Організації Українок Канади ім. Ольги Басараб – 90!

Богдана Овчиннікова для НШ-УВ.

“Українська жінка не може бути байдужа на те все, за що зараз боряться наші брати і сестри в Україні!” Який актуальний і у наші дні заклик, хоч пролунав він 90 років тому у Вінніпезі на масовому віче проти польського і більшовицького терору над українським населенням. Саме цей політичний захід у Канаді дав поштовх на створення по всіх провінціях, де тільки проживали українці, жіночих відділів і гуртків, яких на 1939 рік налічувалось уже 33. Усі вони стали складовими Організації Українок Канади, яка з 1934 року носить ім’я незламної героїні Ольги Басараб. Своєю патронкою Ольгу Басараб жіноцтво вибрало недаремно, адже саме її патріотичне життя і героїчна смерть у 1924 р. стали прикладом вірного служіння українському народові.

ОУК ім. Ольги Басараб протягом усіх років своїй діяльності завжди дотримувалась двох головних напрямків: якнайширша допомога Україні і збереження української ідентичності у Канаді. Цю свою місію вона успішно несе уже 90 років!

І ось 15 жовтня в приміщенні Українського Національного Об’є-днання в Етобіко членки Організації Українок Канади зібрались, щоб відзначити свій 90-літній ювілей. До початку дійства у великій залі централя ОУК та її відділи з Віндзора, Гамільтона, Торонто-Захід і Торонто-місто розмістили фотовиставки і пре-зентації історії своєї діяльності, світлини колишніх членкинь, а також зразки видавничої роботи: журнали “Жіночий світ”, 2-томне видання “На службі рідного народу”, дитячі книжечки та інші видані ОУК книжки.

Багаточисельні гості з братніх організацій, запрошених на це свято, а також новоприбулі з України, які за минулих півроку як волонтери влилися в Організацію, завдяки розміщеним світлинам мали змогу дізнатися про різні напрямки роботи кожного відділу. А це організація традиційних українських свят (Спільна кутя, Спільне Свячене – Великдень, День матері, родини, Івана Купала, День подяки), Великодні і Різдвяні базари, вшанування пам’яті жертв Голодомору і пам’яті своєі патронки Ольги Басараб та ін. Також можна було познайомитися з різноманітною багаторічною допомогою потребуючим в Україні.

Особливу увагу присутніх привернув один із стендів відділу Торонто-Захід, на якому продемонстровано чисельні світлини допомоги, відправленої за період війни з московською ордою: для військових госпіталів, батальйонів тероборони і військових підрозділів ЗСУ, переміщеним особам і сиротинцям. Цей відділ з ініціативи його голови Оксани Коломоєць з перших днів російської навали став одним із центрів збору гуманітарної і військової допомоги Україні в Етобіко, відправив сотні посилок з медикаментами, одягом, взуттям, дитячими речами. А з літа вони започаткували ще й цікаві зустрічі-знайомства і різноманітну допомогу новоприбулим за програмою CUAET українцям.
Вітальна зала була наповнена радісними лицями давніх друзів і посестер, адже так приємно після дворічної перерви зустрітися і погомоніти за столом з традиційними українськими стравами, обмінятися враженнями та ідеями для подальшої роботи.

На початку програми Голова Крайової Управи ОУК Петруся Латишко представила ведучу урочистої програми Уляну Плавущак Підзамецьку. Життя пані Уляни тісно переплетене з УНО і ОУК. Вона колишня учениця, а потім вчителька Рідної школи, колишня Голова КУ МУНО Канади, виконавчий директор КЕ УНО Канади, а від 2009 року – активна членкиня ОУК, відділ Торонто-Місто.

Після спільного виконання всіма присутніми славнів Канади і України ведуча запросила почесного гостя зі Львова всечеснішого отця доктора Богдана Праха, ректора Українського Католицького Університету, провести молитву. Хвилиною мовчання також вшанували пам’ять Ольги Басараб і всіх посестер, що відійшли у вічність, а також усіх загиблих воїнів та жителів України, які віддали своє життя під час нинішньої кривавої війни Росії в Україні.

