Select Page

Alberta Health
GOA UCA
BBC-RSSFEEDS Live Ukraine news

Спадок Січових Стрільців та інших ветеранів Визвольних змагань в канадській діаспорі міжвоєнного періоду (1921-1939)

Jan 25, 2023 | Community, Ukrainian National Federation, Featured

Фото полк. Коновальця із членами УСГ у Вінніпегу. З колекції архівів та рідкісних книг УНО Торонто. [2, 15]

Лев Павленко, Комітет архівів та рідкісних книг УНО-Торонто

У сучасній українській історії Українські Січові Стрільці (також відомі як УСС або «усуси») є, беззаперечно, одним із головних символів українського вояцтва і військової звитяги, наряду з запорізькими козаками та бійцями УПА. УСС були сформовані у 1914 р. як національний підрозділ у складі австро-угорської армії. У 1917 р., з початком революції на території колишньої Російської Імперії, ті з них, що були полоненими, втікали з таборів полонених і були переформовані як Січові Стрільці – одне з найбільш боєздатних формувань армії Української Народної Республіки, що існувала з 1917 по 1921 рр. [16, 14-18; 117-120]. Але що сталося з ними після закінчення Визвольних Змагань у 1921 р? Чи вони розчинилися у бурхливому потоці міжвоєнних років, або змішалися з рештою української еміграції, що воліла краще жити на чужині, аніж під польським або радянським пануванням? Ця стаття ставить за мету дослідити питання спадку Січових Стрільців та інших ветеранів визвольних змагань, що жили в Канаді, із концентрацією на міжвоєнному періоді (1921-1939 рр.).

Досліджуватись буде як соціально-політичний аспект діяльності Стрільців так і науковий. До соціально-політичного відноситься створення та участь в українських організаціях, таких як Українська Стрілецька Громада Канади (УСГ), Українське Національне Об’єднання Канади (УНО), Українська Військова Організація (УВО), Організація Українських Націоналістів (ОУН), та інші. Науковий аспект діаспорського стрілецтва полягає у написанні та виданні численних книг, статей та спогадів про Визвольні змагання в цілому та роль у ньому Січових Стрільців зокрема.

Це дослідження базується насамперед на аналізі величезного науково-історичного спадку української громади в Канаді, таких як Колекція Архівів та Рідкісних Книг при УНО, відділ Торонто (Архіви УНО Торонто). Колекція складає сотні матеріалів тої епохи, зокрема першоджерел – архівів УСГ та УНО, та спогадів ветеранів та діячів Української Революції. До вторинних джерел відносяться аналітичні та ювілейні книги, видані українськими ветеранами та їхніми дослідниками. Матеріали у Архівах УНО Торонто доводять, що ветерани, які переїхали до Канади, відігравали ключову роль у продовженні боротьби за українську незалежність – через формування і активність власних організацій, підтримування контактів з іншими організаціями, що мали за мету свободу України, а також через публікації книг і статей. Також у рамках цього дослідження було проведено інтерв’ю з Юрієм Сергійчуком, діючим секретарем Української Стрілецької Громади.

Бойовий шлях армії Української Народної Республіки завершився після інтернування її польською армією наприкінці 1920 р., і остаточно припинився із невдалим завершенням Другого зимового походу у листопаді 1921 р. [15, 160-164]. Після цього боротьба за незалежність України перейшла у революційно-політичну площину, що координувалась та фінансувалась з-за кордону українською еміграцією. Ті, хто залишились на теренах України і прагнули продовжувати боротьбу, робили це підпільно, у складі Української Військової Організації [7, 5-35]. Але багато ветеранів та діячів УНР та ЗУНР залишились у Європі або переїхали до Америки та Канади. Канада була особливо цікавою у цьому питанні, бо вже мала чисельну українську діаспору на більшості її території, через що новоприбулим ветеранам було легше починати свою організаційну діяльність на базі товариств «Просвіти» та т. зв. «народних домів» [5, 18-19].

У січні 1928 р. у Вінніпезі, Манітоба (центрально-західна Канада), було створено Українську Стрілецьку Громаду (УСГ). Організовані зустрічі колишніх Стрільців проводились і раніше, але перший протокол засідань датовано саме 23 січня 1928 р. (іл. 1) [10, 1-3]. Фундаментальними засадами організації були підтримка ідеї вільної України у ті часи, коли вона втратила свою новоздобуту незалежність, допомога Україні та допомога товаришам-ветеранам [13]. У практичному відношенні, УСГ підтримувала зв’язок між ветеранами, зберігала та поширювала пам’ять про українську революцію, та займалася фінансовою підтримкою українських шкіл, громадської освіти та ветеранів (зокрема інвалідів, що проживають в Україні). [12, 1-2], [3, 20-24] Про значний внесок УСГ у справу фінансової допомоги свідчить грамота, видана Українським Товариством Допомоги Інвалідам у Львові Українській Стрілецькій Громаді в Торонто як відзнака «за визначний дар у користь Інвалідів Українського Війська» (іл. 2) [13].

