Новий Шлях.
Кожної останньої неділі місяця RADIO KONTAKT в межах свого GlobalMaidan On-air Roundtable з 9 до 10 вечора на хвилях AM 530 CIAO Multicultural Radio у Торонті передає обговорення подій місяця за участю ведучого Андрія Головатого, блоґера Андрія Титаренка (atytarenko.livejournal.com) та головного редактора Медіа-групи Новий Шлях Юрія Білінського.
У останню неділю квітня круглий стіл обговорив останні великі політичні події в Україні. Наводимо тут скорочену транскрипцію круглого столу:
АГ: Закінчилась коаліціада, прем’єріада і спікеріада… Як ви думаєте, ми йдемо вперед з цим парламентом?
АТ: Якось просуваємся. Але в те, що криза вирішена – я не вірю. Це пауза. Доведеться йти по голоси до про-європейської опозиції, або більш ймовірно до решти Партії Регіонів у парламенті. Тому особливих підстав для оптимізму я не бачу, хоча це – краще ніж нічого.
ЮБ: Найбільш вдалою інтерпретацію того, що сталось, була карикатура – на мості міняють шпигунів. Але хто ці шпигуни? На одному боці мосту стоїть шило, а на другому – мило. Я отримав естетичне задоволення в той вечір, коли це сталось, – весь інтернет був у нерозумінні, «а що, власне відбулось?» Чому взагалі відбулась відставка уряду і хто ці люди? Для чого було відставляти той уряд, щоб прийшли ці люди? Яценюка і більшість того уряду принаймні знали до обрання. А зараз прийшли якісь нові і абсолютно невідомі люди з невідомою програмою.
АГ: Так ж завжди було – спочатку призначають, а тоді дізнаються, що в того офшори, в цього офшори.
ЮБ: Офшори в них усіх є. Але один коментар влучно сказав, «через півроку ми будемо просити Яценюка, щоб він повернувся». Це абсурд, який зіграв роль маневру, щоб відволікти увагу від проблем.
АГ: Є прекрасний вислів англійською мовою: to shuffle the deck chairs on the Titanic. Я не кажу що Україна це Титанік, я кажу що парламент або уряд це Титанік Але що цікаво про коаліцію – до сьогодні невідомо, скільки є членів у тій чи іншій фракції.
ЮБ: Це дуже правильна річ для обговорення – чи є коаліція, чи немає, і скільки членів в кожній фракції. Це піднімає більше питання – в плані rule of law, тобто слідування закону, в Україні нічого не змінилось, знову відбувається кнопкодавство у парламенті. Зараз говорять, що уряд відставлений неконституційно, обрали новий уряд неконституційно. Порядок в будь-якій країні починається з rule of law. І якщо цей уряд у 2016 році, два роки після кривавого Майдану, в країні війна, вже весь світ кричить, що країна мусить реформуватися, якщо при цьому всьому при призначенні уряду робляться неконституційні речі, це означає, що порядку нема і досі. Україна досить настраждалась, щоб зрозуміти одну просту річ – якщо щось будується незаконними методами, то добра з цього не буде. Зараз можна шукати якісь позитиви у Гройсмана чи інших членів уряду, якісь позитивні кроки – але якщо підвалини цих кроків неконституційні, це закладає великі ризики. Нардепи кажуть, «ми будемо кнопкодавити за гарні закони». У Польщі виганяють з депутатів і відкривають карні справи за один подібний випадок і в цьому різниця між Польщею і Україною.
АТ: Я абсолютно згоден. Я думаю, що це все довго не протриває, тому що зараз за різними опитуваннями, лідер публічної опінії – «Батьківщина», а далі йдуть або «Самопоміч», або Опозиційний Блок, далі йде Саакашвілі (він трибун і дуже такий активний діяч, але коли доходить до роботи, то вже важче). Порошенко вже на третьому чи четвертому місці за різними опитуваннями і продовжує падати, і створюється ситуація, коли Рада не представляє погляди суспільства, причому всі партії мають дуже негативний рейтинг. Тому ситуація така, що треба робити вибори, а Порошенко і Народний Фронт, які разом мають 6-7% підтримки, просто цього не хочуть. Тому зараз треба робити вибори за відкритими списками на пропорційних засадах…
ЮБ: Можна задати загальне питання – чи вибори в Україні взагалі хоч раз покращили владу? А може Майдан її покращує краще, ніж вибори? Я б дуже не хотів нового Майдану, але якщо все так буде тривати, то буде новий Майдан, але ми не хочемо нового Майдану. Ми цю фразу повторюємо щомісяця і це вже не смішно.
АГ: Чи є надія, що громадянське суспільство, ЗМІ візьмуться до справи?
АТ: Я маю дуже слабку надію, тому що ЗМІ всі контрольовані олігархами. Справді незалежних ЗМІ я навіть не можу назвати.
ЮБ: За останні тижні я бачив декілька оцінок, і мене це порадувало, що все-таки є надія, що громадянське суспільство вчинить якийсь позитивний вплив і обійдеться без Майдану, що громада зможе владнати найгірші прояви корупції. Конкретно говорилося про звільнення одіозного одеського прокурора буквально через два тижні після його призначення. Але коли б це не було саме тою надією, яка вмирає останньою. Коли немає більше ніяких методів впливу на ситуацію, ми бачимо такі позитивні приклади і хапаємося за них.
