Світлана Гетьман для Нового Шляху, Торонто.
Дзвони пам'яті в наших душах,
Дзвони пам'яті в наших серцях.
Із минулого у прийдешнє
Дзвони пам'яті торують шлях.
Зеновій-Тарас Масний
14 лютого 2016 року під патронатом Крайової Управи Організації українок Канади, за підтримки двох Відділів ОУК: Торонто-Захід і Торонто-місто, в українській православній церкві Андрія Первозванного в Торонто відбулася панахида Ольги Басараб – патронки жіноцтва Канади. Панахиду відправив отець Юрій Гнатів. Того лютневого дня всі небайдужі українці прийшли віддати шану незабутній Ользі Басараб – нескореній жінці-громадянці, активній політичній діячці, яка впала жертвою від методів польскої окупаційної системи 12 лютого 1924 року.
Своєю патронкою Ольгу Басараб жіноцтво Канади вибрало недаремно – її патріотичне життя і героїчна смерть надихали членок протягом усіх років, показуючи приклад вірного служіння українському народу.
Про Ольгу відомо, що вона була організатором першої жіночої чоти Легіону Українських Січових Стрільців у Львові, працювала секретарем українського посольства у Фінляндії, бухгалтером посольства України у Відні, водночас була українською розвідницею. Провадила харитативну й просвітницьку діяльність у Комітеті допомоги раненим і полоненим у Відні та в Комітеті допомоги цивільному населенню, за що відзначена міжнародною організацією Червоного Хреста. Будучи членом Головної управи філії Союзу Українок у Львові, активно співпрацювала з Українською Військовою Організацією, була зв'язковою полковника Євгена Коновальця.
Ольгу Басараб знали як національно дуже свідому українку, взірцеву патріотку, громадянку з високим почуттям відповідальності за долю українського народу. І не тільки Ольга була палкою українською патріоткою. Серед нашого жіноцтва патріоток було чимало, але ні Ольга, ні інші українки своїм патріотизмом ніколи не чванилися, розуміючи глибоку суть справжнього патріотизму: кожна людина повинна бути патріотом, але цим пишатися не слід, бо чистий, непохитний патріотизм має своє коріння у почутті обов’язку та відповідальності за своїх ближчих і дальших братів та сестер.
Героїнею Ольга Басараб стала після мученицької смерті, якою здобула безсмертя. Про її непросту життєву долю, яка, здавалося, багатьма випробуваннями мала би зломити молоду жінку, але натомість дала українцям приклад жертовного служіння рідному народові, розповіла член відділу ОУК Торонто-Захід Наталя Фляк.
Поетичні рядки ще однієї незламної жінки, ровесниці Ольги Басараб – Олени Теліги, яка 22 лютого 1942 року загинула у застінках гестапівської катівні, чи не найкраще описують Голгофу цих воістину Великих Жінок:
Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив,
Та там, де треба, я тверда й сувора:
О краю мій, моїх ясних привітів
Не діставав від мене жодний ворог.
Дивним чином є багато співпадінь у долях двох українок: обом було по 35 років на час смерти, подібні вони були як зовні, так і благородством душ, подібною була і їх жорстока смерть: обох жінок знайшли в камерах мертвими…
Ольга Басараб увійшла в безсмертя, увійшла в легенду, стала символом мужності і безстрашшя, вірності і любові до свого народу. Ольгу ставили за взірець непохитної нескореності.
Чимало мужніх і прекрасних дівчат і жінок стоять на захисті своєї рідної землі і сьогодні. Українська жінка перестала бути просто тилом для свого чоловіка, який воює в АТО. Залишаючи вдома дітей, ВОНА – мама, сестра, дружина і подруга теж їде на війну – з єдиною метою: захищати країну і рятувати своїх побратимів. Зараз на Сході країни вже налічують понад тисячу українок, які воюють проти ворогів нарівні із чоловіками. Жінки працюють снайперами, розвідницями, хоча за офіційними документами їхня професія може звучати як прибиральниця, телефоністка, санітарка чи кухарка. Вони без гасел та гучних заяв роблять Велику Справу, як і Ольга Басараб.
Схилімо голови перед світлою пам’яттю Ольги Басараб – жінки, окутаної ореолом мучеництва боротьби за соборну й незалежну Україну, яка стала взірцем непохитності та нескореності української патріотки, опинившись у вирі терору й репресій і була безсилою захистити свою честь, гідність, життя, але боролася і загинула як Герой.
Мабуть, в цей час лише молитва
Доречна у моїх рядках,
Я сподіваюсь, що почує
Мене Господь на небесах, –
І буде мир в моїй країні,
І буде спокій у серцях,
І стане вільна Україна…!!!
Я знаю, – там, на небесах,
Є душі тих, хто вже загинув
У цій жорстокій боротьбі,
Та пам'ять вічна залишилась
У кожній людяній душі.
Молюсь за тебе, Україно,
В молитві сила моїх слів
Молись і ти, бо ми – єдині,
Молись за тисячі життів…
Share on Social Media
