Павло Лопата для Нового Шляху, Торонто
Квіти. Вони прикрашають наше життя. Весною любимо їх садити, за ними доглядати, а у бездощові тижні поливати. Квіти створюють у наших домах радісну атмосферу, приємну арому та навіть здорові гігієнічні умови. Вирощування квітів дарує нам багато тепла. А зимою квіти у наших покоях втішують наш зір. Їх ми даруємо при всяких оказіях для піднесення святкового настрою, відволікаючи від неприємних думок.
Багатьом художникам надобилось в житті малювати квіти. Чи не сотню або й більше картин з квітами намалювала Галина Новаківська. Квіти залюбки малювали й Марія Стиранка, Людмила Шанта, Віра Юрчук, Микола Бідняк, Любомир Гуцалюк, Катерина Білокур та навіть Василь Григорович Кричевський і багато інших малярів. Останній в оформленні безлічі книжкових обкладинок-видань використовував квіти, перетворюючи їх у всілякі орнаменти. У моїх перших 1970-их роках життя в Канаді зродилося біля двох десяток картин із квітами, намальованих здебільшого аквареллю.
З великою любов’ю і пошаною до квітів переносила їх своїм пензлем і фарбами на полотна Надія Сомко. Майбутня мисткиня народилася у родині старовинного козацького роду в місті Конотоп. Ді речі, під Конотопом гетьман України Іван Виговський влітку 1659 року розгромив московське військо під командою князя Трубецького. Ось чому, 1962 року, Надія Сомко намалювала картину “Бій під Конотопом“.
Мистецьку освіту Сомко здобула в Харкові та Києві. Під час навчання у інституті, під керівництвом В. Г. Кричевського, Надія Сомко вивчала українську архітектуру та народне мистецтво. Влітку 1940 року відбувся перший випуск студентів архітектурного факультету в Києві, який став останнім перед початком світової війни. Під час науки на факультеті Надія подорожувала по Україні, змальовувала старовинні зразки української архітектури, селянських хатів та їх прикраси-оздоби.
Скитальська мандрівка завела Надію з чоловіком Сергієм, також відомим малярем, до Італії. А звідти – до Аргетини, де на її мистецькі полотна знайшовся чималий попит від місцевих багатіїв. 1960 року Надія з родиною емігрувала до США, й поселившись у Нью-Йорку, прийшлось їй знову пристосуватися до обставин нової країни.
Поруч картин побутово-історичного змісту, як наприклад: “В’їзд Богдана Хмельницького в Київ“ (1964), “Оборона святині“ (1965), “Іду на ви“ (1966), “Свято в стародавьому Києві“ (1966), “Святослав“ (1968), “Хрещення України-Руси“ (1969), “Тарас Бульба з синами на Січі“ (1970), “Полковник Богун“ (1973), Надія проявила себе здібною малювати полотна з краєвидами: “Ліс“ (1963), “Озеро“ (1965), “Ріка Гудзон зимою“, “Захід сонця“ та ряд інших. Згадані картини намальовано у динамічному кольориті, який малярка осягала багатством фарб, густо нанесених на полотна і витиснутих просто з тюбиків. Це був її спосіб накладання фарб, щоб вони творили нашаровану поверхню. Такою властивістю малювала і квіти. Квіти дуже любила малювати. Білими, червоними, рожево-фіялковими, жовтими кольорами, що зливаючися разом, творили одну велику чудову запашну китицю.
Мандруючи по різних країнах, Надія брала з собою барви з кожної з них, але найбільше із своєї Батьківщини, уквітчаної і незабутньої України. Такою вона залишалася в пам’яті, баченою скрізь. У своїх мріях вона леліяла її і на чужині. І в цьому нема нічого дивного. Квіти, які б вони не були, стали для художниці джерелом натхнення і цариною необмеженої фантазії.
З них випромінюють любов до квітучої української природи, світлосяйність і оптимізм. З картин Надії Сомко виділяються промені теплоти та діалог з глядачем. Мисткиня зуміла собі створити притаманний стиль, для якого характерні граційність та сукупність різноманітних кольорів темної гами. Малюючи квіти, вона виявила надзвичайне творче чуття та артистичний смак.
Такі роботи, як “Гладіоли“ (1956), “Троянди“, “Жоржини“ (обидві з 1957 року), “Бузок“ (1967) та інші, нагадують фантастично-барвисте мерехтливе мереживо. Гарного ефекту художниця досягла переважно чистими кольорами, що так властиві народному декоративному живопису.
Всі твори виконані олійною технікою. Вони захоплюють, чарують і дивують гладачів. Ще й такі твори Надії Сомко як “Гліцинії“, “Гвоздики“, “Білі хризантеми“, “Жовті хризантеми“, “Ромашки“, “Рожі“, свідчать про те, як малярка домагалася своїм талантом передати світ квітів, щоб їхній зміст був близький, зрозумілий та простий, не потребуючий яких-небудь пояснень. Малювала їх завше свіжими і живими на радість людям, вживаючи шпательки різних трикутникових форм.
З повним успіхом виставляла свої твори у більших містах Америки-Нью-Йорку, Філядельфії, Бостоні, Клівеленді. В результаті, Надія Сомко отримувала признання від багатьох покупців її картин. Брала участь у виставках творів українських мистців Америки. У травні 1973 року було влаштовано експозицію творів понад сто мистців у галерії Музею Церкви-Пам’ятника в Бавн Брук, Нью-Джерсі, в якій Н. Сомко презентувала три роботи.
Талант архітектора проявився у Н. Сомко в проєктуванні у стилі козацького бароко православної автокефальної церкви св. Апостолів Петра і Павла на оселі “Верховина”. Це унікальний випадок у церковному зодчестві на той час, коли Божий храм проєктувала жінка (uk.wikipedia.org). Цього місяця виповнюється 100 років з дня народження Н. Сомко.
Share on Social Media