Діяльність УСГ полягала також у безпосередній підтримці руху здобуття незалежності України. Так, наприклад, в архівах УСГ є свідчення про листування УСГ з УВО та її головою і командиром Січових Стрільців полк. Євгеном Коновальцем [11, 2], [12, 1]. Також достеменно відомо, що Коновалець зустрічався зі старшиною УСГ під час його візиту до США та Канади у червні 1929 р. Ця поїздка була здійснена незадовго після утворення ОУН на початку лютого 1929 р. і одностайного проголошення Коновальця її керівником [8, 329-339]. Сам візит задокументовано в архіві ОУН, спогадах очевидців і фотографії Коновальця та членів УСГ, зробленій в Вінніпезі, де була штаб-квартира організації (іл. 3) [2, 15], [3, 17-21]. Під час візиту, як слідує зі збереженого листування, обговорювалися процеси розширення і активності УСГ, збору коштів, діяльність ОУН, та загальна підтримка української справи [3, 17-21]. На саму УСГ цей візит справив сильне враження і за словами дослідника П. Мірчука, надав їй згуртованості та ідейно-духовної єдності [9, 85]

У 1932 р. УСГ, разом з кількома іншими українськими канадськими організаціями утворило Українське Національне Об’єднання Канади (УНО) [1, 75-76]. Хоч і зберігаючи формальну автономність свого об’єднання, відтепер історія УСГ була нерозривно пов’язана з УНО, найбільшою, і довший час найвпливовішою, з громадських про-націоналістичних організацій Канади. Взаємов’язок між УНО та УСГ добре викладено у звіті голови Головної Управи УСГ М. Погорецького від 1951 р:

«УНО розвинулося від УСГ, яка збудувала його на фундаменті безпартійності. Без цього фундаменту УНО не могло б існувати, а розбилось би на партійні відділи. УСГ є хребтом УНО і таким повинна остатися. Без УСГ УНО могло б стати безхребетним, а без УНО УСГ направду стала б малим клюбом воєнних ветеранів…» [6, 2]

Ця цитата дає точне уявлення про взаємо зв’язокцих двох організацій. УСГ надало ідеологічне підґрунтя для існування Українського Національного Об’єднання через принципи об’єднання українців на безпартійній та позаконфесійній основі, плекання національної свідомості та прагнення до вільної України, що відобразилося у ідеях УНО.

Окрім Стрілецької Громади, що поєднувала ветеранів УНР та УГА, було також Братство Українських Січових Стрільців, що об’єднувало виключно ветеранів УСС австро-угорської армії. Його діяльність була пов’язана саме зі збереженням зв’язків між колишніми вояками УСС незалежно від їх подальшої долі чи місцезнаходження. Так, члени Братства гуртувались не лише у Канаді та США, але і у Німеччині та Аргентині [14, 49-53]. Діяльність колишніх Стрільців полягала насамперед у документуванні історії своєї формації – виданні книг зі спогадами, статтями, фотографіями. Ці видання стали важливою складовою діаспоральної науково-історичної літератури, покликаної на документування історії української боротьби за незалежність, а також плеканню національної свідомості в діаспорі. Так, наприклад на честь 40-ї річниці створення УСС Братство видало велику, майстерно оздоблену книгу з безліччю спогадів, фотографій та мап бойового шляху усусів під час Першої Світової та Української революції, а також стосовно спадку УСС в США та Канаді [16].

Ця згадка плавно підводить до другої важливої складової спадку ветеранів Визвольних Змагань – науково-історичного доробку. Цінність цих праць є очевидною – це живе свідчення сучасників, які власними руками боролися за долю України з 1914 (якщо говорити про УСС), а потім з 1917 по 1921 рр. У еміграції вони мали змогу видавати свої книги, що ославлювали українське військо та описували боротьбу за українську державність – книги, які з очевидних причин не могли друкуватися в окупованій Україні. Так, наприклад, Український Воєнно-Історичний Інститут в Торонто видав цілу серію матеріалів з історії української армії Визвольних змагань, що складався мінімум з одинадцяти збірників [4]. На загал, кількість виданих у канадській діаспорі книг про Українську революцію йде на десятки, якщо не на сотні.

