Образи козаків та європейських найманців на кахлях з розкопок Батурина

Д-р ВОЛОДИМИР МЕЗЕНЦЕВ,
ЮРІЙ СИТИЙ
ДЛЯ НШ-УВ

Через аґресію Росії в Україну минулого року розкопки у м. Батурині Чернігівської обл. було скасовано. Однак археологи та історики у Канадському інституті українських студій (КІУС) Альбертського університету, Чернігівському університеті та Національному історико-культурному заповіднику «Гетьманська столиця» в Україні продовжили дослідження історії та культури цього міста і публікації в умовах війни на основі багатих матеріалів розкопок там у 1995-2021 рр.

Батуринський проєкт адмініструється Центром українських історичних досліджень ім. Петра Яцика при Торонтському відділі КІУС (https://www.ualberta.ca/canadian-institute-of-ukrainian-studies/centres-and-programs/jacyk-centre/baturyn-project.html). Колишній директор КІУС, видатний історик гетьманської держави проф. Зенон Когут є засновником і академічним дорадником проєкту. Його виконавчим директором є д-р Володимир Мезенцев (КІУС, Торонто). Керівником Батуринської археологічної експедиції є співробітник заповідника «Гетьманська столиця» у Батурині археолог Юрій Ситий.

Дотепер це місто щасливо уникло російської окупації, бомбардувань і руйнувань. Там збереглись усі музеї старожитностей та експонати місцевого заповідника, реконструйовані цитадель, палаци гетьманів і церкви XVII-XIX ст.

1669 р. Батурин обрали столицею козацької держави. Місто досягло зеніту свого розвитку за правління можновладного й освіченого гетьмана Івана Мазепи (1687-1709 рр.). Тоді він і столиця країни козаків були знані у Центральній і Західній Європі.

1708 р. гетьман уклав союз зі Швецією і повстав проти тиранічного правління Москви над козацькою Україною. В ході придушення царем Петром І повстання І. Мазепи російське військо тотально зруйнувало Батурин того року. За вірність гетьману і збройний спротив царські карателі винищили залогу та усіх цивільних мешканців, загалом до 14 тис. батуринців, пограбували й спалили місто.

Гетьман Кирило Розумовський (1750-64 рр.) відбудував та заселив спустошений Батурин і повернув йому статус столиці козацької держави. Однак після її скасування Російською імперією 1764 р. та особливо після смерті останнього гетьмана у 1803 р. місто поступово занепало і перетворилось на селище в період бездержавності України. За роки незалежності Батурин відродився як місто й став головним центром збереження, вивчення та популяризації історичної і культурної спадщини столиці козацької держави та гетьманської слави. Навіть у тяжкий воєнний час, тогоріч музеї старожитностей, знамениті гетьманські палаци та скульптурні монументи батуринського заповідника оглянуло 11,490 відвідувачів зрілого й молодого віку.

В України Нового часу огрівальні печі звичайно облицьовували керамічними кахлями. Кахляні печі були головною окрасою інтер’єрів житлових будинків. У Батурині виробництво пічних кахлів найбільше процвітало за І. Мазепи. За 25 років розкопок міста у його Музеї археології зібрано одну з найзначніших в Україні колекцій ранньомодерних кахлів. Вони оздоблені переважно рослинними і геометричними рельєфними орнаментами та рідше зображеннями людей, янголів, тварин, птахів, гербів і релігійних символів.

Унікальними знахідками серед керамічних виробів козацької держави є кахлі Батурина з образами піших європейських офіцерів. Вони прикрашали печі осель козацької еліти Мазепиної доби, залишки яких розкопали археологи. На двох знайдених однотипних кахлях, розписаних зеленою, жовтою і брунатною поливою є рельєфи стилізованого пішого воїна у профіль з бородою, вусами й довгим волоссям чи перукою. Він вбраний у мундир, підперезаний поясом, і крислатий капелюх та тримає у руці меч лезом догори. До його лівого стегна причеплена шабля, а на праве плече покладено вигнутий лук.