Ведуча звернула увагу всіх на чудовий логотип 90-ліття ОУК і подякувала графічній художниці Анні Гарасим за його розробку. Золотий колір малюнка символізує золоту пшеницю канадських прерій і разом з тим – просторі степи України. Квіткова композиція в центрі намальована в стилі традиційного петриківського декоративного мистецтва, внесеного до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.

Уляна Підзамецька коротко нагадала присутнім віхи яскравого життя, героїчної боротьби і трагічної смерті Ольги Басараб, а також найважливіші здобутки Організації Українок Канади від часу свого створення до сьогодення, а їх чимало! “Основними завданнями організації, – наголосила пані Уляна, – були розвиток освіти для формування активних громадянок та свідомих українок та надання посильної допомоги визвольному руху на українських землях.” Із цією метою ОУК робила дуже багато: організовувала суботні українські школи, проводила конкурси, вистави, створювала медичні курси, своїм коштом видавала твори відомих українських письменниць і журнал “Жіночий світ”, матеріально підтримувала спорудження в різних куточках Канади пам’ятників відомим українським діячам і жертвам Голодомору, збирала кошти на потреби політичних в’язнів та жертв пацифікації. Всіх справ за 90 років активної діяльності і не перелічити! “На сьогодні важливим є те, – підкреслила ведуча, – що ОУК і надалі продовжує цю роботу у формі матеріальної та іншої підтримки Збройних сил та мирного населення війною спустошеної України. І до нині Ольга Басараб продовжує символізувати незламний дух української жінки в її сьогоднішній боротьбі за повернення миру та свободи Україні та українському народу.”

З нагоди 90-ліття Організацію Українок Канади привітали державні та громадські діячі: були отримані письмові вітання від Прем`єр-міністра Канади Джастіна Трюдо і заступниці прем’єр-міністра, міністерки фінансів – нашої Христі Фріланд, Прем`єра провінції Онтаріо Даґа Форда і Мера міста Торонто Джона Торі, Конґресу Українців Канади і ЛУКЖК Епархії Торонто, Крайової Станиці Української Стрілецької Громади Канади. Було зачитане і щире привітання від Жіночої організації при Українському товаристві Бразилії.

Дуже тепло присутні зустріли виступ депутата Федерального Парламенту з південного Етобіко Джеймса Малоні. Він поділився своїми спогадами життя у Тандер Бей, яке схоже на Етобіко по густоті проживання українців, адже і однокласники, і сусіди, і друзі у нього були українцями, тому йому знайома і близька українська культура. Він підкреслив величезну роль ОУК у підтримці і розвитку української мови, культури та звичаїв. Декілька років тому Джеймс Малоні мав змогу відвідати Київ і був вражений красою столиці і її працьовитих людей. І зараз, у важкий період нищення Росією мирної квітучої України, він пообіцяв робити все, що тільки зможе для підтримки українців. Його серце і його двері завжди відкриті для них!

Депутатка Провінційного Парламенту з тоъ ж округи Крістіна Гоґарт у своєму виступі звернула увагу на велику кількість синьо-жовтих прапорів на вулицях, у вікнах та в машинах по всьому Етобіко і не тільки. Це символ гордості всіх українців і символ боротьби за свободу і незалежність для всього світу. Вона також побажала Організації Українок Канади подальшої успішної праці для згуртування і підтримки всіх українок Канади. “Дякую вам усім і хай Бог благословить усіх людей України!” – закінчила вона.

Олександра Хичій, президентка КУК, проголосила, що вони пишаються великим вкладом, який зробив ОУК у розвиток, захист і плекання української свідомості, культури, мови і традицій в Канаді. “Також Організація ніколи не стояла осторонь віковічної боротьби за свободу України, – підкреслила вона. – В ці страшні місяці війни ОУК одна із перших відгукнулася на збір коштів для допомоги Україні. І це не перший раз.” Пані Хичій пригадала, як її батьки приїхали в Канаду після Другої світової війни, і саме ОУК тоді протягнула руку помочі її матері, як і всім переміщеним з Австрії і Німеччини українцям. І зараз ОУК це робить знову, підтримуючи новоприбулих з України. Так цього літа табір “Сокіл”, що у Гакстоні, яким опікується і ОУК, а особливо недавня Голова Крайової Управи ОУК Діана Федун, приймав дітей, обпалених російською війною, і їхніх батьків, надавав їм професійну психологічну підтримку.