Їх спогади, роздуми та аналітика, не кажучи вже про фотографії та мапи, є неоціненним першоджерелом інформації про Східну Європу періоду 1914-1921. Їх праці становлять інтерес як для дослідників, так і для загальної авдиторії, зацікавленої історією. Їх твори стали спадком українсько-канадської громади, та української діаспори загалом. Повага до українського стрілецтва та стрілецьких пісень досі живе у Громаді, становлячи невід’ємну культурну компоненту діаспори.

Після Першої світової війни, як і після Другої, українсько-канадська громада стала надійним прихистком для українських ветеранів та ґрунтом для зростання національно-визвольної ідеї. Навіть знаходячись за тисячі кілометрів від рідної землі, вони підтримували зв’язок з Україною та національно-визвольними організаціями, збирали кошти для підтримки українських ветеранів-інвалідів, що жили на західноукраїнських землях, та зберігали історію тих часів, регулярно видаючи книги зі своїми спогадами про Українську революцію та аналітику про події тих часів. У той період нашої історії, коли на теренах самої України спроби увіковічення пам’яті героїв Визвольних змагань були ускладнені, або і взагалі небезпечні, спадок ветеранів армії УНР та зокрема, Січових Стрільців, продовжував підтримувати українську державницьку ідею в еміграції.

Список джерел та літератури
1. Білецький, Л. Українські піонери в Канаді. 1891-1951. Вінніпег : Накладом Комітету Українців Канади, 1951. 175 с.

2. “Вождеві у перші роковини. Е. Коновалець 1938-1939”. Саскатун : Українське Національне Об’єднання Канади, 1939. 102 с.

3. Документи і матеріали з історії ОУН. Т. 3. Листування Євгена Коновальця з представниками Української Стрілецької Громади в Канаді / Упорядник: Ю. Черченко. редкол.: С. Кот та ін. К.: Фундація імені Олега Ольжича, 2018. Т.3. 240 с.

4. “За державність. Матеріали до історії війська українського. Збірник 11”. Український Воєнно-Історичний Інститут. Торонто, 1966. 238 с.

5. За Честь За Славу За Народ! Збірник на золотий ювілей УСГромади в Канаді 1928-1978 / ред. З. Книш. Торонто : в-во Новий Шлях, 1978. 512 с.

6. ЗВІТ ГОЛОВИ ГУ УСГ М. ПОГОРЕЦЬКОГО. Архів УСГ (Української Стрілецької Громади Канади). Ф.1. Оп. 25. Сп. 295. Арк. 1.

7. Книш, З. “Власним руслом. Українська Військова Організація від осені 1922 до літа 1927”. в-во Срібна Сурма. Торонто, 1966. 184 с.

8. Мартинець, В. Українське підпілля від УВО до ОУН. Вінніпег : Українське Національне Об’єднання Канади, 1949. 349 с.

9. Мірчук, П. Євген Коновалець (у 20-річчя смерти). Торонто : Ліга Визволення України, 1958. 106 с.

10. Протокол (Збори 1 основуючі) сходин б.[увших] воїнів Української Армії дня 23.І.1928. Архів УСГ (Української Стрілецької Громади Канади). Ф.1. Оп. 22А. Сп. 1. Арк. 1-3.

11. Протокол списаний дня 28 березня 1928 на засідання Укр.Стр.Громади у Вінніпеґу. Архів УСГ (Української Стрілецької Громади Канади). Ф.1. Оп. 22А. Сп. 9. Арк. 2.

12. ПРОТОКОЛ списаний дня ІІ. лютого 1928 на засідання Укр.Стр.Громади у Вінніпеґу. Архів УСГ (Української Стрілецької Громади Канади). Ф.1. Оп. 22А. Сп. 27. Арк. 1.

13. Сергійчук, Ю. Рання історія УСГ та УНО : [інтерв’ю з секретарем Української Стрілецької Громади Канади Юрієм Сергійчуком] / Ю. Сергійчук ; інтерв’ю вів Л. Павленко // 25 листопада, 2022.

14. Солтикевич, Я. “Салют останньої сотні”. Торонто: Братство УСС у Канаді 1964. 64 с.

15. Удовиченко, О. “Україна у війні за державність”. Видав хорунжий УСС Д. Микитюк. Вінніпеґ, 1954.176 с.

16. “Українські Січові Стрільці 1914-1920”. Монтреаль: в-во Ігоря Федіва, 1955. 208 с.

Share on Social Media

Nadia Prokopiw
Federal Provincial Child Care
Serving Ukrainian New Comers in Toronto

Events will be approved within 2 business days after submission. Please contact us if you have any questions.

Manage Subsctiption

Check your subscription status, expiry dates, billing and shipping address, and more in your subscription account.