На кахлі біля 1700 р., вкритій рідкісною бірюзовою ґлазур’ю, рельєфно фронтально зображено вояка у бароковому західноєвропейському одязі й взутті кінця XVII – початку XVІII ст. Він вбраний у довгий, нижче колін, приталений мундир з розширеними полами, панчохи на литках, черевики на високих підборах з довгими язиками і озброєний шпагою у піхвах. Підготовлено чорно-білу та кольорову реконструкції цілої кахлі технікою комп’ютерної графіки. Там гіпотетично відтворено втрачені частини фігури з головою чоловіка, перукою, трикутним капелюхом рубежу XVII-XVIII ст., лівими плечем і рукою.

Незважаючи на деяку стилізацію, рельєф військового на бірюзовій кахлі є найбільш реалістичним, детальним та інформативним у порівнянні з іншими антропоморфними сюжетами на таких виробах козацької столиці. Вірогідно, на описаних вище кахлях представлені європейські офіцери-найманці з піхотних полків чи артилерійської обслуги І. Мазепи. Відомо, що у гетьманському війську служили офіцери, переважно німці, члени генералітету та рядові жовніри з Заходу. Наприклад, генеральним гарматним осавулом Гетьманщини був саксонський офіцер Фрідріх фон Кеніґсек, який героїчно загинув в обороні Мазепиної столиці від московської навали у 1708 р. Чужоземні найманці широко використовувались в арміях багатьох країн тогочасної Європи.

Під час розкопок решток гетьманської резиденції на цитаделі, хат заможних козацьких старшин на фортеці, посаді й околиці Батурина знайшли кілька фраґментів теракотових кахлів з рельєфом європейського вершника у профіль без покриття емаллю. Його торс до пояса захищає панцир з латами на руках. Нижче пояса показані поли порівняно короткого камзолу. На голові чоловіка крислатий капелюх, прикрашений перами. Він має бороду й коротке волосся, що вибивається з-під капелюха ззаду.

Ліва рука тримає спис наперевіс. На більшому уламку кахлі вціліла витягнута ліва нога вершника у вузьких обтислих штанях. Там збереглась задня половина крокуючого коня. Підготовлено гіпотетичні чорно-білу й кольорову комп’ютерно-графічні реконструкції такої цілої квадратної теракотової кахлі.

Серед кахлів Батурина з вершниками на цьому виробі форми тіла, стрій і бронь воїна та кінь передані найбільш реалістично, виразно й динамічно з порівняно меншою стилізацією і умовністю. За одягом, озброєнням і захисним обладунком він виглядає як західноєвропейський рядовий важкий кавалерист, кірасир чи рейтар часів Тридцятирічної війни у Європі (1618-48 рр.). Можна гадати, що батуринські кахлярі наслідували його зображення з творів реалістичної графіки Заходу XVII – початку XVIII ст.

Колоритним зразком пічної кахлі козацького жанру Мазепиної столиці є знайдений фраґмент з рельєфом кінного козака, вкритий зеленою поливою. Вершник там повернутий торсом в анфас, а головою, ногами й конем у профіль. Він вбраний у жупан чи кунтуш, підперезаний поясом, з розширеними полами по коліно. На грудях жупан прикрашено характерними горизонтальними нашивками чи петлицями.
Комп’ютерно-графічним методом промальовано обличчя козака з довгими товстими вусами. На нозі одягнуто неширокі шаровари та невисокий чобіт з низьким підбором. Ліва рука тримає спис, наставлений уперед. Частково збереглись передні ноги коня, що скаче. Тут надруковано гіпотетичні чорно-білу й кольорову комп’ютерно-графічні реконструкції цілої композиції тої квадратної кахлі зеленої поливи.
Важливо, що на ній міститься одне з найраніших аутентичних зображень шароварів в Україні Мазепиної доби. Вони були невід’ємним компонентом народного етнографічного костюма чоловіків Центральної і Східної України XVIIІ-XIX ст.

Рельєф гетьманського козака у національному строї й взутті виконано стилізовано у самобутній манері народного лубка. Здогадно, на тій кахлі показано рядового компанійського полку легкої кавалерії, яка озброювалась списами. Компанійці та піші сердюки-мушкетери складали ґвардію гетьманів і були головною опорою правління І. Мазепи.

Кахлі з подібним мотивом козака на коні зі списом чи шаблею в руці були поширені в Центральній Україні XVII-XVIII ст. Вони символізували козацьку славу й епоху і найчастіше декорували печі у покоях гетьманів, полковників та інших старшин.

