With heavy hearts, the family of Nadia Danylchenko, age 91, announce her unexpected passing on January 31, 2024 at Victoria Hospital, London Ontario. It is quite possible she died of a broken heart, mourning the loss of her husband of 71 years who predeceased her by less than four months.
She was born Nadia Bozdek in Poltava, Ukraine on October 25, 1932 to Wasyl and Anna Bozdek (nee Pishnenko). Her parents’ assets were seized by the Soviets during collectivization. In 1943, as masses of people fled Ukraine from a second wave of Soviet occupation, Nadia was forced to interrupt her schooling and leave home with her parents and siblings. They ended up in Berlin, Germany, living there in a displaced persons camp for two years.
Then in 1945, they were forced once again to flee as the Soviets advanced further west. Finally, after six years as displaced persons, the family immigrated to Canada in 1949, settling in Chalk River, Ontario where Nadia’s father worked in construction on the nuclear power station there. In 1950, the family moved to Toronto and opened a restaurant on Queen Street West where she worked as a waitress. One of the regulars at the restaurant was another recent immigrant from Ukraine, Ivan Danylchenko. They fell in love and were married in 1952. The marriage lasted 71 years until Ivan’s passing in October 2023. They had two sons, Gregory (1953) and Victor (1957).
A gentle and selfless soul, Nadia was a supportive wife, a kind and loving mother to her boys and an adoring grandmother to her two granddaughters. She found her calling as a homemaker. An excellent cook, Nadia prepared every meal from scratch. Her cabbage rolls, perogies, plum cake, borsch—in fact, any soup she made—were all unsurpassed. Without the benefit of formal knowledge of Canada’s Food Guide, she seemed to match its recommended nutrition and variety just by instinct. For many years, the food was sourced from the large vegetable and fruit garden that she grew annually at the family home on Indian Road in Mississauga, and later at their farm in London.
Together with Ivan, she passed along an appreciation for Ukrainian culture to her sons. She supported her husband in his many endeavours for the benefit of the Ukrainian community and church in Toronto and London. She leaves behind many items of intricate Ukrainian embroidery that her family will cherish. Always industrious, Nadia also worked outside the home when the boys got older, at Eaton’s Toronto and London, and later, after retirement, as a full-time caregiver to her granddaughters, Tamara and Alexa.
The family was saddened when Nadia received a diagnosis of Parkinson’s disease. For the last twenty years of her life, she endured its ravages quietly and stoically, while still continuing to look after her household. Eventually, when she could no longer walk, she went into long-term care.
Nadia is survived by her sons, Gregory (Janice Neelands) and Victor (Christina Broadbent); granddaughters, Tamara and Alexa Danylchenko (Derek Foster); sister Maria Dubyk; brother Walter Bozdek (Marta Kornijenko); and nieces, Vera and Nadia Dubyk (Duncan Marks). She was predeceased by her husband Ivan Danylchenko, parents Wasyl and Anna Bozdek, sister Zena and brother-in-law Walter Andrushenko of California; brother-in-law, Wasyl Dubyk and nephew, Matviy Bozdek, both of Toronto.
Nadia’s family would particularly like to thank the staff at Glendale Crossing, her excellent long-term care residence in London, Ontario. In particular we are grateful to Taylor, Jessica, Amanda, Ruth, Rema, Ishmael and Sherry for the care and compassion they showed her. We would also like to thank Nadia’s Parkinson’s specialist, Dr. Mary Jenkins, of University Hospital in London, Ontario, for her care over many years and her support of the family during Nadia’s recent hospitalization. Thanks also to Dr. Malcolm Sherwood of Victoria Hospital in London for his kindness and understanding.
Visitation took place on Monday February 12 from 5-9 pm at the Cardinal Funeral Home (366 Bathurst Street, Toronto, Ontario) with a short religious service at 7:30 pm. The funeral took place on Tuesday February 13 at 11 am in the chapel of St. Volodymyr Cultural Centre (1280 Dundas Street West, Oakville, Ontario) immediately followed by interment at the adjacent cemetery and reception afterwards.
In lieu of flowers, donations may be made to the Canada-Ukraine Foundation: https://www.cufoundation.ca/
May her memory be everlasting.
____________________________________
З важким серцем родина Надії Данильченко, 91 рік, сповіщає про її несподівану смерть 31 січня 2024 року в лікарні Вікторія, Лондон, Онтаріо. Цілком можливо, що вона померла від глибокої печалі, оплакуючи втрату свого чоловіка, за яким вона була заміжня 71 рік і який пережив її менш ніж на чотири місяці.
