Листи і поштові конверти з ув’язнення В. Чорновола до родичів та газета «Новий шлях» з його статтею «Я нічого у вас не прошу» (матеріали з виставки «Лідери нації: В’ячеслав Чорновіл» до 20-річниці загибелі, 2019 р., Національний музей історії України)
Марія Срібна
Для нш – ув
Київ
«Дай Боже нам любити Україну понад усе сьогодні – маючи, щоб не довелося любити її, втративши. Настав час великого вибору: або єдність і перемога та шлях до світла, або поразка, ганьба і знову довга дорога до волі». Сьогодні ці слова для кожного українця є надзвичайно актуальними і належать вони людині, яка була уособленням незламного духу та волі – В’ячеславу Чорноволу (1937-1999 рр.).
24 грудня одному з лідерів нації та творців незалежної України повинно було би виповнитися 85 років.
Він був людиною, яка сміливо виступила на захист прав та свобод людини в СРСР. В’ячеслав Чорновіл став героєм своєї епохи. Людина, яка відстоювала переконання, які були заборонені у період тоталітаризму та була одним з перших будівничих української держави.
В’ячеслав Чорновіл народився 24 грудня 1937 р. на Черкащині в родині сільських вчителів. У школі вчився на відмінно, брав активну участь у діяльності різноманітних. У 1955 р. поступив до Київського державного (нині національного) університету імені Тараса Шевченка. Чорновіл брав активну участь у заходах, які організовували шістдесятники. Велику увагу приділяв підготовці та поширенню самвидаву. За свої погляди та громадську діяльність В. Чорновіл декілька разів був заарештований та засуджений на тривалі терміни ув’язнення. В. Чорновіл став одним із найвідоміших українських журналістів другої половини ХХ ст., чиї праці викликали значне зацікавлення в української та світової громадськості. Він був членом Української Гельсінської групи та одним із ініціаторів створення Народного Руху України за перебудову (НРУ). У 1991 р. брав участь у виборах президента України, де зайняв друге місце. Головним гаслом його передвиборчої програми було об’єднати весь народ країни навколо побудови української національної держави та відкритого громадянського суспільства за допомогою негайних та рішучих політичних та соціально-економічних реформ. У 1992 р. став головою НРУ. Брав активну участь в ухвалені багатьох важливих державотворчих документів та був прихильником федеративного устрою для України. Проте вважав, що дана реалізація стане можлива лише після побудови у країні міцної національної держави. «Нам ніхто не давав права розвалювати Україну на якісь державки! Моя ж ідея федеративного устрою нічого спільного з цим немає. Вона полягає лише в ширшому місцевому самоврядуванні з підпорядкування центру, центральному уряду. А крім того, перехід до такого устрою зараз не на часі. Спершу слід збудувати міцну Українську державу».
25 березня 1999 р. життя В. Чорновола трагічно обірвалося. Його автомобіль врізався в КамАЗ з причепом, який розвертався посеред шосе. Під час розслідування та вже після його завершення залишилось багато питань, які так і залишились нез’ясованими. Найближче оточення та родина Чорновола вважають його загибель політичним убивством.
У фондах Національного музею історії України зберігається цікава документально-речова колекція В. Чорновола (різноманітні фотографії; довідка-характеристика на ув’язненого Чорновола, засудженого у 1966 р.; посвідчення співголови НРУ, 1992 р.; мандат В. Чорновола про те, що він є делегатом спільного сесійного засідання Івано-Франківської, Львівської, Тернопільської обласних Рад, 16 лютого 1991 р.; політичні агітаційні листівки; сорочка в якій він загинув 25 березня 1999 р.; перепустка на траурну церемонію тощо).
Share on Social Media