За винятком кахлів з кінним кірасиром першої половини XVII ст., місцеві майстри могли відобразити на кахлях сучасних їм козаків та європейських найманців, яких вони бачили у столиці І. Мазепи. Тому ці артефакти є цінними візуальними джерелами для вивчення вигляду його воїнів, їхніх зачісок, вбрання, прикрас, взуття, зброї, військового й кінського спорядження та поліетнічного складу збройних сил гетьмана.

Серед поселень Гетьманщини у Батурині найбільше знайдено кахлів Мазепиного часу з репрезентаціями західних військових. Цьому сприяли статус столиці української козацької держави, зосередження там гетьманських осідків і війська з участю іноземних найманців, широкі дипломатичні, торгові й культурні контакти міста з Заходом і Сходом та проникнення туди європейських видань і творів образотворчого мистецтва, особливо за І. Мазепи.

Згідно з археологічними даними, огрівальні печі його палацу на цитаделі були найбільше декоровані кахлями з європейськими кавалеристами і кінними козаками. Ймовірно, за авторитетним прикладом гетьмана, члени генералітету, урядовці, старшини та, мабуть, заможні козаки й міщани, які мешкали на фортеці, посадах і околицях Батурина, також оздоблювали кахляні печі своїх осель подібними західними мілітарними сюжетами. Тож, наслідування прикладу гетьмана та місцеве виробництво таких модних пічних кахлів обумовили їхнє розповсюдження у Мазепиній столиці до її розгрому 1708 р.

Здобувши вищу освіту в Польщі, Німеччині, Голландії, Франції та Італії, І. Мазепа був закоханий у європейське мистецтво, літературу та культуру. Писемні джерела повідомляють, що за його реґіменту книги, преса і портретний живопис Заходу доставлялись до Батурина. Він міг замовити місцевим майстрам зображення озброєних європейських вершників на кахлях для оформлення печей своєї резиденції на цитаделі, а також надати їм відповідні взірці з західних книжкових ілюстрацій власної добірної бібліотеки та придворних збірок ґравюр чи малювання.
Прототипами для рельєфів козаків-вершників на кахлях Батурина і України XVII-XVIII ст. служили рельєфи кінних лицарів ґотичного стилю на пічних кахлях Польщі XV-XVI ст. Припускаємо також, що кахлярі Мазепиної столиці взорували на високопрофесійні малюнки офіцерів інфантерії та кавалеристів на керамічних майолікових облицювальних плитках Нідерландів чи їхніх європейських імітаціях, або на ґравюри Заходу з подібними військовими мотивами XVII – початку XVIII ст. Однак батуринські майстри творчо перетлумачували, адаптували й стилізували реалістичні графічні зображення західних вояків і бойових коней у техніці рельєфу та розпису поливою на кахлях у народній лубочній манері за традиціями тогочасного декоративно-ужиткового керамічного мистецтва України.

Кахлі з воїнами є одними з кращих, інформативних і репрезентативних виробів кераміки Батурина періоду його найвищого розквіту за І. Мазепи. Вони збагатили скарбницю мистецтва українського бароко та дозволяють судити про культурні стосунки столиці Гетьманщини з Заходом і стимулюючі впливи барокової графіки на творчість її кахлярів.

Ці артефакти показують культуру побуту та артистичні уподобання гетьмана, старшинської верхівки, заможних козаків і міщан, популярність козацьких та європейських військових композицій в оформленні печей їхніх покоїв і обізнаність тих замовників та ремісників-дизайнерів кахлів з мистецтвом Заходу. Вони також демонструють процвітання кахлярства Батурина у золоту добу Мазепиного правління. Таким чином, дослідження антропоморфних пічних кахлів з розкопок міста допомагає висвітлити високу культуру столиці козацької України та її динамічний розвій у європейському цивілізаційному просторі.

Після нищівного розорення Батурина російським військом у 1708 р., навіть за його відбудови гетьманом К. Розумовським у другій половині XVIII ст., місцеве виробництво кахлів з людськими, зооморфними, релігійними, геральдичними та іншими рельєфами вже ніколи не відродилось. Ця творчість загинула разом з героїчними козаками-оборонцями, ремісниками, митцями та усіма мешканцями зруйнованої дощенту й спустошеної повсталої Мазепиної столиці. Лише завдяки 25-річним розкопкам її руїн археологи знайшли, реконструювали й вивчили представлені тут зразки кахлів з воїнами знищеної столиці козацької держави.

