Світові прем’єри від музикантів, які виконують музику серцем. Салов і Мостовой занурюють слухачів у трагедію війни на концерті в Монреалі

Юрій Білінський, Новий Шлях – Українські Вісті.

Український піаніст. Мабуть, найкраще представлення для Сергія Салова. В усякому випадку, саме так його представили у фільмі Кода, де він виконував прекрасну музику за головного героя у виконанні Патріка Стюарта (Star Trek: The Next Generation, X-Men, Dune).

Український баритон, випускник Монреальської консерваторії і соліст молодіжної програми Паризької національної опери Ігор Мостовой.

Бах, Шопен, Лисенко, Лятошинський, Сильвестров, Скорик, Туркевич, Данькевич. Музика, яка, в руках справжніх майстрів не залишить байдужим навіть того, хто її раніше ніколи не чув. Нові твори, написані під час і під враженням нинішньої війни в Україні. Написані Саловим під впливом гуманізму мелодій Баха, які, за словами піаніста, тільки і спроможні описати те, що сталось в Маріуполі, і написані американським композитором Еваном Маком як данина українській трагедії.

Все це зійшлося разом в залі La Salle Bourgie в Монреалі 17 лютого на концерті Mélodies ukrainiennes (Ukrainian Songs). А те, що Мостовой – уродженець Маріуполя і був змушений тікати з рідного міста під бомбами і ракетами у лютому 2022-го, а твір Салова (народженого в обласному центрі, Донецьку) Tragedia « Z » присвячений саме цьому місту – абсолютно випадковий збіг. Tragedia « Z », requiem pour Marioupol того вечора отримав свою світову прем’єру.

Словами про музику говорити дуже важко. Так, підтвердив Сергій Салов, поезія, яка стає піснею, музикою, сублімується і викарбовується, робиться більш витонченою. Це відбувається через якийсь містичний вимір, пояснити, як звукові вібрації діють на нас емоційно жоден фізик поки що не може. А коли ті вібрації линуть від виконавців світового рівня, які сприймають цю музику на рівні особистих духовних переживань, виходить концерт Mélodies ukrainiennes.

Ігор Мостовой характеризує Сергія Салова як видатного соліста і блискучого колаборатора із співаком. А Салов зазначає, що Мостовой, попри молодість, вишукано співає зразу у трьох специфічних спеціалізаціях, які нечасто перетинаються, – камерній музиці, опері і ораторії.

Салов – також неабиякий імпровізатор (послухайте його Хабанеру у фільмі Кода) та експериментатор, що для класичних піаністів рідкість. Його Трагедію Зет, основану на музиці Баха, за його ж словами, можливо і не сприйняли би пуристи де небудь у Відні. Але монреальська публіка, яка слухала її напередодні другої річниці нападу на Україну, сприйняла її як справжню музичну данину людським стражданням. Бах був першим справжнім гуманістом в музиці, все, що трапилось після Баха, було відлунням його вибуху гуманізму, музика Баха покликана робити людину кращою, вважає Салов. І цей твір Салова зумів передати слухачу те, що трапилось в Маріуполі.

Майстерно виконана жива музика своїми вібраціями зачіпає душу, а українська музика на українця справляє враження навіть вищого порядку. Як звичайний шотландець плаче від звуку волинки, від якого нам хочеться закрити вуха, так і українцеві найближча українська музика, особливо та, яка звучить, як щось, що чув в дитинстві.

Саме так прозвучала пісня Валентина Сильвестрова “Прощай, світе, прощай, земле” на слова Шевченка. Українська дівчинка, що сиділа поруч мене і ніколи не чула цього вірша, і взагалі мабуть не зовсім до того усвідомлювала загального мотиву концерту, заплакала. Це був Шевченко, це був український композитор, це був український піаніст і це був український співак. Це було унікальне культурне явище, якого ніхто інший так відтворити не міг.

Сергій Салов зауважив, що Сильвестров у цій пісні як частині циклу “Тихі пісні” передав трагедію України найбільш витонченими гармоніями на іншому боці децибелів, де людське вухо майже не сягає, а пальці не можуть навіть так тихо зіграти. «Це метафізичний твір, де потрібен інструмент, якого ще не винайшли, фортепіано, яке грає ще тихіше, співак, який співає ще тихішим голосом», сказав він.

