Орися Олійник, член УМТА.
Над вертепом зірка сходить,
Коляда по світу ходить,
Із Різдвом вітання щирі,
Щастя, радості і миру!
В неділю 21-го січня 2024 р. в українській католицькій катедрі Св. Йосафата в Едмонтоні, Альберта відбувся Концерт Коляд, що кожного року традиційно влаштовує Українське Музичне Товариство Альберти (УМТА).
Вважаю доцільно згадати про важливість плекання співу колядок та щедрівок. Як знаємо, з доісторичних часів наші предки обходили різні народні звичаї й обряди. Цей прадавний побут пов’язаний з природою й порами року та залежними від них періодами хліборобських, сільськогосподарських, скотарських, мисливських, та інших праць. До обрядів кожної пори року належали й пісні. В тій давнині, коли ще далеко було до християнських часів, під час зимового циклю наші предки співали величальні пісні—колядки—що славили господарів, бажали їм здоров’я, щастя, щедрого врожаю, достатку. Вшановували також господиню та всіх членів родини. Є ті, що вірять, що колядки можуть сягати назад п’ять тисяч років!
Із запровадженням християнства на Україні свята Різдвяні стали частиною зимового циклю обрядів. В той час обряд колядування почали пристосовувати до нової віри, а також творили нові релігійні колядки з біблійними образами, які також набули популярности серед народу. У колядках, за традицією, вшановували всіх членів родини, а ці нові колядки вихваляли новонародженого Ісуса Христа. Колядки були поширені в усіх слов’янських народів, тільки не в Росії.
Щодо щедрівок — вони знані лише на українській території. Назва «щедрівка» — пов’язана зі «Щедрим», багатим вечором.
Український нарід завжди достосовувався до змін в обставинах. З плином часу протягом багатьох століть відбувалися незліченні кількости подій, через котрих народні звичаї та обряди зазнали чимало змін. Тут говориться не тільки про вплив нової християнської віри і, багато пізніше, модернізації та міської культури, але й про дві світові війни та час межи ними, про національно-визвольний рух, про час під совєтьским режимом, що старався знищити усі наші святі традиції. Наш нарід зумів пережити усі труднощі тих лихоліть, а з відновленням Незалежности в 1991 році активно повертався до обрядів колядування.
Різдвяні звичаї українського народу разом з колядками та щедрівками є свідками його древности. В них відображується вся правдива історія України. В них знаходимо останки поганських часів. В них бачимо згадки князів та дружинників з часів київської держави, гетьманів та козацтва часів Гетьманщини, стрільців та повстанців часів Визвольних Змагань. Це й тому Москва здавна старається знищити наші традиції, нашу творчість — щоб знищити докази нашої давньої та самобутньої культури, яка повністю відрізняється від їхньої.
На превеликий жаль, від 2014 р., і тим більше від лютого 2022 р., ми бачимо наочно, як зміни та перетворення колядок відбуваються підчас дальшої боротьби за Незалежність — воїни Збройних Сил України теперішних часів творять нові колядки, просять свободи для народу, моляться за Україну.
Руслана Лоцман, Заслужена артистка України, у статті для Нового Шляху – Українських Вістей, 15 січня 2023 р., «Різдво українське: традиція і сучасність» пише: “Цьогоріч Україна співає свою коляду по всьому світу, ще голосніше, ніж в попередні роки, адже в час війни багато українських родин в різних куточках світу закликають молитвою та піснеспівами перемогу і мир на нашу землю. Українське Різдво є там, де линуть наші колядки та щедрівки. Починаючи з фронту, який тримають українські воїни, і завершуючи волонтерськими осередками в різних країнах світу, які допомагають нам у цій боротьбі. Символіка християнських пісень сьогодні, як ніколи, відображує наше життя, в якому образ Ірода належить московському правителю, а Діва Марія оберігає кожного свого сина, який став на захист своєї батьківщини. … Попри війну, традиції живуть, бо в них зберігається наша ідентичність та національна свідомість. … Змінюються тексти в колядках, написані самими бійцями. Традиція змінюється, а значить – живе.“
Колядки існують з давен-давен! Мені здається, як довго будемо співати їх, так довго будемо існувати! Тож тримаймося разом, бо разом ми сильні, і співаймо колядки та щедрівки!
Щодо концерту — маю кілька завваг. Участь в програмі концерту становила 275 осіб (включно з дириґентами). Правдоподібно — це рекорд! Приємно було бачити серед них чимало новоприбулих з України. Також радувала душу участь школярів — Рідної школи та Курсів українознавства. Сучасні твори у програмі — приміром Там во Бахмуті — підкреслювали те, що традиція живе. А рідний український звук бандур додав до особливости звучанню, що пройняв увесь собор.
Концерт розпочався входом катедрального хору Св. Йосафата. Усі присутні встали та разом з хором відспівали БОГ ПРЕДВІЧНИЙ. Відтак п. Люба Бойко-Белл, голова УМТА привітала присутніх та пригадала нам, що Товариство засновано в лютому 1972-го року, понад 50 років тому, і що Концерт Коляд був першим концертом, влаштованим товариством, 14-го січня 1973-го року. Цей концерт був і є тривалою традицією Різдвяних святкувань української громади в Едмонтоні.
