Микола Воротиленко, Едмонтон.
3-4 листопада 2023 року в Калгарі відбулися Річні Загальні Збори Об’єднаної Консервативної партії Альберти (UCP). По оцінці багатьох учасників і політиків це була епохальна подія, як для самої партії, так і Канади. У зборах приймало участь 3972 делегати. Це рекордна кількість учасників за всю більш як 150-літню історію Альберти, а можливо і Канади. На жодній такій чи подібній події будь якої політичної сили не було такої кількості учасників в минулому.
Практично з того часу, як ми стали громадянами Канади і отримали право приймати участь у виборах, члени нашої родини були і залишаємось консерваторами. Пару років тому я пішов на управу UCP в нашому районі. В цьому році перший раз брав участь як волонтер у виборчому процесі під час виборів в 2023 році та на Річних зборах партії в Калгарі. Причин для цього було декілька. Найголовніше те, що та Канада, в яку ми приїхали 25 років тому, і теперішня, це зовсім різні Канади. Певними зовнішніми і внутрішніми силами відбувається послідовне і тихе знищення Канади і США також. Також потрібно мати на увазі, що всі оцінки і висновки, які я буду робити, будуть з точки зору моїх, як консерватора поглядів. Всі, хто має іншу думку, можуть її висловити зі своїми аргументами.
Але перш, ніж почати говорити про самі збори, я мушу в спрощеному вигляді розповісти коротко про політичну систему Канади.
Канада являється парламентською країною. В Канаді існували історично дві головні політичні сили: консерватори і ліберали, історія яких починається ще з часів заснування самої Канади. Але з появою марксизму в ХІХ столітті та різних лівих рухів по світу, в Канаді також було безліч політичних сил з лівими поглядами і під різними назвами. Але всі ці рухи і партії, в яких було присутнім слово соціалізм або його модифікації, себе повністю дискредитували протягом 20-50-х років минулого століття. Тому в 1961 році, керівництвом різних лівих партій було вирішено об’єднатися і створити нову партію під назвою Нова Демократична партія (NDP). Слово «демократія» дуже популярне в капіталістичному суспільстві. Проти реальної демократії боролися та борються всі ці ліві партії і заміняють її на свою «демократію». На мою думку це було їхнє бажання відокремити себе від минулого негативу і подавати себе «як демократів». Хоч минула і сучасна їхня діяльність і бачення майбутнього ніякого відношення до демократії не має.
Потрібно також відмітити, що ліві сили по світу, на чолі з СРСР, програли «холодну війну». Але, в кінці 50-х років вони прийняли програму знищення Західного, капіталістичного світу з середини і в першу чергу США. Про існування такої програми у Комуністичної партії США проводилось розслідування Конгресом США в 1961 році. Але як ми бачимо тепер, ніяких реальних кроків для самозахисту від планів лівих сил ні уряд США, ні інші країни не прийняли. Одним із планів по знищенню Західного світу передбачалось проникнення лівих сил в ЗМІ, політичні партії та академічні кола університетів. Ці плани за останні 60 років були ними виконані майже на 100 відсотків. Також на початку 60-тих і пізніше років, практично в кожній країні Європи та по всьому світу виникло безліч нових партій зі старими марксистськими кадрами та поглядами, але під новими назвами, в яких присутнє слово «демократія». Канадська НДП одна з них. Таким чином тепер в Канаді ми маємо:
1. Консервативну партію – Conservative party
2. Ліберальну партію – Liberal party
3. НДП – NDP
4. Існують ще різні невеликі або провінційні партії, які мало впливають на політику Канади. За винятком Квебеку.
