У вівторок, 21-го квітня 2015 р., на 29-му році життя, спочив в Господу раб Божий Юрій Петлюра в місті Гамільтон, Онтаріо.
Юрій народився 23-го квітня 1986 року у місті Гамільтон, перший нащадок в родині Володимира та Люби Петлюри. Він був внуком Олександра Петлюри – полковника УНР (рідного молодшого брата Симона Петлюри), а також походив зі шляхетної родини Вітковицьких (по бабі) і національно-свідомих патріотичних родин Максим та Іванечко.
Більшість свого життя Юрій прожив в рідному Гамільтоні, де він був охрещений в Українськім Православнім Соборі Святого Володимира, а пізніше прислуговував і співав у хорі цього ж храму. Ходив до української школи ім. Василя Сарчука, а закінчив матуру українознавства при Культурнім Осередку СУМ. Ходив до державної школи Святого Духа а потім навчався в ґімназії Orchard Park Secondary School. Далі поступив на факультет фізики при McMaster університеті, де отримав ступінь Honours Bachelor of Science, а опісля продовжив навчання на музичнім факультеті і здобув ступінь Honours B.A. in Music. Далі Юрій вступив до Торонтонського Університету, по закінченні якого отримав Ontario Secondary School Teaching Certificate.
Юрій з юних років брав активну участь у культурному житті української громади. Спочатку він був учасником Молодіжної Капели Бандуристів ім. Григорія Китастого, Торонто, під керівництвом Віктора Мішалова. Від часу заснування Капели Бандуристів Канади (КБК) в 2001–му році Юрій став її активним учасником і концертмейстром. Коли в 2013 році на посаду художнього керівника та диригента КБК запросили Андрія Дмитровича, то він, в свою чергу, запропонував Юрію співпрацю в чині заступника диригента. Ця співпраця виявилась дуже успішною і дала добрі результати і плоди для Капели. Два останні роки свого короткого життя Юрій прилучився до Української Капели Бандуристів ім. Т.Г. Шевченка в Америці (УКБ), де був призначений заступником диригента. Він співпрацював з двома капелами до останніх днів свого життя. Велику пошану в його пам’яті зробила УКБ, що прийняли Юрія до свого братства посмертно. Всюди, де він працював і був задіяний, Юрій показував найвищу якість та самовіддачу, велику самодисципліну і жертовність на благо бандурної справи та українського мистецтва.
В 1999 році, Юрій з родиною, вперше відвідав Україну. Побував у місті Львові, відвідав село Вовче Турківського району, а також провів декілька днів у Києві. (Мрії все мав колись побачити і побути в Полтаві, але не дочекався). Ця подорож, значно збагатила і розширила світогляд Юрія щодо українського життя, історії та культури. Дала нагоду краще зрозуміти походження родинного коріння, переконання та моральні основи цілого роду. Тому, коли в 2012 році в Україні були парламентські вибори, Юрій зголосився поїхати до України, щоб бути спостерігачем від Канадського уряду у Донецькій області.
В 2000 році Юрій почав записувати бандурні інструментальні твори в домашній студії звукозапису. З допомогою брата Олександра, тепер по фаху звуко-режисер і також бандурист в Капелі, праця була закінчена у 2005 році. Випущений компакт-диск увібрав в себе вісім інструментальних творів, унікальні інтерпретації українських та класичних творів, виконані на львівській і чернігівській бандурах.
Від 2004 до 2011 років Юрій був інструктором на таборах «Кобзарська Січ» в Emlenton, Pennsylvania, U.S.A. Від 2012—2014 років Юрій, разом із Олегом Созанським зі Львова, стали співкерівниками цього кобзарського табору. Від 2010 – 2014 рр. Юрій також очолював наукові літні табори бандури і співу на ОДУМ-івській оселі «Україна» в Лондоні, Онтаріо. Юрій мав дар до вчителювання. Терпіння, повага та індивідуальний підхід до кожного студента надавав Юрію авторитету; студенти любили Юрія і з охотою повертались до кобзарського табору у наступні роки. Від літа 2015 року перезвали цей табір в ім. Юрія Петлюри.