Мостовой ту пісню не просто заспівав, він радше прожив її на сцені. Українська журба, висловлена Шевченком рівно 180 років тому, перекликається з нинішньою війною, у творі звучить безталанна доля країни. Ця музика Сильвестрова увібрала в себе весь український мелос, а піаніст виконав її неймовірно, сказав співак.

Ще одна прем’єра вечора, цикл пісень “Вірші з передової” американського композитора Евана Мака на вірші воїна ЗСУ Павла Вишебаби, була найбільш очікуваною частиною програми. Не помилюсь, що увага слухачів тут була саме на Ігореві Мостовому. Як, мабуть, єдина людина в залі, що бачила вибухи ракет, і відчула, що таке втеча від озброєного до зубів монстра, співак вклав у виконання циклу душу.

Мостовой сказав після концерту, що його особистий досвід допоміг йому виконати ті пісні, але проживати це ще раз – складно. Втім, пісні на слова Вишебаби не можна виконувати по-іншому, їх треба або проживати, або не виконувати, сказав співак. Важливо, щоб люди чули цю музику, щоби доторкнутись до доль тих, хто на війні. І також важливо, щоб українці знали, що є люди, які з нами співпереживають, як цей композитор-американець, у яких з нами спільні цінності.

Історія написання циклу почалась ще на зарінку війни, коли Еван Мак написав Мостовому, який раніше співав композиції Мака на китайській мові, і попросив українські вірші, які хотів покласти на музику. Вже коли з’явилась пропозиція цього концерту, Мостовой нагадав про це Макові і запропонував вірші Вишебаби. «Була ідея, щоб це були саме вірші солдата», сказав Мостовой – «Ці вірші дуже професійно і гарно написані, але мене торкнулася саме емоція». У вірші «Спрага», адресованому дівчині, «фортепіанний акомпанемент і голос досягають таких децибелів, що зал повинен труситись від емоцій», сказав Салов.

Обрамлення цього циклу – два фортепіанні твори на початку і на кінці, ідуть інтегровано і дають піаністу «майже паритет з вокалістом, настільки вони насичені емоціями, вони диригують цим циклом», пояснив Салов. Мак був в Монреалі за кілька днів до концерту і сказав, що в прелюді і постлюді хотів показати пов’язання людей різних національностей, його, американця, і українців. Мак сказав, що не може коментувати українську війну, як людина, яка не була там, але бачить війну в своїй рамці, що висловлена саме у прелюді і постлюді. Салов зауважив, що субтитр постлюду називається Пошук в тумані, але більша частина цього пошуку відбувається на високих децибелах, цей туман висловлюється яскравими фарбами, втім не припиняє бути туманом.

Людей на концерті Mélodies ukrainiennes було не дуже багато, але від цього концерт отримав камерну і водночас щільну атмосферу. Після концерту Сергій Салов зауважив, що грав в цьому залі декілька разів за 20 років, але ніколи не відчував такої атмосфери. «Без перебільшення, я був в шоці, настільки від кожної людини палало емоціями, я ніколи не забуду, сьогодні був унікальний концерт», з надривом у голосі сказав піаніст.

Крім віддання шани загиблим і тим, хто зараз захищає Україну, концерт став достойною демонстрацією української музики і культури для канадського слухача. Українську музику треба пропагувати, і цей концерт, як і Ukrainian Art Song Project, спонсорований провідними благодійниками української канадської громади, відкриває українську культуру світові. Росія довгі часи пропагує свою музику, возить її по світу у виконанні російських колективів. Україна це почала робити тільки нещодавно.

Залишається тільки сподіватись, що, крім інших канадських і світових сцен, цей концерт Сергій Салов та Ігор Мостовой колись зіграють і на Батьківщині, у Донецьку та у Маріуполі. Останній свій концерт в Донецьку Сергій зіграв у 2013-му році. Це був щасливий день, місто було в чудовій формі, але потім сталась війна. А Ігор Мостовой останній раз виступав у Маріуполі у 2021-му, менше ніж за рік до нападу на місто, у зруйнованому зараз Драмтеатрі. «Хочу заспівати у Маріуполі, але вже не в Драмтеатрі, не хочеться співати на кладовищі», сказав Ігор.

 

Share on Social Media