За минулі роки в Канаді відбулися зміни в політиці та поведінці як консерваторів, так і лібералів. Хоч існують деякі відмінності по провінціях. Найбільш консервативною провінцією в Канаді являється Альберта. В США це штати Флорида та Техас і декілька менших штатів. Це все, що залишилось в Північній Америці від тої Америки, в яку мріяли попасти мільйони людей протягом останніх пару сотень років. В Канаді ще якихось 15-20 років тому консерватори і ліберали мали малі розбіжності поглядів в економіці, податках та інших речах, але вони мали спільні погляди на традиційні родинні, освітні, та інші загально людські цінності. На жаль, приблизно в останні 10-15 років, погляди абсолютно марксистської НДП та Лібералів зрівнялися, з невеликими відмінностями по провінціях.
В Альберті, через слабкість проводу партії лібералів, майже весь їхній електорат перейшов до НДП, а ліберали зникли з політичного поля. Тобто світогляд колись консервативно-поміркованих лібералів змінився на користь соціалістичних поглядів НДП.
В силу канадської політичної системи і традицій, всі ці партії мають свою структуру як на федеральному, так і провінційному рівні. Тобто Консервативна партія Канади і провінції Альберта це дві різні партії, з різним та незалежним керівництвом. Вони об’єднанні лише на ідеологічно-політичній основі. Теж саме і з іншими партіями. Це пов’язано з тим, що Канада це федерація, де відповідальність і обов’язки поділені між федеральним урядом і провінціями. Федеральний рівень це: зовнішня політика, армія, банківська система і т.д. Тоді як освіта, медицина та інші речі, це відповідальність провінцій. Таким чином людині може подобатись провінційна політика і може бути консерватором в провінції, але лібералом по Канаді. Чи навпаки. Такі реалії. Дуже часто люди голосують, виходячи з відношення до лідера партії. Що на мою думку абсолютно помилково. Кожна політична сила має свою філософію, своє бачення майбутнього і життєві цінності. Якщо лідер партії не відповідає цим критеріям, то міняється лідер, а не партія під час голосування. Лідери приходять і відходять, а партії залишаються. Так мусить бути.
Вся територія Канади і провінцій поділена на виборчі райони, в якому кожна партія формує (вибирає) своє місцеве керівництво. Раз на рік вибирається керівництво в осередках партії та раз на 2 роки на всю провінцію. Всі посади в партії, це добровільна неоплачувана робота. За винятком технічного персоналу. Та партія, яка отримала більшість місць в парламенті на виборах, формує уряд і голова уряду являється першою особою Канади або провінції.
Прийнявши програму знищення Західного світу з середини, ліві сили проникли та перехопили в свої руки мінімум 90 відсотків всіх ЗМІ та академічної спільноти по університетах в Північній Америці. Певного успіху ліві сили досягли у впливу на політичні партії. Таким чином вони виховали мінімум 2-3 покоління якоїсь частини молоді, яка має марксистські погляди. Якщо ми подивимось результати будь яких виборів за останні 20-30 років, то побачимо, що кандидати від НДП, лібералів, комуністів найбільше голосів отримують на виборчих дільницях в районах, прилеглих до університетів. Тобто ми можемо здогадуватись, де формуються майбутні кадри всіх лівих партій, рухів та центрів WOKE ідеології. Ця молодь повиростала і пішла в політику та почала боротися з капіталізмом, який її виховав, дав освіту та можливість заробляти добрі гроші. Абсурд повний. Найстрашніше, що ці політики з марксистськими поглядами почали втручатись та відміняти традиційні демократичні цінності Західного суспільства. Найголовніша з цих цінностей – це свобода людини, свобода слова та висловлювань, право батьків виховувати своїх дітей у своїх цінностях, право на самозахист та інші. Про це буде окрема стаття.
З точки зору консервативних традиційних цінностей та економіки, найбільш деструктивними та трагічними були періоди, коли при владі були ліберали в Канаді, особливо при Трюдо, та НДП в Альберті в 2015-2019 роках. Те, що консерватори в Альберті будували 40 років, НДП знищила за 4 роки. Після минулих виборів в Альберті в 2023 році консерватори мають більшість в парламенті і сформували свій уряд, але консерватори повністю програли НДП у великих містах Едмонтон та Калгарі. Це був шок, після якого керівництво консервативної партії і самі члени зрозуміли, що, якщо нічого не робити, то на наступних виборах є вірогідність повернення НДП до влади і тоді в економіці, суспільних відносинах, освіті, медицині Альберти буде повний крах. Ось чому така велика кількість делегатів приїхала на ці Річні Збори.