АТ: У мене склалось враження, що Порошенко став більш гнучким, навіть у тому прикладі з прокурором. Потім він зробив сміливий крок і запросив Лешека Бальцеровича на представника Президента в Кабінеті Міністрів…
AH: I want to move this discussion now to the Chornobyl disaster that happened 30 years ago. At the time I was 26 years old, born and raised in Canada, I was following the situation in Ukraine very closely. The first news that we got here was probably a day or two later that came through radio Liberty or BBC. I find interesting that 7 years prior to that in Pennsylvania happened the Three Mile Island nuclear disaster. Much smaller in scale, but we look at how it was handled and how the public was informed about it. Within the 24-hour period most of the information was shared with the public. How was this handled in the Soviet Union?
YB: It was probably the first accident in the whole Soviet history that was publicized almost immediately after it happened, well, in 3 days. But I think it was because of the large scale, they simply could not hide it. And I think that the times were already changing. It was one year after Gorbachev came to power and he was different.
AT: We were in Kyiv at that time, we lived in the city of Yaroslav, so when there was the fire in Chornobyl in 1991 we could see that fire. In 1991, I was a member of the government commission on that fire, the hall and two sections of the roof at the station were taken off completely. And it was a consequence of the 1986 disaster which destroyed the automation system and we were extremely lucky that at that time the people were trained and on high alert, so they shut down the reactor before anything bad happened. But coming back to 1986 – nothing was said on April 26, nothing on April 27, and on the 28th we were listening to a Polish radio which reported that something big happened in Chornobyl. On May 1st, I remember till now that the trucks were washing the trees to remove the radiation. The next day, my wife, a physicist-crystallographer, came to work and she couldn’t take measurements from the X-Rays because the background signal was stronger than the reflection from the sample. Currently, we are almost halfway in the decay period of cesium and doing well with strontium. So something good is happening
AH: A lot of people look at that event as being a single one that started the process of bringing the Soviet Union to its end.
AT: It was one of the events. There was the Afghan war and there were low oil prices, which basically finished the SU. Chornobyl was handled purely in a Soviet way. It exploded, and the first reaction – nothing happened. And for some time the Station had to deal with it by itself. Time was lost. The military came in and they pushed everybody away, they didn’t even involve the Prime Minister of Ukraine – he was forced away. The military knows that lead fights radiation, it’s written in all statutes. So they started to dump the bags of lead into the reactor. But it’s not written in the statutes that at that temperature lead evaporates. So it was just sucking in radiation, evaporating and flying to Belarus. After several days, they came to conclusion that they don’t understand what they are dealing with and maybe they should involve scientists. And when scientists came in, the situation was very tense until 9th of May, because the core of the reactor melted and it was the question of probability, will there form a big enough ball of plutonium. If it had, it would have triggered a chain reaction and everything would be blown off. But the Soviet system came to help in this case because while the reactor was built, there was a lot of cement stolen. Thus there was a lot of sand in the core and it dissolved in the boiling mass. So after May 9th the situation became a bit more relaxed. But there were the KGB people who were going around confiscating dosimeters, and in three days there was a black market of dosimeters. So it was the Soviet system at its ugly best.
AH: Yuri, back at that time were you involved in journalism or not yet?
YB: I was a teenager. The Soviet system appeared very stable on the surface. That period is called застій, it was a period of stagnation when no one thought that anything might change. And 1986 was very early in the перебудова period, that word was not even invented yet. I think their slogan was “acceleration” at that time. So, anything that could happen could shatter this whole premise of stability and simply instill fear in your heart. I remember that feeling very well.
AH: How much has been done to suppress any effects of Chornobyl?
AT: We don’t know, nobody ever handled anything like that. And we don’t know what actually can be done. This nuclear station was forced by Moscow and I’ve seen the letters signed by Ukraine's Academy of Sciences basically saying “what are you doing”, it was built in the worst place you can imagine for a nuclear plant – in Central Ukraine. The reactor was inherently unstable, so sooner or later something like this had to happen. As usual, the Soviet system did not count the people, many people suffered. Afterwards, the problem sort of disappeared from the radars and then the world community started to realize that if all those things flow through the Dnipro river into the Black Sea into the Mediterranean, it will be a problem. Some international aid started coming and they built the confinement.
YB: With Ukraine now at war for two years and even before that I had a feeling that Chornobyl was almost forgotten. About 10-15 years ago they would continue talking about it and about the problems of this “no-go” area, the problems of the Chornobyl station itself, and then at some point it all stopped. Andriy, you asked a good question – is it a right thing that it was forgotten or maybe it poses continuous risks and maybe something should be still done?
AT: We don’t know and that is a problem because it indicates that there is not enough research and efforts to remediate the territories.
Запис ефіру програми Радіо Контакт – круглий стіл “Ґлобальний Майдан” з 24 квітня можна послухати в мережі: bit.ly/RKGM20160424 або kontakt.ca/radio
The audio archive of Radio Kontakt’s GlobalMaidan On-air Roundtable from April 24th is available online: bit.ly/RKGM20160424 or kontakt.ca/radio
Share on Social Media
