Микола Сварник для НШ-УВ.
Думати і аналізувати матеріали про масове вбивство тяжко і неприємно. Пригадую, якось Енн Еплбаум у відповідь на питання про подальші дослідження сказала, що у архівних пошуках документів про ці жахливі злочини і думках про них важко зберегти свій душевний стан.
Але з другого боку, це наш обов’язок – не відвертати лиця при звістках про вбитих дітей, жінок і взагалі будь-кого, аж доки не вдасться виробити справжній щит, гарантію проти того, що подібне не повториться більше ніколи. Тим більше з глибокою повагою треба сприймати роботу наукової спільноти над осмисленням пружин, механізмів і ознак тієї суспільної патології, яка призводить до масових вбивств.
Цьогорічна лекція Консорціуму вивченню та викладанню Голодомору (HREC) була присвячена 90-й річниці Голодомору. Діяльність різноманітних організацій, присвячену висвітленню питань Голодомору, та особливо Консорціуму вивченню та викладанню Голодомору (HREC) коротко представила виконавча директорка Консорціуму Марта Базюк. Френк Сисин, який є науковим радником HREC, представив цьогорічну лекторку доктор Крістіну Гук, доцента Університету Кеннесо в штаті Джорджія за спеціальністю «вирішення конфліктів». Її сферою є міжнародне застосування механізмів захисту прав людини задля попередження геноциду.
На жаль, події в світі все більше й більше переконують, що існуючі міжнародні структури нездатні ефективно зупиняти масові вбивства і вигнання цілих народів, не те що передбачати і попереджати ці злочини. Тож розуміти і бачити ці процеси від їхнього зародження і аж до покарання винуватців дуже важливо. Крістіна Гук показала, що непокаране зло схильне до повторення.
У даному разі сталінська ненависть до українців переросла в путінську. Колишня сталінська брехня, пропаганда, помножена на військові та адміністративні механізми, переродилася в сучасну російську злочинну машину, яка намагається викрадати та зомбувати ураїнських дітей і дорослих. Вбиваючи тисячі, репресуючи сотні тисяч і позбавляючи майна та переміщаючи мільйони, російська геноцидальна машина вдосконалюється в творенні зла, роблячи співучасником злочинів усі шари російського населення.
Крістіна вважає, що через міжнародне законодавство, вироблення політик і дослідження обох паралельних у часі явищ – Голодомору і сучасного російського геноциду проти українського народу – можна знайти спосіб зупинити криваву геноцидну машину та запобігти подібним злочинам у майбутньому. Вона висловила впевненість, що російська держава, яка підписала Конвенцію про геноцид 1948 року, буде невідворотно покарана, незважаючи на всі її виверти.
Звертаючись до історичних напрацювань одного з натхненників і розробників міжнародного законодавства проти геноциду Рафала Лемкіна (до речі, львів’янина), доповідачка зацитувала одну з його фраз, яку варто повторити: «Допоки українці зберігають свою національну єдність, допоки люди продовжують думати про себе як про українців і прагнути незалежности, до тих пір Україна являє собою серйозну загрозу для самої суті совєтизму». Лемкін зазирнув у саме серце російської/совєтської імперської сутності. І хоча більшість притомних людей світу навіть уявити не могли того, що витворяє Путін, Лемкін разом з іншими юристами сформулювали постулати, які приведуть сьогоднішніх справців злочину геноциду на нюрнберзьку лаву підсудних.
Для цього слід ретельно документувати всі жахливі речі, які творять путінські посіпаки, і для того слід удосконалювати міжнародне законодавство, посилювати і реформувати міжнародні структури та зміцнювати міжнародну солідарність чесних людей. Знов пропустити, знехтувати явну підготовку злочинної агресії людство просто не може собі дозволити. Адже всі бачили зміну риторики з «ніколи більше» на «можем повторить», але не йняли віри, і тепер українці розплачуються великою кров’ю.
Крістіна Гук також розказала про свої особисті дослідження, інтерв’ю з правозахисниками і жертвами насильства в Україні та інші інтенсивні польові дослідження безпосередньо в Україні, починаючи з 2015 року. Не маючи жодного родинного стосунку до України, вона присвятила чималу частину свого життя і наукової роботи дослідженню подій в Україні в аспекті геноциду, віддала нашим співвітчизникам часточку не лише свого робочого часу, але й свого серця.
Слід згадати, що доволі розлога стаття Крістіни Гук була опублікована в «Українській правді» ще 20 березня 2022 року, місяць після вторгнення, і я б сказав, статтю варто почитати ще й зараз.
На запитання одного зі студентів, чим можна допомогти українцям у нинішній ситуації, вона досить щиро відповіла, що будь-яке волонтерство на користь пошуку правди, допомоги загроженим чи переміщеним особам, підтримки гуманітарних проєктів та багато чого іншого буде доречним. Вона також відповіла на численні питання про специфічні категорії загрожених осіб, про те, як суспільство країни-агресора втягується в геноцидні дії, про те, які питання слід особливо просувати до навчальних програм різних рівнів, про співвідношення антропологічних, конфліктологічних, юридичних та криміналістичних аспектів досліджень та інші.
У минулі роки доводилось часто чути про «геттоїзацію» питань Голодомору як нібито таких, що хвилюють самих лише українців, тож цьогорічна лекція, як і кілька попередніх, спростувала ці побоювання. Дяка за це Школі глобальних досліджені ім. Мунка, КІУСу та безпосередньому організатору – Консорціуму досліджень і навчання Голодомору, який працює завдяки коштам, наданим Temerty Foundation. Спонсорами події також виступили КУК Торонто, Центр Европейських, російських та Евразійських студій Університету Торонто, Програма Петра Яцика, Канадська фундація Українських Студій та Інститут Св. Володимира.
This article is written under the Local Journalism Initiative agreement
Share on Social Media