Тепер про самі збори.
Головні події, які там відбувалися.
Вся атмосфера зборів була насичена трьома головними тезами:
– Freedom-Свобода
– Enough is Enough-Досить
– More Alberta less Ottava-Більше Альберті менше Оттаві
Практично федеральний уряд в Оттаві вже десятки років «грабує» провінцію Альберта.
– Альберта складає 16% населення Канади, але її внесок в пенсійний фонд Канади (CPP) – 52%.
– Equalization – Вирівнювання життя між різними провінціями. Не всі провінції мають гарні можливості для розвитку економіки. Тому в 1957 році було прийнято, що розвинені провінції будуть допомагати менш економічно розвиненим. Також в Канаді існують території, де людям потрібно платити лише за те, що вони там живуть. Починаючи з того часу Альберта виплатила в цей фонд 67 мільярдів доларів. Але взамін не отримала майже нічого. Оттава відмовляється змінити формулу «вирівнювання життя». Найбільший споживач цих грошей як не дивно Квебек, в якого чудові умови для розвитку бізнесу. Найбільше обурює жителів Альберти те, що коли вона хоче продавати свою нафту і газ на міжнародних ринках, то Квебек і Оттава, побоюючись «забруднення», не дозволяють будувати нафтопроводи по своїй території. Гроші з Альберти люблять, а допомогти заробити більше – ні. Також ліберальний уряд Трюдо блокує всі намагання Альберти розвивати свою нафтогазову промисловість. Працюючи на нафтопереробних заводах Онтаріо, я був здивований, що вони працюють на нафті з країн, які не завжди «дружні» до Канади. Чому?
Також, на цих річних загальних зборах відбувались і інші традиційні процедури.
Перша. Це звіти старої та вибори нової управи і президента партії.
Звісно, що в будь якій політичній силі чи групі людей, існують різні думки як шляхів вирішення проблем, так і хто буде організовувати цю роботу. Ми лише згадаємо, що президентом партії обрано Роба Сміта ((Rob Smith), який представляє «grassroot movement». Це рух, який представляє широку масу рядових членів партії. Головний посил цього руху – керівництво партії мусить слухати своїх членів, інакше вони не будуть нашими лідерами.
Друга. Виступ прем’єра Альберти Даніель Сміт з програмою розвитку провінції.
Основні лейтмотиви у виступі прем’єра були: Канаді потрібна Альберта як зразок успіхів консервативної політики, економічного розвитку та створення найкращих умов для життя людей. Альберта вже тепер являється провінцією, яка розвивається найшвидше в Канаді і в якій найменші податки. Населення провінції росте швидкими темпами за рахунок нових іммігрантів і особливо переселення людей з інших провінцій. Також прем’єр заявила, що уряд планує ще більше знижувати податки і кожний платник податків, в 2023 році, буде платити менше на $750, або $1500 на родину. Передбачається, що до 2050 року населення Альберти буде біля 10 мільйонів.
Виходячи з цього, Уряд провінції запроваджує будівництво інфраструктури в різних сферах економіки. Планується побудувати швидкісну залізничну колію між Едмонтоном та Калгарі. Уряд вводить цілу систему децентралізації в прийнятті рішень і розподілу ресурсів з передачею цих функцій на нижчі рівні влади. В найближчий час починається медична реформа з елементами децентралізації. Але найбільше оплесків прим’єр отримала, коли сказала, що батьки являються першими вчителями своїх дітей, а права батьків і вибір освіти дітей являються фундаментальними принципами партії і уряду.
Третя. Прийняття резолюцій і програмних документів UCP на майбутнє.