Програмою концерту проводила Софійка Овчаренко, котра користувалася текстом, приготовленим на цей концерт п. Галиною Котович, членом та секретарем УМТА. Програма проходила як слідує:
ВСЯЧЕСКАЯ (муз. А. Гнатишина); НОВА РАДІСТЬ СТАЛА (галицька мелодія, обр. Р. Лопатки); ДЗВОНИКИ (обр. А. Мельничук); хор української католицької катедри Св. Йосафата, дириґент: Деніс Луцишин;
РІЗДВЯНЕ ВІНШУВАННЯ; БОГ СЯ РОЖДАЄ; Рідна Школа при парафії Св. Юрія Переможця, кляси 3,4,5, дириґент: Анна Крупа, музичний керівник: Олена Шевчук, директор школи: Оля Миц;
ПРИХОДЕ ГОСПОДЬ (обр. Ю. Анткова); НА ЙОРДАНСЬКІЙ РІЧЦІ (обр. о. К. Стеценка); хор української православної катедри С. Івана Хрестителя, дириґент: Орест Солтикевич;
СПИ, ІСУСЕ, СПИ (сл. і муз. о. Й. Кишакевича); НІЧКА ТА РАДІСНА (сл. і муз. В. Богачук); Курси українознавства ім. Івана Франка, дириґент: Оля Харабара, директор курсів: Лілія Суха;
ТРИ СЛАВНІЇ ЦАРІ (гарм. гурту `Джершень`); ЗВІСТКУ ЯНГОЛ СПОВІСТИВ (сл. Н. Семеної, муз. А. Попруги, обр. О. Токар); СУМНИЙ СВЯТИЙ ВЕЧІР (обр. І. Батюк і Л. Курбанової, обр. на хор Н. Ґрінінґ); хор Верховина при Спілці української молоді (СУМ), дириґент: Наміша Ґрінінґ;
МОЛИТВА ДО СВ. О. МИКОЛАЯ ЗА УКРАЇНУ (сл. К. Рабчун-Мосійчук); читає: Богдан Харабара, Курси українознавства ім. Івана Франка;
ВЕСЕЛИСЯ, ВИФЛЕЄМЕ (обр. о. І. Сембрата, ЧСВВ); СВЯТЦІ СИДІЛИ (обр. Р. Гурка); хор парафії Св. Василія Великого, дириґент: Єлисавета Лісова-Андерсон;
ТИХА НІЧ, СВЯТА НІЧ (муз. Ф. Ґрубера); ВІД ХАТИ ДО ХАТИ (обр. Б. Стандари); капеля бандуристок Феєрія, керівник: Оксана Коломієць
НЕБО ЯСНІ ЗІРКИ ВКРИЛИ (муз. Б. Сегіна, хорова обр. Л. Погорецької), солістка: Карла Гудема, супровід: капеля бандуристок Феєрія, віолончель: Андрій Коломієць; ДІН-ДОН (авторська колядка А. Мельничук); український народний хор Вітер, дириґент: Леся Погорецька;
О, СВЯТА МАРІЄ-МАТИ(сл. і муз. Р. Бревка, гарм. І. Фіцалович), солістка: Соломія Катеринчук; ЗЕМЛЮ ЮДЕЙСЬКУ (обр. С. Стельмащука); хор Дніпро, дириґент: Ірина Шмігельська;
В ТЕМНУЮ НІЧКУ (сл. і муз. Ієромонаха Іпатія (Малютіна), переклад Т. Угрин, обр. М. Волинського), НІЧКА ТА ЯСНАЯ (сл. і муз. В. Богачука, обр. О. Токар); камерний хор Капеля Киріє, дириґент: др. Меланія Туржон;
ЩО ТО ЗА ПРЕДИВО (обр. В. Барвінського), солістка: Соломія Катеринчук; ТАМ ВО БАХМУТІ (сл. і муз. О. Вітвіцького, обр. М. Гусар), солісти: Соломія Катеринчук, Валтер ді Томассо; Нове життя, хор при парафії св. Василія Великого, дириґент: Олександра Гринюк;
НА СВЯТ ВЕЧІР (муз. І. Недільського); ОЙ, В ЄРУСАЛИМІ РАНО ЗАДЗВОНИЛИ (муз. Я. Яциневича); БУДЬТЕ ЗДОРОВІ (із зібрання В. Ганчук); хор парафії Св. Юрія Переможця, дириґент: Ірина Тарнавська.
Перед закінченням коротке слово виголосив парох катедри св. Йосафата, всечесніший о. Я. Гербут який завважив, що «як співаємо — молимось подвійно!» . На сам кінець присутні всі спільно заспіваликолядку ВО ВИФЛЕЄМІ, остання стрічка якої просить:
Глянь оком щирим, О Божий Сину,
На нашу землю, на Україну.
Зішли Їй з неба дар превеликий,
Щоб Тя славила во вічні віки.
Слід сказати, що збір добровільних датків при вступі рівняв $3,465.25. Ці фонди призначені на «Міст Надії», поміч бідним дітям, сиротам, родинам з багатьма дітьми і в теперішних часах, постраждалим від російської аґресії. Щира подяка всім жертводавцям.
Share on Social Media
