Христина Береговська, д-р мистецтвознавства, Львів.
Український митець Богдан Головацький цьогоріч святкує свій 80-тий ювілей, і 60-ту річницю творчості. Митець народився на Самбірщині в Галичині і вже майже півстоліття проживає у Канаді. Він належить до когорти маестро, творчий шлях яких простягається на довгій дистанції життя.
Перші ази його мистецтва датуються ще з періоду дитинства. Як згадує дружина художника, пані Людмила, – «він народився з мистецтва», адже ще в дошкільному віці малий Богдан сміливо розписував мамину піч, а вже семирічним хлопчиком малював рисунки лебедів та рослин на простирадлах сільських вишивальниць.
Вроджений хист набув професійного відточення в середовищі Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва, куди молодий юнак вступив з другої спроби. Академія (інститут) зробила свої корективи у побудові творчого світобачення студента. Навчався під керівництвом професора Б. Галицького, також свіжі спогади крізь призму часу оживають і про студії К. Звіринського, О. Кравченко, Е. Миська. Безумовно, що і культурно-мистецьке середовища Львова – (неофіційне мистецтво) 1970-1980-х років залишило також свій відбиток на формуванні творчого стилю мистця. Креативній молоді радянського Львова набридло рухатися в координатах «замкненої клітки». Молоді адепти потребували більшої сміливості в абсорбуванні європейських та американських творчих віянь й відвертих експериментів. Ще студентом Богдан Головацький прагнув побачити світ і наживо ознайомитися із музейними шедеврами світових класиків. Вже тоді з’явилася думка зазирнути крізь щільну залізної завіси. На такий крок спровокувало також нелегке львівське скитальське життя: на вокзалі, по хатах у друзів, життя в гуртожитку.
Життя почало ставати на ноги, коли Богдан отримав посаду головного художника ювелірних виробів на Львівському ювелірному заводі. Це не була робота-мрія, проте, вона давала певний статус і впевненість. Тут він познайомився зі своєю майбутньою дружиною, яка змінила його «рух сонця» на 180 градусів. Побралися, коли нареченій було двадцять, а художнику двадцять сім. Сімейне життя зав’язалося у скромному батьківському помешканні на дев’ятнадцятьох квадратних метрах, де незадовго на світ з’явився маленький Юрко.
Думка про закордон не полишала. В хаті продали все, що можна було продати, щоб купити квиток на літак. В 1975 році нарешті мистцю вдалося поїхати на візиту до тата в Канаду. З батьком побачився вперше через тридцять років, адже під час Другої Світової війни, коли малому Богдану заледве виповнилося три місяці, його батька виселили спочатку в німецькі табори, а далі за океан.
В Канаді був недовго, адже у Львові чекали не тільки дружина і син, а також незакритий гальштат – незахищений диплом. Як згадує мистець: «це була справжня авантюра – вночі прилетів до Львова, а зранку вже у новому канадському убранні стояв на захисті дипломного проекту в стінах рідної альма матер». Знадобилося три роки, щоб спробувати себе ще раз в Північній Америці. Поїхав спочатку один, а через два роки забрав дружину і сина. Нове життя почалося із кишеньковим капіталом в розмірі чотириста доларів. Найважче було сприйняти відсутність можливості привести з України бодай би одну книжку чи власний малюнок.
Головною опорою в Новому Світі для художника стала Людмила Головацька, яка змінила життя львівської пані з «фрезурою і манекюром» на «посаду ліпки вареників», де на ногах працювала по дванадцять годин, щоб допомогти чоловікові розпочати мистецьку кар’єру. Піти на такі жертви може тільки сильна особистість, яка глибоко вірить у талант свого чоловіка. Її жертва отримала достойну огранку в майбутньому, адже Богдан Головацький невтомною працею і маючи можливість вільно дихати «легенями мистецтва», професійно проявив себе в культурному просторі Північної Америки, зокрема, в середовищі української діаспори. Варто додати, що пан Головацький ніколи не стояв осторонь культурно-мистецького життя Торонто. Він є активним постійним учасником мистецьких виставок у Канаді та США. Член торонтонського відділу Української спілки образотворчих мистців Америки, а з 2002-2007 був її головою. Громадське життя додавало сміливості вправніше і багатогранніше розвивати себе як мистець.
Портрет Дружини, 1996
В Канаді Богдан Головацький пробував себе як художник у різних медіумах: живописі, графіці, іконописі. Він пройшов нелегку школу життя, виховав себе у глибокому філософському відчутті дійсності. Мистець був повноцінно підготовлений для того, щоб розпочати другий етап свої творчості – іконописання. Для цього захопливо вивчав технічні засоби та стилістику візантійського церковного мистецтва та іконографії. Він усвідомлював, що художник через своє мистецтво повинен допомогти людині звільнитися від перманентних страждань і страху, від зовнішніх випадкових впливів оточення та здобути віру в абсолютні незаперечні цінності.
