На тлі війни в Україні багато інших подій втратили свій масштаб. Але одна подія цього травня все ж виділяється на загальному тлі. Це давно очікуване присудження премій «Тризуб», яке відбулось у Картинній галереї Онтаріо (AGO) 12 травня. Tryzub Awards засновані Фондом родини Мигаль у співпраці з Шевченківською Фундацією в 2019 році і тоді ж були присуджені найзначнішим благодійникам української громади – Луїзі та Джеймсу Темертеям (за лідерство у громаді) та Ігорю Ігнатовичу (за бізнес-лідерство), а також журналістці Даєн Френсіс, як другу України.
Цьогорічні номінанти були визначені раніше, але обставини не сприяли публічним подіям, тож номінація була перенесена на два роки. Номінантом у категорії “Лідерство” цьогоріч був генерал-лейтенант у відставці Пол Винник, а в категорії “Друг України” – професор Тимоті Снайдер.
Пол Винник широко відомий в українській громаді Канади, у 2019 він відкривав парад на українському фестивалі на Блур-Вест. Він справляє враження надзвичайно скромної людини, тримається просто і має невластиву військовим лагідну усмішку. А з його офіційної біографії відомо, що він відповідав за безпеку канадських військових в Афганістані, пізніше керував розвідкою і врешті був командувачем армії Канади та заступником начальника Генерального штабу. Він також багато зробив для налагодження навчання українських військових в рамках операції UNIFIER, що зараз допомагає їм долати ворога. У жартівливому представленні на церемонії вручення було сказано, що Пол Винник виростав у степах Альберти, де колись стояв «Ірландський полк», в якому українців було більше, ніж ірландців. Номінанта представляли члени управи Шевченківської Фундації Ґордон Ґордей та Андрій Гладишевський.
Подячний виступ Пола Винника, який одразу сказав, що не має жодної доповіді, був справді короткий. Це була скоріше подяка людям, аніж вдячність за визнання власних заслуг. Виступ заслуженої, але справді скромної людини.
Тимоті Снайдера представляла віце-прем’єр Канади Христя Фріланд, яка щойно повернулася з Києва, де була разом з прем’єр-міністром Джастіном Трюдо та міністром закордонних справ Мелані Жолі. Навела слова, якими зустрів їх президент Зеленський – що Канаду навіть нема про що просити, бо вона вже віддала Україні все, що мала. Ну це, зрозуміло, формула чемності, але справді Канада зі своїх невеликих мілітарних ресурсів дала немало. І може цього недостатньо, щоб швидко перемогти підлого ворога, але достатньо, щоб українці, зарившись у свою землю, мужньо відбивали атаки. Пані Фріланд сказала, що до України везла з собою дві книжки Снайдера, щоб підготуватись до цього виступу. Вона наголосила, що Снайдер, неукраїнець, в оповіді про Україну завжди ставить у самому центрі українське бачення історії, в розповіді про білорусів – білоруське, про поляків – польське, про євреїв – єврейське. І це його відрізняє на 180 градусів від росіян, яким завжди подобається лише їхнє бачення, їхній інтерес і їхнє раціо. І зараз, коли ці «сусіди» хочуть не лише забрати наші села й міста, наш хліб (як це описує Снайдер у своїх «Кривавих землях»), але й стерти з лиця землі нашу культуру, а наш народ перетворити на манкуртів і покірних кріпаків, такі аналітики, як Снайдер нам дуже потрібні. У виступі Христі Фріланд було стільки болю, стільки емоцій, вони скривлювали її тонкі уста, ніяк не дозволяючи мені зробити «фотогенічну» світлину. Вона запевнила, що переконалася в своїй поїздці до України, що українці будуть воювати до кінця і в кінці вони переможуть. І ми тут в Канаді повинні розуміти, що якби Путін досяг свого, вже усім іншим народам довелося повернутись від нинішнього світового порядку до права сили, описаного Снайдером у «Кривавих землях».
