Руслана Лоцман з фольклорним колективом «Коралі» селища Новооржицьке на Полтавщині
Руслана Лоцман для НШ-УВ.
Канадсько-українська ініціатива «Збережи мову і культуру своєї бабусі» (https://savelanguageandculture.org/) продовжує свою роботу навіть під час війни. Хтось скаже, що зараз нам не до співів, але в збереженні мови і культури полягає суть української боротьби.
Народна мова і народна культура занепадали в Україні вже довгі роки. Наприклад, в навчальних програмах «Нової української школи» відсутні предмети зі співів, музичного фольклору та діалектології, що могли би навчити дітей справжньої мови і народної культури, а не тих покручів, які під виглядом українськомовного продукту дедалі більше ллються на українців з усіх аудіо-, відео- та друкованих джерел.
По-справжньому ефективних державних програм розвитку народної культури не було і в довоєнні часи, а зараз і поготів. Українські діти, приїжджаючи з сіл на навчання в міста, в багатьох регіонах і досі попадають під вплив «комплексу меншовартості» щодо своїх сільських говірок, яка насправді завжди були основою української літературної мови. Ще більше бентежить те, що з кожним днем зменшується кількість старих людей на селі – носіїв живих говірок та пісенної культури, а тих, хто займається їх збереженням та відродженням на місцях, зараз можна перерахувати на пальцях.
Наприклад, до нинішньої російської навали у Черкаській області працювало більше 10 дитячих фольклорних колективів, а зараз на всю область працюють тільки два. Деякі колективи не діють через від’їзд за кордон керівників, деякі – через від’їзд ключових виконавців, деякі – через припинення фінансування. Під загрозою опинилось збереження духовної і мовної культури цілої області в наймолодшому поколінні. Таку картину відкрили ми для себе, коли почали новий етап програми «Збережи мову та культуру своєї бабусі», спонсорованої Канадсько-Українською Фундацією.
На цьому етапі програми (травень-серпень 2023 р.) ми почали роботу з дитячими колективами, які спроможні вивести викладання фольклору на новий рівень і досягнути повного відтворення дітьми усіх деталей говірки і пісенної традиції рідного краю. Адже усі ми помічаємо різницю у розмовній мові і виконанні народних пісень носіями старих традицій і нинішніми дітьми. Багато деталей вже загубилось і багатство народної культури може піти у небуття у своїй повноті, якщо ми зараз не привабимо увагу дітей до цієї проблеми.
За цей час ми відвідали 4 творчі колективи, зробили записи їхньої поточної роботи і означили критерії наших підходів, за якими будуть обиратись відеозаписи виконання дітьми народних пісень і народної мови. Це – фольклорні колективи «Калинята», с. Гельмязів, Черкащина, кер. В. Лобунець; «Коралі», с. Новооржицьке, Полтавщина, кер. Д. Андрусенко; «Криниченька», с. Велике Вербче, Рівненщина, кер. Н. Добровольська; та «Вербиченька», с. Нова Водолага, Харківщина, кер. О. та Т. Коваль.
Кожна зустріч була доказом того, що наша ініціатива зараз стала ковтком свіжого повітря, а подекуди і реанімацією справи дитячого фольклору. Скрізь ми побачили в очах дітей та вихователів надію, що разом ми збережемо народні мову і культуру.
Фольклорний дитячий колектив «Калинята» – супутник фольклорного колективу «Калина» старожилів села Гельмязів на Черкащині. Під керівництвом Віри Миколаївни Лобунець юні учасники колективу вивчають старовинні пісні та побутові танці, переймаючи їх від старших носіїв місцевої традиції. Солістка «Калинят» Марія Самовол стала одним з лідерів минулорічного етапу «Збережи мову та культуру своєї бабусі», а на цьому етапі вона погодилась ділитись своїми записами фольклорної спадщини села. Наприкінці серпня 2023 року виповнюється 40 років з дня заснування фольклорного колективу старожилів «Калина», тож ми запланували наступну зустріч в Гельмязові для того, аби зафіксувати прогрес у відтворенні фольклору юними носіями. Бо це покоління українців зростає в лоні батьків, мова яких вже не така, як у їхніх бабусь. Забуваються слова і вимова, які були мовним колоритом цього краю, стираються з пам’яті пісні. Під час зустрічі ми обговорили особливості говірки села та стилістику виконання давніх пісень.
