Марійка Крет
Рік тому з великим болем на душі ми довідалися, що внаслідок несподіваної недуги передчасно відійшла у вічність наша подруга Марійка Крет —довголітня громадська діячка, колишня голова відділу Ліґи Українок Канади в м. Етобіко.
Марійка Крет виростала у Польщі у національно свідомій українській родині та брала активну участь у церковному та суспільному житті української громади. У 1982 році, завдяки спонсорству Спілки Української Молоді, Марійка Крет прибула до Канади з табору біженців у Австрії.
Марійка Крет була активною в Об’єднанні Українців “Закерзоння” (ОУЗ) — організації, яка підтримувала різні важливі проекти, особливо ініціативи для розповсюдження інформації про злочин військово-політичної акції “Вісла”, здійснений польською комуністичною владою. В ході ацкії “Вісла” на західні та північні землі повоєнної Польщі з Лемківщини, Західної Бойківщини, Надсяння та Холмщини було депортовано майже 150 тисяч українців — споконвічних мешканців цих земель. Акція “Вісла” супроводжувалась грубими порушеннями базових прав людини та жорстокими репресивними заходами. Через катівні концтабору в Явожно пройшло майже 4 000 українців, серед них жінки, діти, греко-католицькі та православні священики. Від тортур, нестерпних умов перебування і хворіб там загинуло 163 ув’язнених українців. Марійка з родиною завжди підтримувала фінансові збірки та громадські заходи на підтримку проектів та діяльності ОУЗ. Лише за місяць до своєї смерті Марійка взяла участь в урочистому бенкеті відзначення 20-ї річниці заснування Організації Українців “Закерзоння”, де їй було вручено грамоту подяки за її вклад в діяльність цієї огранізації.
Марійка була довголітньою парафіянкою Свято-Миколаївської Української Католицької Церкви в Торонто, де разом із чоловіком Славком та донею Уляною брала активну участь у парафіяльному житті. Також Марійка віддано працювала волонтером Українського Дому ім. Тараса Шевченка в Етобіко, де організувала різні громадські заходи: презентації нових документальних фільмів; зустрічі з активістами Майдану – Тетяною Чорновол, Всеволодом Стеблюком та Русланом Добровольським; дружній 90-й ювілей довголітньої представниці до Комітету Українок Канади Анни Бурій; Весняний Фестиваль української культури та страв на підтримку Дому ім. Тараса Шевченка, та багато інших заходів. Як голова місцевого відділу Ліґи Українок Канади (ЛУокК) в Етобіко і член Крайової Управи, Марійка активно підтримувала благодійний проект “Ангели хоронителі України”, який був однією із громадських цілей, на які були зібрані кошти під час її панахиди в сумі 11 695 дол.
За кілька тижнів до своєї смерті, Марійка була ключовим членом організаційного комітету відмічення 50-ліття Українського Дому ім. Тараса Шевченка. На жаль, напередодні цього очікуваного громадського ювілею, в якому вона мала брати провідну участь, внаслідок несподіваної недуги Марійку було госпіталізовано, і через кілька днів вона раптово відійшла у вічність.
Марійка глибоко цінувала волонтерську працю і тому часто у своїй хаті влаштовувала прийоми подяки для волонтерів та друзів, які працювали над різними проектами. Пригадую, як два роки тому Марійка запросила до себе своїх близьких друзів-волонтерів на товариську зустріч під час Різдвяних свят. Після надзвичайного обіду, у супроводі чоловіка Славка та доні Уляни, яка нам пригравала на новому фортепіано, ми, на фоні прекрасної ялинки, голосно й весело довго колядували в дружній та теплій атмосфері, яку Марійка нам створила.
Хто товаришував чи працював з Марійкою, знають, що це була глибоко віруюча людина, веселої натури, зі щедрим серцем та великим оптимізмом. Вона радо брала участь у різних громадських заходах. Марія Костів, її горем прибита подруга, ніколи не могла подумати, що в скорому часі їй прийдеться несподівано перебрати обов’язки голови місцевого відділу ЛУокК на місце Марійки. Лише кілька місяців раніше, у вересні 2016 р., Марійка ввійшла у нашу жіночу групу делегаток Трирічного з’їзду КУК в Реджайні, де ми разом обговорювали стратегії посилення українства в Канаді. Ще влітку 2016 р. Марійка разом зі мною та колегою Людою Головацькою, як делегатка ЛУокК, брала участь у нарадах Світової Федерації Українських Жіночих Організацій (СФУЖО) в Києві, після чого ми разом поклали квіти на вулиці Інститутській в пам’ять полеглих Героїв Революції Гідності та відвідали реабілітаційний центр в Ірпінському військовому госпіталі. Під час її короткого перебування в Україні з чоловіком Славком та донькою Уляною, я мала можливість запізнати членів чудової сім’ї Марійки, які живуть у Києві. Це молоді, розумні, політично свідомі українці, які докладають великих зусиль для розвитку сильної української держави. Власне кажучи, цей родинний місточок спільного бачення світлого майбутнього українського народу був глибоко вкорінений у світогляді Марійки Крет.
Марійка залишила доню Уляну, чоловіка Славка, сестру Іванку, братів Богдана та Мирослава. Її відхід став великою втратою. Однак, як і в громаді, так і у своїй родині, Марійка поклала міцний фундамент для подальшого розвитку українського життя. Знаю, що без огляду на великий біль та тугу, які залишилися в серцях її родини, її доня Уляна завжди буде активним та національно свідомим членом нашої громади.
А ми — ті хто мали честь та можливість з Марійкою дружити і працювати, будемо розраджувати себе, що в нашій пам’яті Марійка назавжди залишиться дуже доброю, жвавою, патріотичною та щирою людиною.
Вічна їй пам’ять!
Леся Шимко, кол. Крайова Голова Ліґи Українок Канади
від імені членкинь ЛУокК відділу Етобіко
Share on Social Media