Відповідь Тимоті Снайдера зайняла півгодини часу, в які він розповів про цілі тисячоліття історії. Він почав від давньогрецької легенди про заснування міста Атени, зв’язавши все це з тризубом Посейдона та оливкою Атени Паллади. Тодішні греки, привозячи морями вдосталь хліба з земель, які нині є Україною, могли зайнятися прибутковою і благородною маслиновою оливою. Він розвинув цю думку через Русь, Велике князівство Литовське, козацькі часи, Австрію і Росію аж до УНР з її тризубом і врешті розкрив українське змагання за свій демократичний вибір на Майданах у сучасному контексті стосунків із США, Європою і світом загалом. Снайдер розказав про нинішнє усвідомлення світом України як окремої від Росії держави активної захисниці демократії. Україна надихає культурні еліти США, Європи і цілого світу на нове розуміння вартості демократії для людства.
Спокійна промова Снайдера кілька разів переривалася оваціями. Один раз Снайдер, раптом перейшовши на українську мову, сказав, що його тягне до міст, які він любить – Києва, Харкова і Львова, і він відчуває, що мав би поїхати в Україну і там попросту бути. Також він сказав, що його «україноцентризм», за який його саме зараз нагороджують, виходить із численних бесід з українцями як в Україні, так і в Сполучених Штатах. А його погляд на історію в контексті України дає деякі ключові підказки до розуміння історії загалом. І це також пов’язане з діяльністю, яку з допомогою Фундації Темертеїв група істориків, включно із Снайдером, організовують для талановитих українських авторів, навчаючи їх представляти свою історію ширшому світові.
Снайдер сказав, що українці добре розуміють, чого вони хочуть і що вони роблять. Якби Київ упав, якби Зеленський утік, ми б не мали змагання за демократію, яке об’єднало цілий світ. Захист демократії, цей символічний тризуб Посейдона-Нептуна, зараз дає нам усім урок, який ми маємо вивчити. Україна переможе. Але Захід має дати Україні ясну картину майбутнього, яка має включати відбудову, демократію, добробут, гідне європейське майбутнє.
Мені випала нагода особисто подякувати професору Снайдеру за його доповідь, за його книжки та позицію загалом. Я запитав його, чи він звернув увагу на назву української ракети, якою був затоплений «русский корабль»? Він розсміявся. Каже, знав, що слухачі зрозуміють натяк.
Після вручення нагород, вирізьблених з масивного скла тризубів, переплетених кленовим листям, був чудовий концерт у виконанні Стівена Пейджа і славетної канадської групи Barenaked Ladies, що виграла численні нагороди Juno, а в 2018 році була введена до Канадської музичної зали слави. Дитячий хор церкви Св. Димитрія, який виступав на початку з піснею “Ой у лузі червона калина”, поступається відомістю Barenaked Ladies, але і для одних, і для других присутні однаково не жаліли оплесків, і бажання підспівувати, а ще я бачив, що хтось навіть собі потанцював.
Barenaked Ladies співають на Tryzub Awards 2022
На завершення виступила головна організаторка дійства і представниця Myhal Family Foundation Рейла Мигаль, яка поділилась з присутніми непростими перипетіями організації цьогорічної номінації, подякувала спонсорам, повний список яких є на вебсторінці Tryzub Awards, та відкрила свої думки і почуття як людини, що пройнялася українським духом. Тим почуттям, з яким українці виховують дітей, будують церкви і організації в Канаді. Вона сказала, наскільки горда належати до цього великого племені і служити відзначенню кращих з кращих українців та друзів України у Tryzub Awards. Рейла Мигаль повідомила, що відзначення Tryzub Gala 2022 дозволило зібрати півмільйона доларів, які підуть на гуманітарні ініціативи, пов’язані з війною в Україні. Під час події відбувався “тихий аукціон” предметів мистецтва – синьо-жовтої бас-гітари з тризубом, керамічного яйця з тризубом, светра нападника Мейпл-Ліфс Остіна Метьюса з автографом, картини Вільяма Курилика та кількох інших предметів, наданих Шевченківською Фундацією.
Дехто скаже, що зараз не час для відзначень і забав. Але сьогодні ми розуміємо, що наше майбутнє твориться і на полі бою, і на полі культури, і на громадському полі, на полі міжнародного лідерства, до відзначення яких доклались нагороди Tryzub Awards.
Share on Social Media