Не маючи змоги найти вчительську працю в Канаді, Юрій продовжував давати приватні лекції теорію музики і фортепіано, лекції на бандурі і також уроки по фізиці. З часом, прийняв пропозицію на короткий час викладати фізику в Лондоні в Англії, при Harris Westminster Sixth Form – в престижній школі для обдарованих дітей. Тут він вчителював в тяжких умовах, але успішно, два семестри, від вересня 2014 до кінця березня 2015 року.
Юрій був надзвичайна, гуманна і добра людина – ніжний, щирий, скромний, ввічливий, чесний і глибоко віруючий. Дуже любив свою родину, зокрема, надзвичайно теплі відносини були поміж рідним молодшим братом Олександром та сестрою Христинкою. Був люблячим сином і онуком. Завжди пам’ятав своїх похресників Максима Дмитровича та Ксеню Юзьків і ніколи не обминав їхні уродини. До всіх людей, не тільки до студентів, Юрій мав пошану. При навчанні чи при простому спілкуванні старався знайти найкращі риси людини щоб піднести її, підкреслити все найкраще, що було в тій чи іншій особі. За своє коротке життя Юрій залишив в спадщину своїм чисельним учням і студентам любов і натхнення до творчості, до музики, до бандури і всього українського.
Чин похорону Юрієві, який відбувся в Соборі Св. Володимира в Гамільтоні в понеділок, 27-го квітня 2015 року, був величавий. Співслужили настоятель митрофорний протоієрей о. Василь Макаренко, митрофорний протоієрей Др. Ярослав Буцьора, і протопресвітер Богдан Сенцьо. Чин похорону співали учасники двох капел бандуристів – Канадської та Американської – а також члени церковного хору під диригентурою Оксани Сушко. Одна панахида була відправлена в суботу, 25-го квітня в похороннім заведенні, а друга панахида в неділю була в церкві, де тіло перебувало через ніч до понеділка, а пильнували тіло родина і близькі приятелі. В останню дорогу провести свого побратима, товариша, вчителя і митця прийшли сотні і сотні людей різного віку і конфесій. В тих днях також відбувалися панахиди у Львові і в селі Вовче.
Родина покійного Юрія висловлює щиросердечну подяку духовенстві за присутність і молитви, та родині, приятелям, колегам і учням за їхні співчуття, молитви, квіти і щедрі грошові пожертви на Капелю Бандуристів Канди, на Суспільну Службу Гамільтон і на Собор Св. Володимира в Гамільтоні. Поминальним обідом провадив голова КБК Володимир Шевчук. Щира подяка йому та всім, хто висловив спогади й теплі слова про Юрія, як також Олегові Махлаєві, керівнику УКБ, за його промову під час панахиди в неділю, де він окреслив Юрія надзвичайний характер і жаль за втрату такої доброї, талановитої людини. Юрій мав позитивний вплив на всіх людей, з котрими спілкувався, і торкав багато сердець.
Поховання тлінних останків відбулося на українському цвинтарі Св. Володимира в Оквіл, ОН. Він спочиває біля своєї бабці, Ірини Петлюри. В суботу, 30-го травня, 2015 р. в Катедрі Св. Володимира в Торонті, у 40-ий день, панахиду відслужили Його Преосвященство Андрій, Єпископ Східньої Єпархії і настоятель протопресвітер Богдан Сенцьо. Хором (якого учасники були капеляни й бандуристи) диригував Андрій Дмитрович.
Юрій залишив в глибокому смутку батьків Любу й Володимира, брата Олександра, сестру Христину, бабу Пелагію Максим, вуйка Ореста Максим з родиною, ближчу й дальшу родину в Канаді, Америці й Україні, і чисельних друзів. Спи спокійно дорогий, улюблений сину. Нехай Всемилостивий Господь прийме його душу до своєї оселі, там де праведники спочивають.
Вічна йому пам’ять.
Share on Social Media
