Микола Сварник для НШ-УВ.
На відкритті виставки, присвяченої 80-річчю Богдана Головацького, в Ґалерії КУМФ в Етобіко було тісно – і від поціновувачів його творчості, які прийшли на відкриття виставки, і від самих робіт, що заповнювали весь простір стін. Коли доповідач заводив мову про котрусь картину, відвідувачам навіть доводилось розступатись, щоб можна було побачити конкретний твір.
Але почнемо з представлення митця. Хоча, фактично, Богдан Головацький є і заслуженим, і любленим, і знаним членом мистецької громади Канади. Експозицію, присвячену 80-літтю митця, можна вважати оглядом його життєвих досягнень. Народжений 10 вересня 1943 року у с. Торчиновичі на Львівщині, він виріс без батька, якого німці забрали на примусові роботи. Закінчивши в 1975 році з відзнакою Інститут прикладного та декоративного мистецтва у Львові за спеціальністю «художнє скло», він 5 років працював на відповідальній художній посаді об’єднання «Ювелірпром».
Від 1980 року в Канаді, митець невтомно йде за своїм творчим покликанням у різних техніках і жанрах. Найбільш промовистим з них є іконопис, але також пейзаж, портрет, багатофігурні композиції на теми української історії і культури, і надзвичайно філігранна, вишукана графіка. На моє відчуття, все, що вийшло з-під пензля, пера і різця Богдана Головацького, несе на собі дві риси – чітку, лаконічну, прямо-таки ювелірну довершеність і розширене, розсунуте, а часто повністю переосмислене бачення канонів. Його техніки вражають. Його об’ємний, ритмічний, іноді мереживний мазок надає зображенню додаткового структурного і кольорового мікрорельєфу. На деякі роботи треба дивитися оддалік, а до деяких хочеться підійти інтимно близько і розглядати в деталях.
Будучи плідним митцем, ювіляр віддав багато енергії і громадській діяльності. Активний член УСОМ Канади, він багато років був членом її управи, а у 2002-2007 рр. – головою. Багато часу присвятив дирекції КУМФу. Мав кілька персональних виставок як у КУМФі, так і в інших галереях, також виставлявся в численних колективних виставках. Мав також кілька інших громадських волонтерських посад, які трактував з повагою та жертовністю.
Дамо слово мистецтвознавцеві і другові ювіляра Петрові Гринчишину, який подав надзвичайно проникливий і розлогий аналіз усього доробку Головацького-митця. Він відзначив індивідуальний творчий стиль, вишукану палітру, чітку національну ідентичність, працьовитість, яка результувала у значному доробку митця. Петро Гринчишин докладно пройшов по іконописних роботах, відзначивши їх формальну канонічність у візантійських традиціях, і в той же час багато елементів особистого бачення. Кілька з них взагалі революційні – як наприклад «ковідна» ікона Матері Божої з напівпрозорій масці чи Чорнобильська Божа Матір, а також дуже своєрідний «Ісус на Хресті», де зображено не тілесні муки Спасителя, а його духовну тугу на обличчі, з єдиною кривавою сльозою.
Пан Гринчишин окремо зупинився на іконі Прескорбної Богородиці роботи Богдана Головацького, що оплакує жертв Голодомору, яка в тисячах репродукцій розійшлася по цілому світу і є практично в кожній церкві в Україні. Як уже згадував раніше голова УСОМ Олег Лесюк, представляючи виставку загалом, Богдан Головацький є автором понад 160 ікон. Згадувалось також, що найбільшим монументальним комплексом творів митця є розписи Церкви Св. Петра й Павла у Скарборо (Торонто), на звершення яких митець віддав повних п’ять років свого життя. Є багато ікон та розписів і в інших церквах.
Можна повірити, що віддаючи стільки зусиль і почуттів сакральним творам, сам автор пережив містичні моменти, як наприклад, з’яву детальної композиції твору уві сні чи «самовідновлення» ікони, помилково забризканої білилом, про що з драматичними подробицями розказав п. Гринчишин. Цікаво також, що багато зображень (як у згаданій церкві Петра й Павла) створювались автором практично без паперових ескізів, лише з промальовками по стіні. Це свідчить про благословенну визначеність і комплексне бачення творів в уяві майстра.
На виставці також представлено близько тридцятьох графічних робіт, деякі з них виконані як ілюстрації до історичних творів, а деякі як окремі графіки.
Описуючи сюжети і символіку історичних картин Богдана Головацького, Петро Гринчишин заглибився в символізм і навіть біографії окремих персонажів, зображених на цих композиціях.
Досить цікаві портрети кількох діячів, а також два дуже зворушливі зображення онуків митця, і також два автопортрети – один з молодого віку, а один зі старшого. Можна стати так, щоб бачити ці обидва автопортрети. Між ними ціле життя, сповнене роботи, зусиль і прагнень. Творче життя.
Портрет Б. Головацького замолоду
Зрілий портрет
В кінці урочистої частини Президент Канадсько-Української Мистецької Фундації Юрій Клюфас іще раз привітав присутніх, а Олег Лесюк зачитав привітання від голови Старосамбірської громади, до якої належать Торчиновичі, Ігора Трухима. Після того, як ювіляр сам коротко подякував усім присутнім, організаторам виставки, родині та друзям, гості виставки окрім самих робіт могли пооглядати на екрані відеопрезентацію про творчість маестро Головацького, скомпоновану мистецтвознавицею зі Львова Христиною Береговською. Звісно, було й вино з частуванням, були й індивідуальні відвідувачі, які вдячно принесли ювілярові квіти та висловили окремі подяки й поздоровлення.
Ще раз оглядаючи експозицію після урочистої частини, я виділив для себе олійний пейзаж «Тривожний ранок», позначений припискою NFS. В ньому, як і в багатьох інших роботах, відчувається внутрішня емоція, імпресія митця. Вона втілена цікавою технікою насичених, густих горизонтальних мазків, які ніби замикають у площині зображення зачудування, розчулення перед красою, створеною вищим Творцем.
Вісімдесят літ – це багато чи мало? Може це залежить від того, скільки і чого залишаємо ми після себе нашим нащадкам, нашій культурі, нашому суспільству і людству загалом?
Виставка триватиме до 23 грудня в Ґалерії КУМФ.
This article is written under the Local Journalism Initiative agreement
Share on Social Media