Я думаю, що читачам буде цікаво знати, які резолюції приймались на зборах. Було прийнято 30 дуже важливих та доленосних для провінції резолюцій. Але тут буде йти мова лише про ту частину резолюцій, яка може бути цікава всім.
1. Резолюція зборів відносно рішення уряду Трюдо до 2035 року досягнути «net zero» по викидам газів. Проголосовано: «Уряд Альберти зобов’язаний протидіяти рішенню Оттави про net zero до 2035 року». Такі вимоги Оттави знищують економіку провінції Альберта.
2. Резолюція по захисту особистої свободи по висловлюванню своєї думки. Під час COVID-19 багато інституцій брали на себе право цензурування, заборони, звільнення людей з роботи без виплат лише за те, що вони не погоджувались з рішеннями уряду чи їхньої адміністрації (як приклад – відмовлялись від щеплень). Проголосовано за те, щоб уряд став на захист таких людей.
3. Резолюція про захист медичного персоналу, який під час COVID-19 намагались говорити свої думки про перебіг COVID-19 і пропонували шляхи лікування. Їх за це звільняли з роботи.
4. Резолюція про захист особистих прав людини на прийняття рішень щодо власного тіла та здоров’я. За жодних обставин, незважаючи на вимоги провінційних, федеральних, міжнародних мандатів, законів, житель Альберти має право сказати ні будь якій медичній терапії, лікуванню, вакцинації, якщо він цього не бажає.
5. Резолюція про захист прав людей використовувати готівку та традиційні види оплати, як банк для прикладу. Повний перехід на цифрову валюту приводить до повного контролю над фінансами людини. Виходячи з політичних причин, уряд може заблокувати будь який рахунок. Людина, яка працювала все життя, може залишитись ні з чим лише тому, що не погоджується з діями уряду.
6. Резолюція по забороні коледжам та університетам приймати на навчання студентів, виходячи з їхніх расових або етнічних статусів без атестації необхідних знань для навчання. Всі студенти мають право на навчання в університетах, виходячи лише з їхніх знань (merit). Під час дискусій виступив один молодий хлопчина. Він сказав: «Я підтримую цю резолюцію. Я проти того, що я маю право бути студентом університету лише тому, я маю статус представника корінних народів Канади».
7. Резолюція, яка зобов’язує уряд захищати права людини на їхню приватну інформацію про стан їхнього здоров’я. Під час COVID-19 навіть магазини вимагали показати документ про вакцинацію. Ніхто не має права знати про стан здоров’я людини. Звісно, за винятком деяких професій де потрібно мати добре здоров’я.
8. Резолюція, яка зобов’язує вчителів і школи мати письмовий дозвіл від батьків на зміну ім’я дитини в школі, якщо дитина молодше 16 років. Батьки, а не школа, являються легальними захисниками дітей. (Ця резолюція пов’язана з тим, що деякі діти заявляють що відчувають себе протилежною статтю і школа автоматично міняє їм ім’я).
9. Резолюція, яка зобов’язує уряд контролювати навчальні заклади всіх рівнів на наявність «WOKE ideologies», “DEI” (Diversity, Equity, Inclusion) офісів. Якщо такі випадки будуть мати місце, то уряд припиняє їхнє фінансування. (Тут мова про припинення фінансування лише для після-шкільних навчальних закладів: університетів, коледжів)
10. Резолюція по захисту сімейного фермерства. Наше життя залежить від продуктів, які виробляються фермерами. Як правило, це сімейна традиція. Ферми переходять від одного покоління до іншого. Не кожний може бути фермером. Тепер при передачі ферми від батька дітям сплачуються великі податки. Проголосовано, щоб цей процес не оподатковувати і зменшити бюрократичні процедури.
11. Резолюція, яка забороняє використовувати електронний підрахунок і передачу інформації під час виборів. Мусять використовуватись лише класичний порядок – лист з кандидатами і потім ручний перерахунок голосів. В минулому були випадки, коли фізичні голоси і електронні не співпадали.