Надія Боздек народилася 25 жовтня 1932 року в Полтаві, в сім’ї Василя та Анни Боздек (уродженої Пішненко). Майно її батьків було конфісковане радянською владою під час колективізації. У 1943 році, коли маси людей тікали з України від другої хвилі радянської окупації, Надя була змушена перервати навчання в школі і покинути дім разом з батьками та братами і сестрами. Вони опинилися в Берліні, де прожили два роки в таборі для переміщених осіб. Потім, у 1945 році, вони знову були змушені тікати, оскільки радянські війська просувалися далі на захід. Нарешті, після шести років перебування в таборі переміщених осіб, сім’я іммігрувала до Канади в 1949 році, оселившись в Чалк Рівер, Онтаріо, де батько Наді працював на будівництві атомної електростанції. У 1950 році родина переїхала до Торонто і відкрила ресторан на Квін Стріт Вест, де Надія працювала офіціанткою. Одним із завсідників ресторану був інший недавній емігрант з України, Іван Данильченко. Вони закохалися і одружилися у 1952 році. Шлюб тривав 71 рік до смерті Івана в жовтні 2023 року. У них було двоє синів, Григорій (1953) і Віктор (1957).
Ніжна і самовіддана душа, Надя була надійною дружиною, доброю і люблячою матір’ю для своїх хлопчиків і улюбленою бабусею для двох онучок. Вона знайшла своє покликання як домогосподарка. Чудовий кухар, Надя готувала кожну страву з нуля. Її голубці, вареники, сливовий пиріг, борщ – фактично, будь-який суп, який вона готувала, – були неперевершеними. Не маючи формальних знань про канадську кухню, вона, здавалося, просто інстинктивно дотримувалася рекомендованих в ній раціону та різноманітності. Протягом багатьох років продукти вона отримувала з великого городу та фруктового саду, який щороку вирощувала в родинному будинку на Індіан Роуд у Місісазі, а згодом – на їхній фермі в Лондоні.
Разом з Іваном вона передала своїм синам любов до української культури. Вона підтримувала чоловіка в його численних починаннях на благо української громади та церкви в Торонто і Лондоні. Вона залишила по собі багато вишуканих українських вишиванок, які її родина буде берегти. Завжди працьовита, Надія також працювала поза домом, коли хлопці підросли, в Eaton’s в Торонто і Лондоні, а пізніше, після виходу на пенсію, цілоденно доглядала за своїми онуками, Тамарою і Алексою.
Сім’я була засмучена, коли Наді поставили діагноз “хвороба Паркінсона”. Останні двадцять років свого життя вона спокійно і стоїчно переносила її руйнівні наслідки, продовжуючи доглядати за своїм домом. Зрештою, коли вона вже не могла ходити, її перевели до закладу довготривалого догляду.
У Надії залишилися сини Григорій (Дженіс Ніландс) та Віктор (Крістіна Бродбент), онуки Тамара та Алекса Данильченко (Дерек Фостер), сестра Марія Дубик, брат Волтер Боздек (Марта Корнієнко) та племінниці Віра і Надія Дубик (Дункан Маркс). Раніше померли чоловік Іван Данильченко, батьки Василь та Анна Боздек, сестра Зена та зять Волтер Андрущенко з Каліфорнії; зять Василь Дубик та племінник Матвій Боздек, обидва з Торонто.
Родина Надії хотіла б особливо подякувати персоналу чудової резиденції довготривалого догляду Glendale Crossing в Лондоні, Онтаріо. Зокрема, ми вдячні Тейлор, Джессіці, Аманді, Рут, Ремі, Ішмаїлу та Шеррі за турботу і співчуття, які вони проявили до неї. Ми також хотіли б подякувати спеціалісту з хвороби Паркінсона, доктору Мері Дженкінс з Університетської лікарні в Лондоні, Онтаріо, за її багаторічну турботу і підтримку сім’ї під час нещодавньої госпіталізації Надії. Дякуємо також доктору Малкольму Шервуду з лікарні Вікторія в Лондоні за його доброту і розуміння.
Прощання відбулося у понеділок 12 лютого з 17:00 до 21:00 у похоронному бюро “Кардинал” (366 Bathurst Street, Торонто, Онтаріо), після чого о 19:30 відбулася коротка релігійна служба. Похорон відбувся у вівторок 13 лютого об 11 годині ранку в каплиці Культурного центру Св. Володимира (1280 Dundas Street West, Oakville, Ontario), після чого відбулося поховання на сусідньому кладовищі та прощання з покійною.
Замість квітів можна зробити пожертвування до Канадсько-Української Фундації: https://www.cufoundation.ca/
Вічна їй пам’ять.
Share on Social Media
