Руслана Лоцман для Нового Шляху – Українських Вістей, Київ.
На долю українських дітей в останні роки випали непрості випробування, пов’язані з карантином та війною. Школярі пристосовуються до нових умов навчання, їм часто доводиться продовжувати уроки у бомбосховищах через повітряну тривогу. Але попри це діти не тільки вчаться, а й зберігають свою народну культуру і прабатьківську мову. Про один з колективів таких талановитих дітей, дитячий фольклорно-етнографічний колектив «Вербиченька» з Нової Водолаги Харківської області, піде мова в цій статті.
На початку 2022 року його учасники активно долучились до міжнародної програми «Збережи мову і культуру своєї бабусі», яку провело Громадське Об’єднання «Народна Філармонія» завдяки підтримці Канадсько-Української Фундації і спонсорству Фундації Темертеїв. Мета програми полягала в тому, щоби діти знайшли найкращі зразки місцевих говірок і фольклору і відтворили їх, щоби джерельна українська мова і народні пісні продовжили жити у новому поколінні українців в усьому своєму багатстві. Адже з кожним роком кількість носіїв чистої української мови та справжньої народної пісні зменшується, відходять з життя наші бабусі і дідусі, які перейняли ці скарби від своїх предків. Тим часом, українська мова спрощується і спотворюється різноманітними суржиками, помирають місцеві говірки, які завжди складали основу нашої мови, а пісні вже не звучать у наших оселях і на наших вулицях.
Протягом року, ще до початку широкомасштабної війні і вже під час війни, українські діти надсилали нам свої відео, в яких звучала їхня любов до свого мовного і культурного спадку. Подивіться цю збірку дитячих відео – з неї стане зрозуміло, що наші діти розуміють багатство української мови і пісень і хочуть зберегти їх.
І тут Нововодолазька «Вербиченька» показала справжній клас, адже саме збереження народної культури та її популяризація становлять основи її діяльності. На сайт «Збережи мову і культуру своєї бабусі» надіслали свої чудові відео солісти Поліна Вотінцева, дует Яші та Варвари Шевченків, записані під час повітряної тривоги у бомбосховищі, Валерія і Єлизавета Немашкало, Андрій Дарій й сам колектив «Вербиченька» надіслав колективне відео. В цих відео звучить незамулена Слобожанська говірка і пісні саме цієї місцевості.
Нововодолазька “Вербиченька”
Кожен учасник отримав грошову винагороду від організаторів. У час війни така підтримка особливо цінна. З особистого досвіду знаю, що успіх дитячої творчості, схвалений добрим словом, грамотою чи подарунком – це стимул на все життя. Бо коли в тебе вірять, ти отримуєш крила. Нашим дітям, які опинились в умовах війни, потрібні не лише такі крила віри, а й реальна допомога. Бо їм будувати майбутнє України і берегти її традиції.
Особливо треба скзати про талановитих, сповнених ініціативності та енергії керівників колективу. «Вербиченькою» керують мама і донька, Ольга та Тетяна Коваль. Вони залюблені в український фольклор настільки, що з 1992 року займаються краєзнавчими і етнографічними розвідками рідної Слобожанщини. А головне, вони не просто збирають пісні, речі побуту, оповідання та казки, а й долучають до експедицій своїх вихованців, щоб прищепити їм ці народні перлини, щоби ті діти потім понесли їх у світ.
У музейній кімнаті «Свята спадщина» Нововодолазького будинку дитячої та юнацької творчості представлено багато експонатів: рушники, полотна, сорочки, предмети побуту, музичні інструменти. У книзі «Нововодолазькі голосники», що вийшла ще в 2011 році в Харкові, подано оригінальні тексти народних звичаїв та обрядів, цікаві історії з життя старожилів краю із збереженням прекрасної Слобожанської говірки.
Тому й не дивно, що діти – учасники колективу не тільки збирають і відтворюють фольклор рідного краю, а й пишуть про нього свої перші наукові дослідження. Нещодавно на Всеукраїнській конференції «Лише те в народі буде жити, що серце серцю передасть», що відбулась на Івано-Франківщині, науково-дослідницькі роботи вихованок колективу “Вербиченька” Віри Крістіни та Валерії Немашкало визнані кращими.
Приблизно в той же час в Харкові відбулася Всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція «Пізнай себе, свій рід, свій народ», присвячена 300-й річниці з дня народження Григорія Сковороди, до якої також долучились талановиті діти Нової Водолаги.
Про те, як мовою пісні звучить історія нашого народу, написана робота Поліни Вотінцевої, з якою вона стала учасницею Всеукраїнського конкурсу авторського дитячого есе «Війна за свій шлях».
«Ми вже три роки не ходимо в фольклорні експедиції, спершу – через карантин, тепер – через війну. Але діти так за цим сумують. Та і занять наживо зараз проводити не можна, тож доводиться все робити онлайн. У наших архівах, які почалися 31 рік тому, є багато матеріалу, з якого черпаємо інформацію, коли готуємо учнів до конкурсів співочих чи наукових. Серед наших вихованців за ці роки – 17 переможців за дослідницькі роботи для Малої Академії Наук України. Ми ж і пишемо про те, що збираємо та співаємо, – про наше справжнє, народне, вічне…» – коментує перемоги своїх вихованців Тетяна Коваль.
Паралельно з науковими дослідженнями юних виконавців української пісні, творчі успіхи «Вербиченьки» продовжують тішити не тільки рідну Харківщину, а й всю Україну. Так, на Міжнародному багатожанровому фестивалі-конкурсі «Зимова фантазія – різдвяні візерунки» здобули перемоги вихованці «Вербиченьки», які представили колядки та щедрівки, записані у фольклорних експедиціях Слобожанщиною.
Поки на Сході та Півдні нашої держави йде повномасштабна війна, наші діти тримають свій культурний фронт. Без зусиль цих дітей нам не утвердити національну культуру, не зберегти нашу чисту мову, не понести їх у майбутнє. Дуже хотілося б, щоб наші діти співали про безтурботне дитинство. Але війна зробила їх дорослими та свідомими. Дивлячись на дітей Нововодолазької «Вербиченьки», розумієш, що мовне, культурне і наукове майбутнє вільної України – в надійних руках.
“Вербиченька”
Share on Social Media
