Росіяни вдарили по центру Краматорська (січень 2023 р.)
Геннадій Богданов
Для Нового Шляху – Українських Вістей
Міста вільного Донбасу сьогодні переживають непросте і навіть трагічне життя. Більшість заводів та підприємств, що становили кістяк промисловості регіону і від яких раніше залежало життя цілих міст, на даний момент не працюють.
У Краматорську, Слов’янську, Костянтинівці і Дружківці з більш ніж 30 великих металургійних і машинобудівних заводів, підприємств галузі будматеріалів та інших галузей повністю або частково працює на своєму місці тільки близько чверті, ще близько 10% переїхали в інші області, а близько 60% не працюють. У Святогірську, де економіка міста повністю залежала від будинків відпочинку, санаторіїв і готелів, яких до війни було більше 70, не працює жоден заклад.
Головна причина цього – війна, розв’язана Росією. Через війну підприємства втратили працівників, кошти та майно, ринки збуту і постачання сировини. І, найголовніше, працювати стало просто небезпечно, тому що більша кількість обстрілів припадає на промислові підприємства.
Працівники втратили роботу, а підприємтсва збанкрутували. В інші області змогли переїхати головним чином невеликі підприємства. А заводи-гіганти, наприклад Новокраматорський машинобудівний завод, цього не можуть зробити чисто фізично – на заводі-гіганті й обладнання з устаткуванням теж гігантське. У керівництва заводу немає відповіді на питання – чи можлива взагалі релокація, у нього тільки одна надія, що ЗСУ відкинуть ворога подалі.
Георгіївський скит Святогірської лаври зруйновано росіянами
Економіка міст і добробут населення сильно впали. Завдяки величезним субсидіям Європейського Союзу, США та Канади, державні установи, як от поліція, Служба з надзвичайних ситуацій, лікарні, школи, державні адміністрації продовжують роботу. Працюють ресторани, кафе і базари.
Все це відбувається в умовах постійних обстрілів, коли кожної ночі, а то й посеред дня, на міста падають ракети і життя перетворюється на лотерею – «вб’є чи не вб’є». Задля збереження життя місцева влада заохочує людей виїжджати у евакуацію. Було вже декілька хвиль міграції, найбільша (після першої паніки початку війни) – у липні 2022 р., коли ворог стояв біля Курульки, Харківської області (за 20 км від Слов’янська) та у Лимані, де тоді залишилось 22 тис. осіб з 107 тис. довоєнного населення.
Завдяки харківському наступові ворог був відкинутий і населення міст півночі Донецької області поступово поверталось. Але з просуванням ворога на бахмутському напрямку цього року небезпека повернулась і влада знову закликає людей їхати з Костянтинівки (17км від лінії фронту), Краматорська-Дружківки (40км від лінії фронту), Слов’янська (45 км від лінії фронту). 18 квітня 2023р. на сайті Краматорської військової райадміністрації повідомлено про обов’язкову безкоштовну евакуацію цивільних мешканців в Черкаську та Житомирську області з розселенням.
Статистика міграційних потоків (за даними ОДА та місцевих адміністрацій) в часі по цих містах виглядає приблизно таким чином:
• Краматорськ: 2021 р. – 204 тис.; липень 2022 р. – 45 тис.; квітень 2023 р. – 80 тис.
• Слов’янськ: 2021 р. – 107 тис.: липень 2022 р. – 20 тис.; квітень 2023 р. – 40 тис.
• Костянтинівка: 2021 р. – 78 тис.; липень 2022 р. – 30 тис.; квітень 2023 р. – 40 тис.
• Дружківка: 2021 р. – 54 тис.; липень 2022 р. – 22 тис.; квітень 2023 р. – 37 тис.
Хтось їде евакуаційним транспортом, когось вивозять волонтери (наприклад 4 травня з палаючого Бахмуту волонтери вивезли 7 осіб), отже, більшість бажаючих вже виїхали. Але багато людей залишаються. Декотрі люди просто не розуміють, як це взяти і кинути свою домівку. Не розуміють по одній простій причині – у них нема нічого, окрім свого житла і вони за своє життя нічого не бачили крім роботи і курей. Люди не уявляють, що вони будуть десь робити без грошей. Є прошарок фаталістів – «вб’є так вб’є, від долі не втечеш». Декотрі просто чекають («ждуни»), коли прийдуть росіяни і вони «заживуть добре та щасливо».
Втім, як підказує досвід 2014-го року, після вигнання ворога і настання миру економічне життя може доволі швидко відновитись. Тож плекаємо надію на контрнаступ, визволення рідної землі і припинення війни.
Share on Social Media
