Микола Сварник для НШ-УВ
Наші Великодні свята – це також і час для згадки про тих, кого вже з нами нема. Паски, писанки, перші нарциси і гіацинти поєднуються з прибиранням старих вінків на могилах. Нові весняні паростки і старі сухі стебла поєднуються в нашій художній уяві.
Такою подією, – спогадом минулого, частиною сьогодення і кроком у майбутнє, була презентація виставки творів із соломи в музеї Інституту св. Володимира в Торонто. Хтось може подумає – солома – що в ній такого цікавого? Але чекайте, спершу подивіться – і побачите справжні шедеври.
Солом'янки Парані Созанської
2 квітня, якраз тиждень перед Великоднем за новим календарем, відкрилась нова експозиція в Українському музеї Канади, відділ Онтаріо, якій передувала надзвичайно сердечна презентація. Орися Созанська розказала про творчість своєї покійної мами Парані – авторки надзвичайних, мистецьких, одночасно і традиційних, і дуже модерних «солом’янок» – аплікацій на курячих і страусячих яйцях. Її історія про мамині твори була дуже зворушлива. Ми довідались про точну, вимогливу і прецизійну мисткиню, яка творила, вигадувала і вдосконалювала народну традицію солом’яної аплікації на яйцях до рівня справжнього мистецтва, гідного книжок і музеїв.
Параня Созанська народилась на Лемківщині. Перш ніж приїхати до Канади, молодою дівчиною пережила Другу світову війну і акцію «Вісла». Не змогла здобути належної освіти, тож усе своє життя вчилась і самостійно доводила до досконалості все, чим займалась. Техніка оздоблення солом’янок Парані Созанської почалась від досконалого писання традиційних писанок, і переросла в новий для неї напрямок уже в старшому віці. Це сталось, коли точність писаних ліній почала їй зраджувати через тремтіння рук, суперечачи її природному прагненню досконалості.
Аплікація соломи дозволяла зберегти кристалічну акуратність візерунків. Параня клеїла солому на яйця, попередньо фарбуючи їх у темні кольори (насправді є й сині, й інші яскраві барви). Яйця страусів доводилось попередньо шліфувати перед фарбуванням.
Доля звела Параню з Мирославою Бойків, яка ще в Україні створювала з соломи колосальні переливчасті, багаті внутрішнім сяйвом ікони. Вона переслала до коломийського музею, в якому працювала Мирослава, зразки своїх солом’янок. У той час, коли Мирослава приїхала до Канади з виставкою ікон, Параня була вже досить старенькою, почала хворіти. Вона попросила Мирославиної допомоги в завершенні цінних для неї проєктів на великих страусячих яйцях.
Мирослава, виступаючи слідом за Орисею Созанською, трішки ввела присутніх у курс самої техніки солом’яної аплікації, а трішки просто заохотила відкрити свої відчуття і пройнятися красою світла та блиску, яка є у цьому такому простому, і такому незвичайному художньому матеріалі – натуральній соломі.
Орися Созанська, Дарія Дяковська і Мирослава Бойків
Міські мешканці не так часто стикаються з соломою, а от для вихідців з села – це один з найбанальніших і повсякденних матеріалів – як підстилка і частина харчування худоби – а в давніші часи – повсюдний покрівельний матеріал, і вже у третю чергу – матеріал для дрібних виробів, як от солом’яні брилі, торбинки, дитячі іграшки та вироби народного мистецтва. Вікіпедія пише, що в сучасному господарстві з соломи створюють енергію, ферментуючи солому в спеціальних баках. А ми маємо нагоду отримати заряд енергії самим лише спогляданням солом’яних шедеврів.
Подивившись на солом’яні аплікації Мирослави Бойків, розумієш, що це скоріше модерне мистецтво, аніж якесь народне ремесло. Світло, яке йде з її ікон, пливе за спостерігачем, міняючись і переливаючись при зміні точки зору та набуваючи об’ємного виміру.
Слід зауважити, що експозиція виставки «Сакральна солома» скомпонована надзвичайно продумано. Основні предмети на темних підставках, поміщені в кількох скляних коробках, дозволяють оглянути чарівні писанки з усіх боків, докладно роздивитись їхню композицію. На стінах – осяйні ікони Мирослави Бойків, а попід стінами – додаткові експозиції, які пояснюють техніку, показують деякі ескізи взорів, історичні елементи. Окремо навіть є телеекран з фрагментами інтерв’ю Парані Созанської. Про її творчість видана книжка авторства Луїзи Моран, яка також доступна для огляду на експозиції.
У мене склалося враження, що Український музей Онтаріо дедалі прогресує у своєму рівні експонування виставок. Попередні виставки також справляли враження, але ця просто вражає, і я вважаю, її просто необхідно побачити.
Також, я вже згадував про враження модерного мистецтва, яке справляє ця нібито давня техніка. Так от, мені чисто асоціативно спливла в голові веґревільська писанка. Адже вона не є копією жодного знаного традиційного взору, навпаки, являє собою цілком модерний монументальний твір. Але, як не дивно, деякі солом’янки Парані Созанської могли б слугувати прообразом такої супер-модерної скульптури. Словом, прийдіть подивіться і скажіть, чи маю я рацію у своїх спостереженнях.
Ще слід сказати, що Орися Созанська, донька авторки Парані Созанської висловила ідею цієї виставки та надала для неї твори своєї мами і деякі інші матеріали; Мирослава Бойків – автор іншої частини творів і куратор даної виставки, а Оксана Гаврилюк – графічний дизайнер. Спонсори – Фундація СУС Канади, Фундація родини Калимін, Воллі Вишньовський та Інститут Святого Володимира, у приміщенні якого існує музей. А Дарія Дяковська, мистецтвознавець, при асистуванні Тамари Іваночко, провадила і представляла виставку та перепровадила вступну частину презентації Орисі Созанської та Мирослави Бойків.
This article is written under the Local Journalism Initiative agreement
Share on Social Media