Пані Леся висловила велику подяку всім жінкам за розуміння і допомогу, збір коштів і речей для України по всій Канаді. “Наші жінки через своє серце пропускають весь біль кожної української жінки – матері, дружини, дочки. Схиляю голову перед усіма вами і закликаю до подальшої діяльності на підтримку України!”

Президент Українського Національного Об’єднання Канади Юрій Клюфас пригадав, що недавно ми святкували 150-річчя Канади і можемо з впевненістю сказати, що українки завжди активно прилучалися до будівництва країни. “Разом з тим, – наголосив пан Клюфас, – 90 років тому ОУК першим своїм обов’язком проголосила збереження української національної ідентичності і всі ці роки дбала про це. Й тепер надалі стійко підтримує своїх сестер і братів у їх боротьбі за незалежність України, разом з УНО розвиває українсько-канадську культурну спадщину тут вдома, в Канаді.” Також він подякував Організації і особисто пані Латишко як голові Крайової Управи ОУК за матеріальну підтримку в проведенні Дня Незалежності України та Українського фестивалю на Блурі. “Многая вам літа! І Слава Україні!” – закінчив він свій виступ.

У далекому 1948 році у Філадельфії на Світовому конґресі Українського Жіноцтва постала Світова Федерація Українських Жіночих Організацій (СФУЖО). Між членами-засновниками однією із перших була ОУК ім. Ольги Басараб. Тому історія СФУЖО тісно пов’язана з історією ОУК, яка співпрацює з нею до цих пір. Евгенія Петрова, нинішня голова СФУЖО, у своєму виступі передала найтепліші вітання ОУК з її 90-літтям від усієї світової родини жіночих організацій з понад 30 країн світу і від себе особисто, адже вона є членкинею ОУК, відділ Торонто-Захід і гордиться належати до однієї із найстарших жіночих організацій світу. Також вона відмітила, що ОУК є членкинею Світового Конґресу Українців, тому передає вітання всім жінкам Організації від Павла Ґрода, президента СКУ і побажання їм “Многая літа!”

“Де є жінки, там є сила!- проголосила Євгенія Петрова. – Ваші прабабці, матері і ви самі розбудовували Канаду, але і будували тут свою маленьку Україну, зберігали мову, культуру, традиції, плекали українську молодь. Це важливо, щоб ми існували як велика сильна громада. Також ви робили все, щоб повернути Україні незалежність.”
Пані Євгенія пригадала присутнім слова Богдана Лепкого, які на стіні у своїй тюремній камері викарбувала перед смертю Ольга Басараб: “За кров, за сльози, за руїну, верни нам, Боже, Україну!” Із сльозами в голосі вона звернулась до Бога вернути нам мирну Україну, щоб ніколи більше не повернулись нові Бучі, Бородянки та Ірпені!
Вона ще раз підкреслила велику роботу Організації під час цих жахливих місяців війни: “Ви виходите на демонстрації, щоб закликати уряд Канади підтримати і зберегти Україну, збираєте і висилаєте гуманітарну допомогу, підтримуєте українських переселенців, сиріт, поранених і захисників. І робите це від серця, від душі, з любов’ю, не очікуючи винагороди. Схиляю голову перед всіма тими попередницями, які уже відійшли у вічність і щиро дякую кожній жінці нашої організації, яка робить все, що у її серці, для України і для розбудови нашого жіночого руху. Разом до перемоги!”

Цей заклик підтримала через відео вітання Ірина Ключковська, директорка Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету “Львівська політехніка”.

Після всіх цих хвилюючих вітань ведуча Уляна Підзамецька представила доповідачку пані Лесю Панько – колишню головну редакторку організаційного тижневика УНО “Новий Шлях” і редакторку журналу ОУК “Жіночий Світ”, членкиню Організації Українок Канади, відділ Торонто-Захід. На даний час пані Панько є скарбником і заступницею голови Світової Ради Суспільної Служби при Світовому Конґресі Українців.