Більше археологічних знахідок кахлів гетьманської столиці з людськими зображеннями детально розглянуто у гарно виданому багатоілюстрованому науково-популярному буклеті З. Когута і авторів «Кахлі з фігурами воїнів Івана Мазепи з розкопок Батурина» (Торонто: Видавництво «Гомін України», 2022, 44 стор. українською мовою, 61 кольорова ілюстрація). Цей одинадцятий випуск та раніші брошури батуринської серії можна придбати у канцелярії Крайової Управи Ліґи Українців Канади в Торонто за 10 дол. (тел.: 416-516-8223, email: [email protected]) та у Видавництві КІУС в Едмонтоні (тел.: 780-492-2973, email: [email protected]). На вебсайті того видавництва буклети можна замовити онлайн (https://www.ciuspress.com/product-category/archaeology/?v=3e8d115eb4b3). Їхню публікацію фінансували Фундація «Будучність» (голова ради директорів Роман Медик) та Дослідний Інститут «Україніка» (президент мґр Орест Стеців, виконавчий директор Ліґи Українців Канади) у Торонто.

Від 2001 р. поспіль Батуринський українсько-канадський проєкт спонcорують КІУС та Дослідний інститут «Україніка». Фонд Катедр Українознавства у Нью-Йорку надає щорічні субсидії на цей проєкт. У 2022-23 рр. дослідження історії та культури Батурина і підготовку публікацій підтримали дотаціями Крайова Управа Ліґи Українців Канади (голова Борис Михайлець), Ліґа Українців Канади – відділ у Торонто (голова Микола Литвин), Крайова Управа Ліґи Українок Канади (голова Галина Винник), торонтський відділ Ліґи Українок Канади (голова Г. Винник), Українська Кредитова Спілка Лимитед (головний управитель Тарас Підзамецький), Кредитова Спілка «Будучність» (головна управителька Оксана Процюк-Чиж), Фундація «Прометей» (голова св. п. Марія Шкамбара), «Benefaction Foundation» у Торонто і «Zorya, Inc.» (Ґринвіч, Коннектикут у США). Найщедрішими жертводавцями Батуринського проєкту є Оленка Негрич, д-р Юрій Іванчишин (Торонто) та Майкл-Стівен Гумницький (Мерфрісборо, Тенессі).

Після перемоги ЗСУ і звільнення південно-східних українських земель від ворожої окупації плануємо скоро відновити щолітні розкопки у Батурині. За усіх обставин, українські та канадські вчені продовжать дослідження й публікації з історії та культури гетьманської столиці. Розуміло, що отримати фінансування нашого наукового проєкту в Україні до кінця війни неможливо. Тому щедрі пожертви від українців Канади і США будуть надзвичайно важливими для його продовження цього року.

Науковці звертаються до українських організацій, фундацій, компаній і доброчинців у Північній Америці з проханням надалі підтримувати історико-археологічні та мистецькі студії Мазепиної столиці та публікацію їхніх результатів. Канадських громадян ласкаво просимо надіслати чеки з пожертвами на адресу: Ucrainica Research Institute, 9 Plastics Ave., Toronto, ON, Canada M8Z 4B6. Просимо виписати Ваші чеки на: Ucrainica Research Institute (memo: Baturyn Project).

Мешканцям Сполучених Штатів пропонуємо надіслати пожертви до Канцелярії Фонду Катедр Українознавства за адресою: Ukrainian Studies Fund, P. O. Box 24621, Philadelphia, PA 19111, USA. Будь ласка, випишіть Ваші чеки на: Ukrainian Studies Fund (memo: Baturyn Project). Ці українські установи надішлють канадським і американським громадянам відповідні офіційні посвідки для сплачування податків. Усім установам і приватним жертводавцям буде висловлено подяку в публікаціях та публічних доповідях, пов’язаних з проєктом.

Додаткову інформацію про Батуринський проєкт можна отримати від д-ра Володимира Мезенцева (416-766-1408, [email protected]). Щиро дякуємо українцям Канади і США за щедру підтримку досліджень історії та культури козацької столиці у минулі роки та за допомогу науковому фронту під час визвольної війни України проти російських загарбників.

Share on Social Media