Віра Миколаївна, керівник «Калинят», зауважила, що її мова «шліфувалася» вказівками керівництва, яке вимагало говорити по-літературному, а не по-народному. Усі ми проходили і досі проходимо через подібне.
Коли ми запитали калинят, в кого бабуся співає, тільки троє з дванадцяти підняли руки. Чи співають їх матусі, можна було і не питати, а здогадатися, що культура співу зупинилась на дідусях та бабусях, як і говірка.
Тож для налагодження цього місточка – від бабусь до онуків – ми запросили на зустріч з «Калинятами» Катерину Артемівну Самойленко (1942 р.нар.). Її легкий спів та цікава балачка одразу захопили всіх нас, хто був у світлиці. Бабуся розповідала про своє життя, про традиції, про те, як раніше співали та говорили. А ще поділилась досвідом своєї участі в житті фольклорного колективу «Калина», в якому вона співає впродовж 40 років.
З юними учасниками ми намагались відшукати відповіді на питання, як зберегти мову та культуру бабусі і для чого це нам потрібно сьогодні? До нашого наступного приїзду Віра Миколаївна буде проводити заняття з дітьми, мотиваційну онлайн-зустріч з «Калинятами» провів також ініціатор програми «Збережи мову і культуру своєї бабусі» Юрій Білінський.
Відео з першої нашої зустрічі з «Калинятами» можна переглянути тут:
Фольклорний колектив «Коралі» селища Новооржицьке, що на Полтавщині ми знайшли завдяки доктору педагогічних наук, професору Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка Наталії Сулаєвій, яка співпрацює з обласним центром народної творчості. Виявилось, що на Полтавщині, як і на Черкащині, на даний момент працюють всього два дитячих фольклорних колективи. Один з них знаходиться в Полтаві, а другий – «Коралі» з Новооржицького.
Заохочення до збереження рідної говірки та пісні, яке надає наша програма, представляє для українських дітей щось більше, ніж можливість отримати грошову премію. В час, коли фольклорні колективи не отримують належного фінансування і не можуть собі дозволити виїзди на фестивалі, участь у програмі Канадсько-Української Фундації для них – насамперед важлива моральна підтримка. Дарія Андрусенко, директор селищного будинку культури та водночас керівник «Коралів», розповіла нам, що в останні три роки через карантин і нестачу фінансування в них не було змоги ані записувати фольклор від старожилів, ані презентувати творчість колективу на міжнародних сценах. А наша зацікавленість колективом стала для них справжньою радістю і надала поштовху роботі з дітьми.
Ми записали відео з відтворення весільного обряду у виконанні учасників колективу «Коралі», а також роздуми молоді про важливість збереження мови і культури своїх бабусь. Цей відеоролик доступний за наступним посиланням:
Фольклорний колектив «Вербиченька» селища Нова Водолага на Харківщині активно долучився до ініціативи «Збережи мову і культуру своєї бабусі» 2022 року. Наші премії отримали солісти Поліна Вотінцева, Валерія Немашкало, дует Яші та Варвари Шевченків та сам колектив «Вербиченька». Наша зустріч з «Вербиченькою» відбулась на початку серпня 2023 року після тривалої перерви, оскільки з лютого 2022 року колектив не міг збиратися через військові дії на території Харківщини.
Тільки в липні 2023 року після нашої телефонної розмови з керівниками колективу – Ольгою та Тетяною Коваль – заняття в колективі відновились. Талановиті, залюблені в український фольклор керівники підхопили ініціативу щодо проведення спеціальних занять з урахуванням критеріїв нашої ініціативи та за місяць підготували 14 відеороликів з учасниками колективу! Це автентичні пісні, казки, розповіді про святкування Великодня, історію рідного краю, вірші та небилиці – все це зі збереженням місцевої говірки, як у бабусь.