У своїй доповіді вона розповіла про історію створення у 1950 році першого і єдиного на той час щомісячного жіночого журналу “Жіночий світ”, друкованого органу ОУК. Його головними завданнями були національне виховання й громадське освідомлення українського жіноцтва, а також інформація з усіх ділянок життя, що можуть цікавити жінку. Пані Леся пригадала рубрики журналу, його найвідоміших редакторів та літературних авторів, відомих художників, які створювали його чудові обкладинки. “Журнал став літописом і джерелом ідей та праці організації, – підсумувала вона. На жаль, розвиток інтернету та брак фінансування привів у 2014 р. до закриття журналу, але свою важливу місію за більше як півстолітній період він виконав. І за це ми завжди будемо вдячні ОУК і всім, хто долучався до його випусків”.

Присутнім був показаний трейлер фільму, знятий саме до 90-літнього ювілею режисером Дмитром Доблевичом. Ведуча зачитала звертання авторки ідеї та координаторки відеопроєкту пані Ренати Роман: “90-річчя OYK є важливою життєвою віхою. Я хотіла зазирнути в минуле, щоб почути історії жінок, які здобували досвід в рядах OУK протягом багатьох десятиліть, зафіксувати вирази їхніх облич і почути хвилювання в їхніх голосах при цих розповідях…“ Фільм обіцяє бути цікавим, тому з нетерпінням очікуємо його повномасштабного виходу.

Емоційним став момент вшанування Крайових Голів ОУК:

Голови ОУК у 1989- 1992 рр. Марії Підкович
Голови ОУК у 1992-1998 рр. Павлини Загребельної
Голови ОУК у 1998-2004 рр. Ірени Ващук
Голови ОУК у 2004-2010 рр. Наталки Бундзи
Голови ОУК у 2010-2011 рр. Ярослави Івасиків
Голови ОУК у 2011-2018 рр. Ольги Шевель
Нинішної Голови та Голови ОУК у 2018-2019 рр. Петрусі Латишко
Голови ОУК у 2020-2021 рр. Діяни Федун.

Присутні Голови ОУК були запрошені на сцену, де їм вручили чудові подарунки – виготовлені на замовлення у Чернівцях до 90-літнього ювілею шовкові хустки з малюнком першої обкладинки “Жіночого світу”. Усі присутні заспівали наше традиційне “Многая літа!”

Також ведуча привітала пані Наталю Небесну і пані Ірену Ващук з нагородами Конґресу Українців Канади.

Тепла, сімейна атмосфера, гарно вдекорований зал, фотовиставки і презентації, смачний обід, чудова мистецька програма зробили цей ювілей справді святковим і незабутнім. Велика подяка організаційному комітету на чолі з Ренатою Роман за підготовку цього величного і разом з тим такого родинного дійства.

Присутні мали змогу милуватися чудовими виступами танцювального ансамблю „Калина“ УНО Торонто під керівництвом Стефана Кузіва, почути пісні у виконанні квінтету ОУК Торонто-Місто (мистецька директорка Оксана Рогатин-Василик), а також заворожено слухати дійсно срібні голоси відомого в Онтаріо тріо бандуристок “Срібний передзвін” ОУК Торонто-Захід у складі Марії Судак, Ольги Носків і Ярослави Стасів. А пісню “Ой у лузі червона калина” у їхньому виконанні, яка з 1914 р. вважалась славнем Січових Стрільців, а з перших днів російської навали здобула нову хвилю популярності по всьому світу, уже підхоплювала вся зала.

Тож Організація Українок Канади ім. Ольги Басараб буде і надалі робити все, що тільки спроможна, щоб “підняти червону калину”, ґрона якої є символом усіх наших українців, і “розвеселити славну Україну”, допомагати їй у нелегкій боротьбі за свободу і незалежність.

Слава Україні! І слава вам, жінки-берегині українського роду у Канаді!

Share on Social Media