Павло Лопата для НШ-УВ, Торонто.
Скитальщина після Другої світової війни велике число українців загнала у різні країни світу. До плеяди тих, що не мали постійного місця проживання, залишивши рідні українські краї, належав майбутній мистець Андрій Бабич. Опинившись не з власної волі в Канаді, спершу як контрактант з шахтою золота поблизу міста Тандер Бей, і після одного року праці в ній, подався до Торонто. Родинні обов’язки чоловіка з дружиною та чотирма дітьми не зупиняли мистця займатися малярством. Його прагнення працювати як художник дедалі сповнювалися. Мистецька освіта на уроках проф. Василя Чернова в Охтирці, де Бабич народився 29 грудня 1921 року, потім в університеті Інсбрука (Австрія), згодом в Онтарійському коледжі мистецтва, дуже пригодилися йому, які вивели молодого мистця-початківця на правильний шлях. Попри щоденної роботи, наполегливо творчо працював. Виставляти свої картини не поспішав, хоч інколи вони репрезентували його на збірних виставках в Торонто, а також на виставках у різних містах Онтаріо.
Влаштувати першу персональну виставку мистець вирішив 1987 року. Тривала вона від 29 листопада до 10 грудня в ґалерії Канадсько-Української Мистецької Фундації (КУМФ). На цій виставці творів маляра демонструвалося рівно 60 картин. Виконані пастеллю, й переважно олією на полотні в другій половині 80-их років, здобули неабияку увагу любителів мистецтва. Експозиція дозволила відчути своєрідність його манери вишуканими кольорами. У всіх пейзажах була помітна любов до природи і тонке розуміння її. В ній він знаходив красу під час різної пори року, якій надавав розмашистими рухами пензлів на полотнах глибоку привабливість. Часто виїзжав на околиці Торонто, на пагорби, на котрих розставляв свій мольберт, і малював картини, надавши їм такі назви: “Вид із горба“, “Горбки“, “Збір урожаю“, “Вигляд з підвищення“, “За містом“, “Ставок“. Часто мистець повертався до тих же самих “Голланд Маршів“, на котрих рівнина долини вкрита чорноземом. З тих же самих околиць з-під пензля маляра постало чимало картин, коли вже сутеніло, надходила ніч, а на сінокосі вже нікого з робітників не було видко, крім сіна серед чудово залитих фіолетово-багряних кольорів. У більшості творів художника-пейзажиста не помітна кольорова одноманітність чи повторення однакових відтінків. Якраз це надавало його картинам свіжість і різноманітність живопису. Здібності доброго кольориста допомогли Андрієві Бабичу вдало відобразити красу зимових пейзажів. Автор вмів тонко передавати кольорові відношення та різницю між жовто-золотими, синюватими а то й ледь зеленкуватими та сіро-темнуватими відтінками снігу. У багатьох композиціях мистця, переважно хмари, сповняли особливу функцію, підкреслюючи нею різноманітний настрій. Зорову ілюзію художника, яскраво збагачену із старанно вишуканими красками в картинах Бабича, можна було тільки подивляти, бо вона була в нього напрочуд і навдивовижу надзвичайно чудовою. Контрасти в його темних переливчасто-пастозних фарбах, докладаючи до них певних зусиль та навичок, набутих досвідом і вправами у малярстві, також виявлялися в майстра подиву гідними. Приглядатись до них було цікаво, шукаючи в них щось приховане, таємниче, затаєне, але й зовсім притаманне художнику з його постімпресіонізмом у мистецтві. До якого б композиційного рішення не вдавався Андрій Бабич, з його робіт переважно випливали як ліричний, так і сумовитий настрій. Більшість його творів мають етюдний характер, позначені декоративністю. Те саме стосується його картин-натюрмортів та портретів. Останні свідчать про вміння Бабича передавати характерні риси портретованих та про хист послуговуватися його багатою кольоровою палітрою. Слід додати, що маестро вмів віртуозно змішувати кількість різних фарб, що їх своїми пензлями, здебільше широкими, перносив на полотно. Відзначався художник і характером мазка та рухами легкої і вільної руки професіонала. Немов акварельними мазками прописував пози різного віку людей, на що вказують такі роботи мистця: “Дівчина в хустині“, “Старший чоловік з бородою“, “Бездомний“, “Гра на флейті“, “Гітарист“, “У студії“ та ряд інших. Високим рівнем виконання та системою нюансів вирізнюються маестра Бабича картини: “Жовті ромашки“, “Квіти“, “Натюрморт з квітами“ та десятки інших, позначених декоративними ефектами.
І наостанок, 50 вибраних творів маестра Андрія Бабича, створених протягом більш ніж 50 років, від 1944 до 2001, репрезентували його на ювілейній виставці у 80-ліття народження, що відбувалася від 25 листопада до 12 грудня 2001 року в приміщенні ґалерії КУМФ. Слово в честь відомого і досить продуктивного мистця та його життєвий шлях на святковому бенкеті (24 листопада) виголосила д-р Дарія Даревич.
Внесок Андрія Бабича у скарбницю українського мистецтва діяспори на цьому не вичерпався. Він неустанно продовжував збагачувати число своїх знаменитих картин майже до кінця свойого туземного життя, майже до самої смерті, яка застала його в середу 16 травня 2018 року. В його особі українська громадскість Торонто втратила непересічного мистця-маестра фантастичної ерудиції кольорів та виконавця, досконало володіючого техніками олії та пастелі.
Share on Social Media