Матеріалом для підготовки відео стали експедиційні записи, здійснені раніше учасниками колективу. Адже фольклорно-етнографічні експедиції – це основа творчої діяльності «Вербиченьки». За 30 років діяльності Ольга та Тетяна Коваль виховали понад 2000 юних носіїв української культури.
Ми мали змогу переглянути деякі відео та обговорити з дітьми особливості вимови. Цікаво було слухати розповіді старших учасників «Вербиченьки», які ділились спогадами про попередні експедиції селами Харківщини та Сумщини. Під час зйомки відкритого заняття з автентичного запису діти вивчили танець-гру та пробували відтворити народну говірку бабусь.
Вражають обсяги науково-пошукової роботи колективу, систематизація архівів та видавнича діяльність. Серед книг, що презентувала нам «Вербиченька», наступні видання: «Казки Слобожанщини» (47 давніх казок, записаних від бабусь та дідусів під час експедицій), два науково-популярні випуски «Нововодолазькі голосники» (з оригінальними текстами народних звичаїв та обрядів, цікавими історіями з життя старожилів краю, подані зі збереженням діалекту), книга про традиційне вбрання Слобожанщини (з фото світлинами учасників колективу в автентичному вбранні, зібраному під час експедицій), туристично-краєзнавчий путівник Слобожанщиною. У музейній кімнаті «Свята спадщина» Нововодолазького будинку дитячої та юнацької творчості представлено багато експонатів, зокрема: рушники, полотна, сорочки, предмети побуту, музичні інструменти тощо. Відеоролик про зустріч в процесі виготовлення, а також підготовлені відео від нововодолажчан для нашої ініціативи доступні тут:
Фольклорний колектив «Криниченька» села Велике Вербче на Рівненщині показує всім нам, настільки сильний пісенний ген українців. Незважаючи на те, що державна освітня політика не розвиває традиційний фольклор, є в Україні вчителі, які роблять свою справу за покликом серця. За свою 40-річну педагогічну діяльність Ніна Добровольська зуміла виховати цілі покоління українців, які обізнані з обрядовістю свого краю, знають безліч народних пісень, виступають з концертними програмами на різних всеукраїнських та міжнародних фестивалях, а потім приводять до «Криниченьки» своїх дітей та онуків. З 1996 року колектив носить почесне звання «зразковий», представляючи оригінальні концертно-театралізовані програми річного циклу згідно календарно-обрядових свят, що побутують на Сарненщині. Родинна атмосфера в колективі забезпечуються ігровими та діалоговими перекличками, танцями-хороводами, безпосереднім спілкуванням про традиції рідного села. Вражає виконавська майстерність, самобутність колективу, який налічує понад 30 осіб. Провідний принцип навчання – дотримання регіонального співочого стилю з діалектною вимовою слів, сучасна інтерпретація народних творів з використанням традиційної манери співу та народно-танцювальних рухів. Значний репертуарний список колективу та сценарні напрацювання Н. Добровольської будуть використані при реалізації канадсько-українського ініціативи «Збережи мову і культуру своєї бабусі».
Наша зустріч з колективом в травні 2023 року дозволила зафіксувати відтворення традиційних весняних ігор, дівочо-парубочих забав, танків та пісень, що представлені в короткому відеоролику:
В перспективі у нас – подальша робота з обраними дитячими колективами і спонукання дітей до виробництва відео з точним відтворенням їхніх рідних говірок і пісень. Ми також починаємо посилене інформування всеукраїнського загалу про нашу ініціативу, заохочення широких мас дітей до надсилання нам відповідних відео.
Ми вже переконались, що наша ініціатива може і повинна зіграти помітну роль у відродженні оригінальної української культури в молодому поколінні. І це відродження повинно відбуватись на новій, більш якісній основі, яка забезпечить збереження в майбутніх поколіннях нашої мови і культури у їх повноті.
Щиро дякуємо Канадсько-Українській Фундації за підтримку нашої мови, культури у вирішальний час боротьби за свободу та національну ідентичність.