Варто підкреслити, що у Канаді, щоб добре «осісти» в обоймі мистецтва, потрібно було вміти вправно маневрувати. Тоді економічно зручно для мистця було «перекваліфікуватися» з ювеліра на іконописця, в чому йому допоміг мистецький хист, фахово сформований ще в Україні. Богдан Головацький зробив ряд церковних робіт монументального живопису та станкового іконопису. Варто виділити розпис автора у церкві Свв. Петра і Павла в Скарборо (Онтаріо, Канада), сімнадцять престольних ікон для церкви Св. Миколая в Торонто та ікони до іконостаса церкви Івана Богослова в Сент-Кетеринс. Для іконопису Богдана Головацького характерно чітко окреслена іконографічна тематика, а композиція і колорит мають алюзію на українські традиційні ікони. Видно, що іконописець старався малювати згідно нашої іконописної традиції, вносячи подекуди несуттєві нововведення, щоб надати творам певного осучаснення. Через своє мистецтво пан Головацький показує солідарність у розумінні і трактуванні національних традицій. Іконологія сакрального образу канадсько-українського мистця допомагає розкрити глибинні рівні значень сакральних творів мистецтва та розуміти, як вони сприймаються та інтерпретуються у різних культурних контекстах.
Стилістика художника багата на поєднання різноманітних стилів, експерементів над ними, а також вірному сповідуванні «чистих стилів»: реалізм, імпресіонізм, експресіонізм. Якщо оцінювати малярську спадщину мистця, то варто почати із широкого спектру типології образів та сюжетів: образ жінки, образ брата, матері, стихії, дружби, метафори горизонту.
Образ жінки в мистецтві завжди був однією з ключових тем та джерел натхнення для художників. Цей образ може відображати соціокультурні, історичні та індивідуальні аспекти, а також відображати ставлення суспільства до жінок у різний період часу. Богдан Головацький жінку зображає як символ краси і чуттєвості, як мотив конкретного часу чи культури. Безумовно, демонструє берегиню як символ материнства – як алегорію нації, миру і справедливості. Прикладом є «Портрет дружини» художника, 1998 р. Також мистець часто малює жінку як суб’єкт справжньої життєвої сили, визначаючи її роль в сім’ї, суспільстві та історії. Образ жінки в його картина є динамічним і зазнає змін відповідно до його життєвих обставин, соціальних норм, а також індивідуального погляду художника.
Обливаний понеділок, 1996
Не оминула творчість Б. Головацького і тема дружби, яку він демонстрував на своїх полотнах способом портретизації своїх приятелів, рідних, а також показував мотив дружби в історичних або релігійних сюжетах, чи зображуючи «пам’ять» про друзів. Прикладом таких портретів дружби є твори: «Друзі», «Три грації», 1997, «Подруги», 1997.
Окрім улюбленого історичного та портретного жанру, мистець розробив власний підхід до створення пейзажів. Серед його сюжетної палітри зустрічаємо гірські та міські краєвиди, а також мотив водоймищ, пристаней, бухт. Чимало таких робіт автор виконав на пленерах, у товаристві близьких колег. Багато пейзажів не з натури, мистець присвячує Україні.
Важливою складовою авторського пейзажу є горизонт як межа, яка виділяється на лінії, де зустрічаються небо і земля. Основна властивість його горизонту – це далекоглядність або нескінченність, оскільки він ніколи не може бути досягнутий. Горизонт може символізувати нескінченність, широту і можливості. Він вказує на те, що є безмежні простори, які можна досліджувати і досягати. Метафора горизонту може використовуватися для виклику відчуття безмежності і натхнення до прогресу і досягнень.
Його горизонти показують об’єкти, які знаходяться далеко і недосяжні, наче портали для передачі почуття віддалі. Метафора горизонту також слугує для підкреслення відстані між нами і тим, що ми мріємо досягнути. Таким головним символом-лейтмотивом була і є для автора Україна, краєвиди якої мистець буквально та «незримо» відтворював на полотні. Особливо впізнаваними є карпатські гірські хребти, та мотив народної хати чи стодоли.
Загалом для іконографії Богдана Головацького характерна авторська система конкретних мотивів, тем, образів, з цілою формулою символів та стильових рішень. Основні аспекти авторської іконографії включають: символіку; кольорову палітуру з певними світло-тіневими нюансами; тематику, в якій спостерігаємо постійне повернення до певних тем або мотивів; стиль малюнку, форму і композицію. Авторська іконографія Богдана Головацького відображає індивідуальність та творчий підхід художника, що виник з особистих досвідів, філософських переконань, впливів та унікальної творчої візії автора.
Аналізуючи творчий метод художника варто виділити п’ять аспектів: по-перше, дуже важливим для мистця є інспірація – різноманітні джерела натхнення, такі як природа, культура, особистий досвід, сучасні події; по-друге, для багатьох творчих особистостей важливішою є етапність творчого процесу – починаючи від ідеї, дослідження, ескізування і переходячи до роботи з матеріалами, експериментування і завершення твору; по-третє, для пана Головацького важливим є спілкування із глядачем через свої твори, намагаючись викликати в них різні емоції або навіть вразити, це свого роду певний спосіб самовираження, оскільки його картини відображають його думки, емоції, ставлення до життя та світу навколо; по-четверте, він любить експериментувати з технікою, певною мірою «видозмінюючи» традиційні методи в новаторський спосіб; по-п’яте, в українсько-канадського мистця творчий процес відбувається двома способами творення – систематичним або імпульсивним – автор ретельно планує, дотримуючтсь певних правил і концепцій, або імпульсивно «вибухає» у процесі творення.
Підводячи підсумок, варто підкреслити важливий творчий внесок Богдана Головацького у розвиток українського мистецтва у діаспорі, вплив на молодше покоління мистців і однозначно його різножанрова мистецька спадщина потребує і заслуговує детального мистецького вивчення.
Share on Social Media