12. Резолюція, яка зобов’язує уряд гарантувати дані людям Богом і конституцією права: релігійні, висловлювання своєї думки, віри, свободи переміщення, свободи преси, мирних зібрань, право на зброю, право на самозахист, батьківських прав, на особисту інформацію і доступ до урядової інформації про вас, свободу від поверх податків, свободу від безпричинних обшуків та відбирання майна та інші. Ці права і свободи не можуть бути відібрані, а майно конфісковане ніякими урядовими постановами чи рішеннями. (Лише через суд)
13. Резолюція, яка захищає відношення лікар-хворий. Під час COVID-19 лікарям заборонялось використовувати їхні знання і приписувати ліки, які не входили до переліку ліків для цієї хвороби. Лікарям заборонялось давати дозвіл людям від вакцинації, виходячи з їхнього стану здоров’я. Лікарі мусять діяти в інтересах їхніх пацієнтів, а не рішень якихось політиків.
14. Резолюція про введення ваучерної системи освіти для дітей. Головна ідея, що кожна дитина отримує ваучер від держави і йде з ним до будь якої школи, яку вибирає. Може йти при бажанні до приватної і доплачувати. Це єдина резолюція, яка не набрала більшості голосів. Скоріш за все, така проблема існує лише у великих містах. У віддалених і фермерських районах інколи існує лише одна школа і ніякого вибору не існує.
15. Резолюція, яка зобов’язує уряд контролювати, щоб вчителі, шкільні управи, які навчають дітей з 1 по 12 клас, не допускали появи в школах матеріалів расистського, сексуального, образливого характеру в будь якому вигляді.
16. Резолюція, яка припиняє фінансування так званих «місць для контрольованого прийому наркотиків» (Supervised consumption sites). Цей експеримент не мав успіху. Лише кримінал виріс в тих місцях.
17. Резолюція, яка зобов’язує уряд почати працювати з провінціями Саскачеван і Манітоба, територією Юкон, штатами Аляска і Монтана, в кооперації з територіями перших націй по створенню транспортних коридорів для нафти і газу з Альберти на міжнародні ринки.
18. Резолюція, яка зобов’язує уряд захищати жінок в різних центрах, де вони утримуються (в’язниці), від тих жінок, які були народжені чоловіками, але стали жінками.
Звісно, що це лише резолюції зборів. Всі вони мусять пройти вдосконалення та голосування в парламенті Альберти, стати Законами, які вже потім уряд почне виконувати. Головне, що процес відновлення демократії та традиційної свободи почався. Деякі резолюції дуже «обурили» різноманітні опозиційні сили. На це також відреагували ЗМІ, звинувачуючи консерваторів «в расизмі», «дискримінації» та інших «гріхах».
Загальні особисті враження від Річних зборів.
1. В загальному в атмосфері зборів і розмовах був присутній страх за майбутнє дітей і внуків, дивлячись на те, що роблять ліберали та НДП з нашими дітьми.
2. Практично вся політична система в цивілізованих країнах базується на класичному Британському парламентаризмі та правовій системі. Цікаво спостерігати, як це відбувається на рівні громади чи партійної низової структури. Вся процедура зборів відбувається згідно “Roberts Rules”. На зборах було присутніми декілька тисяч делегатів. Ніхто нікого не перебивав, не викрикував. Все відбувалося організовано та з повагою до один-одного. Коли я пару років тому був присутнім на своїх перших річних зборах консервативної партії в нашому районі, то вони почались і закінчились за 15 хвилин. Я вже 25 років в різних українських організаціях, але щоб так швидко пройшли наші збори, не пам’ятаю.
3. Всі засідання починалися в точно заявлений час. Це дисциплінує людей.
Раджу всім, кого цікавить політична система Канади, прийти до будь-якої партії чи неприбуткової організації і побачити все з середини.
Share on Social Media
