Оксана Закидальська, Торонто.
Єврейська присутність в Україні сягає 2,000 років. Подорожуюча виставка на тему відносин і паралельного розвитку двох народів пройшла в Інституті св. Володимира у Торонто від 8 до 19 липня ц.р. Виставку організувала Українсько Єврейська Зустріч, заснована в 2008 році, завдяки підтримці мецената Джима Темертея. Виставка вже була в Осередку в Вінніпеґу, в Єврейському Домі ім Шварц/Рейсман коло Торонта, і восени має поїхати до Едмонтону й Монреалю.
Український і єврейський народи в Україні пережили довгі роки нормального співжиття і багатo культурних перехрещень. Обидва народи також були об'єктами багатьох стереотипів. Тому виставка наголошує т.зв. “інтегрований наратив” двох народів з надією, що можна багато скористати, дивлячись на їхній історичний досвід разом, у всій своїй складності.
Виставка складається із 37 великих панелів, кожна з яких охоплює одну тему; наприклад, період з 13 до 16 століття, Влада Росії у 1750-1790-ті, Гасидизм, Реформи 1861 року, Українські письменники-модерністи. Де підходить, подається дві версії, напр: Умань в українській, польській і єврейській пам'яті.
Перші панелі показують початки історичного шляху – коли євреї з'явилися в Криму і поселилися на північному його березі, де також були греки в чорноморських кольоніях. Декотрі євреї повтікали з Візантії, декотрі поселилися в Гунґарії (що пізніше стало Закарпаттям). За часи Київської Русі (960-1240 рр.), деякі євреї жили в Києві в єврейській дільниці – Жидове. Київські князі радо приймали євреїв в торгівлю і фінансові заняття. Від 11-го до 13-го ст. Київ став захистом для євреїв і їхніх спільнот.
Після зруйновання Києва, король Данило перебрав владу в Галичині й Волині і в роках 1240-1349 запрошував туди східних европейців. Євреї помогли зробити Львів центром міжнародної торгівлі між Европою і Сходом. Татари заложили Кримський Ханат і від 1475 р. провадили торгівлю рабами в полудневих степах України. В торгівлі євреї брали участь.
В 14-ому столітті польські королі перебрали владу над західними і полудневими землями Київської Русі і в 1573 р. уклали Люблінську унію, яка обєднала Литву і Польщу в одну державу “Річ Посполиту”. Колонізаторами були польські землевласники-маґнати, а сільське населення – кріпаками. Євреї були посередниками між католицькими землевласниками і православними селянами. Ця система називалася “аренда” i євреї мусіли задоволити земвлевласників їх бажання на прибуток, накладаючи тягар на селян.
Коли створено Уніятську церкву Берестейською Унією в 1596 р. i уведено ще релігійний елемент, ситуацію було роздратовано ще більше. В цей час євреї користалися високим рівнем автономії своєї спільноти, але “ситуація селян була жахлива”, писав картограф Васир де Боплан.
В Польсько-Литовській державі, населення єврейських спільнот збільшилися в десять разів в роках 1569 до 1640. Побудовано синаґоґи, багато з яких в архітектурному стилі були подібні до українських деревляних церков. Євреї жили в “штетлях” – малих містечках, в центрі яких знаходилися базарі. Вони розвивали мову їдіш, a в штетлях творилася народня культура. Деякі більші польські міста, під королівським захистом, могли дістати постанову, яка забороняла євреям жити чи торгувати в тих містах (Київ одержав таку постанову в 1619 році). Євреї, які займалися в більшості торгівлею чи дрібним виробництвом, були міським населенням. При кінці 18-го століття Львів був на 32% єврейське місто, а тільки на 15% – українське.
Поляки відповідали за захист єврейських поселень від татарських нападів і вони наймали українських селян це робити. В той спосіб, селяни придбали військову силу. Деякі з них тікали в степи, де стали основою козацького суспільства. В середині 17 ст. козацький провідник гетьман Богдан Хмельницький зібрав козаків і очолив повстання проти польської влади.
Виставка старається подати протилежні сторони, коли існують двa бачення в пам'яті українців і євреїв. Наприклад, ким був Хмельницький для українців? А для євреїв? В історичній пам'яті українців, Хмельницький – одна з головних осіб національної історії. Він пов'язаний із прагненням свободи. Oбраз Хмельницького для євреїв походить із хроніки Натана Гановера (1653 р.), яка описує козаків як варварських злочинців і виконувачів єврейського насильства. Зате текст виставки робить поправку, що сучасна наука показує, що Гановер в десять разів перебільшив число потерпілих євреїв і зруйновання спільнот, і що хроніка це не тільки опис подій, але “представляє топологію мучеництва і архетипових відповідей євреїв на переслідування.”
В тексті виставки, реформи 1861 р. в Російські Імперії – це “початок офіційного анти-українства” але в розділі “Українське Національне Відродження” текст підкреслює анти-семітські погляди письменників Гоголя і Костомарова, і двозначне ставлення Драгоманова до євреїв. Під заголовком “Погроми в Російській Імперії,” текст ясно пише: “Під час потрясінь першої російської революції відбулося коло 650 погромів, в більшості орхестровані з поміччю поліції й війська і виконані Чорносотенцями (монархістами, православними російськими націоналістами, проти-революційними активістами) і що, в першу чергу, погроми відносяться до нападів на євреїв в російській імперії в роках 1881-1921 р.”.
Панель під заголовком “Українсько-Єврейська Співпраця” пише про українських письменників-модерністів, які підтримували солідарність з євреями (Хоткевич, Винниченко), а панель “Українсько Єврейська Політична Співпраця” в часі Центральної Ради згадує єврейо-фільські уряди того часу, і також те, що їдиш була прийнята як одна з офіційних мов.
Кілька разів в тексті виставки згадується “інтеґрований наратив” як приклад того, що можна багато скористати, коли дивитися на історичний досвід українців і євреїв разом, у всій своїй складності. Помимо часів криз і переривчастих жорстокостей, українці і євреї століттями жили по-сусідськи, творячи і ділячись довготривалими культурами, які далі впливають на їхні ідентичності.
Share on Social Media
