Select Page

Пам’ятати про інтернованих, боротися з військовими злочинами сьогодення

Nov 23, 2022 | Ukrainian National Federation, Canada, Featured, News, Community

Учасники відкриття пам’ятної панелі про інтернування 1914-20 років: (зліва-направо) Іван Москалик, о. Василь Федів, о. Володимир Янішевський, Ігор Бардин, Тереза Любінська, Аріф Вірані, Борис Сидорук, Максим Божилов, Тарас Підзамецький і Юрій Клюфас Світлина: Микола Сварник

Микола Сварник для Нового Шляху – Українських Вістей, Торонто.

Інтернування українців у Канаді під час Першої світової війни сприймається як темна сторінка історії в загалом демократичному сучасному суспільстві Канади. Однак просто сподіватись на суспільне добро недостатньо. Треба знати свою історію в усіх її проявах і вчитись на помилках минулого. Саме цій меті було присвячене відкриття пам’ятної панелі, присвяченої постраждалим від інтернування 1914-20 років, на фасаді відділення Української Кредитової Спілки Лимитед на розі вулиць Блур і Армадейл, де також розміщений відділ Торонто-Захід Українського Національного Об’єднання Канади.

Субота 19 листопада видалась доволі прохолодною, з рвучким пронизливим вітром, тож зимно було навіть дивитись на присутніх, які за всіма канонами, без шапок, вшановували церемонію. Освячення панелі провели оо. Василь Федів з православної церкви Св. Андрія та Володимир Янішевський з церкви Св. Йосафата УГКЦ. З головними доповідями виступили голова Українсько-канадської фундації громадянських свобод Борис Сидорук та Ігор Бардин, колишній президент УНО.

Борис Сидорук, зокрема, виклав історію інтернування, в ході якого між 1914 і 1920 роками людей числом понад 8000 осіб, головно чоловіків, але також жінок і навіть дітей, було заарештовано і поміщено до 24 таборів у різних місцевостях від Нанаймо на Заході до Галіфаксу на Сході, де вони були змушені тяжко працювати, а також зазнали різних форм насильства. Фактично, цих людей було позбавлено їхніх прав, майна, а декого й життя лише на підставі їхніх країн походження – Австро-Угорщини, Німеччини, Османської імперії, Болгарії та інших, які опинились по той бік лініїі фронту в часі війни. Багато серед них було українців-галичан, які у той час активно іммігрували до Канади. Приїжджі здебільшого були не особливо заможними, тяжко працювали на землі і на шахтах, погано знали англійську мову. Проти них у суспільстві були поширені упередження, багатьох навіть не вважали «білими», а записували їхню расу як «інші». З початком війни і зростанням патріотичної істерії, канадський уряд вирішив інтернувати їх у рамках втілення Закону про воєнний стан, назвавши їх «Enemy aliens» – «приналежними до ворогів». Зрозуміло, що ці люди жодних саботажницьких намірів не плекали, просто потрапили під бюрократичну машину.

Історія цих інтернованих осіб довгий час замовчувалась, але у 1970-х роках з’явились письмові свідчення, серед них записані Любомиром Луцюком спогади Ніка Сакалюка, інтернованого спершу у Форт-Генрі в Кінґстоні, а тоді в таборах у Петававі і в Капускейсінґ. Розголосу цим та іншим свідченням надала Українсько-канадська фундація громадянських свобод, створена в 1986 році.

Як підкреслив Ігор Бардин, визнання державою несправедливості цієї акції забрало майже цілих 100 років, але історії цих людей досі викликають жаль і співчуття. Він поділився спогадом товариша, чий батько прибув до Галіфакса в 1915 році, щоб уникнути війни, але на біду, одразу ж був заарештований і 5 перших років своєї еміграції провів у таборі в Північному Онтаріо. Ігор Бардин наголосив, що вибачитись за несправедливість, хоч би й через 100 років, все одно варто і якраз сьогоднішня подія служить такому визнанню. І, тим більше, потрібно бачити ті акти варварства, які кояться якраз зараз перед нашими очима. Варварська агресія Росії, яка супроводжується вбивствами, руйнуваннями, незаконними депортаціям людей і новими хвилями біженців, спонукає нас добиватись справедливості через міжнародні суди. Ігор Бардин вважає, що уряд Канади має зробити рішучі кроки до засудження дій Росії міжнародними структурами, причому не через 100 років, а вже зараз.

Також на відкритті пам’ятної таблиці виступили Максим Божилов від Фонду визнання інтернування часів Першої світової війни, Аріф Вірані, член Парламенту від округу Паркдейл – Гай-Парк, Тарас Підзамецький від дирекції Української Кредитової Спілки, який передав Українсько-канадській фундації громадянських свобод чек на $1000 на їхню подальшу працю, Юрій Клюфас, президент УНО, та Тереза Любінська від Католицької шкільної ради. Тереза повідомила, що вона ініціювала відзначення пам’яті інтернування в усіх навчальних закладах, щоб молодь Канади з раннього віку розуміла важливість дотримання прав людини і в часі війни, і в часі миру, тут у Канаді і всюди в світі. Провадив церемонією Іван Москалик, секретар УНО, який представляв усіх доповідачів та керував мікрофонами, незважаючи на холод і вітер.

Додамо до цього, що в сьогоднішньому інформаційному суспільстві важко щось замовчати. Але правда часто губиться в густому інформаційному потоці, особливо якщо вона неприємна і вимагає від публіки морального зусилля, щоб її сприйняти. Тож шануймо свою власну історію з усіма її світлими і темними сторінками і поширюймо правду в суспільстві. Можна вірити в те, що правда рано чи пізно переможе, а кривдники будуть визнані і навіть покарані, але потрібно працювати над цим, фільтруючи інформацію, збираючи свідчення, подаючи їх у відповідні міжнародні структури та лобіюючи вироки.

Share on Social Media

Announcement
Celebrating Ukrainian Canadian Heritage
UBC Western Tour
Anniversary Conference
Borsch

Events will be approved within 2 business days after submission. Please contact us if you have any questions.

Manage Subsctiption

Check your subscription status, expiry dates, billing and shipping address, and more in your subscription account.