аромати, і не було кінця їхній щедрості.
У степовика неродилася донька.
А за хатою, на вишневому осонні, привітала нове життя лагідна брость яблуньки.
П’ять разів громами заходилось небо і шмагало блискавицями землю.
П’ять разів стелилися до землі серпанки і сплітали чарівне мереживо солов’ї.
П’ять ясенів і п’ять яблуньок закільчилося біля весільних дубів.
П’ять синів і п’ять доньок народилося в родині степовика.
А роки йшли. А час, мов невблаганний пастух, відганяв їх до вічності, не зупиняючись.
Відганяв, забираючи найдорожче і нічого не повертаючи.
І виріс сад.
І стала посеред степу тінь.
Ходить тінню по тіні жінка з пшеничними косами, золтими віями і блакитними очима.
Зупиниться біля двох дубів – плаче.
Обійде п’ять ясенів та п’ять яблуньок – і сльзи від горя висохнуть…
Гей, росло в матері п’ять синів!
А виросло в матері п’ять ясенів.
Гей, росло в матері п’ять доньок!
А виросло в матері п’ять яблуньок.
І стало багато зелені.
Потопає в ній моя Україна, бентежить красою чужинця, ночами росою вмивається.
Чи, може, слізьми…

Юрій Коваль, м. Львів. Україна.

Share on Social Media

Nadia Prokopiw
Federal Provincial Child Care
Serving Ukrainian New Comers in Toronto

Events will be approved within 2 business days after submission. Please contact us if you have any questions.

Manage Subsctiption

Check your subscription status, expiry dates, billing and shipping address, and more in your subscription account.