Select Page

Job Seekers - Achev - Connecting Skilled Newcomers with Employers 2
Job Seekers - Achev - Connecting Skilled Newcomers with Employers 2
Freedom Heart Ukraine
Job Seekers - Achev - Connecting Skilled Newcomers with Employers

Особистий спомин про надзвичайну людину Ярослав – Ярко Скрипник 1921-2021

Aug 29, 2023 | News, Featured

Ярослав Скрипник

Ліда М. Василин
Едмонтон

Не одна людина хотіла б прожити сто років. Науковці при ООН кажуть нам, що в двадцять першому сторіччі майже три четверті мілйона людей в світі доживають до віку сто. Переважаюче число столітніх це жінки. Якщо порівняти це число до світового населення, то бути столітнім чоловіком є дуже рідкісна подія. Це ніби виграти лотерею.

Таким переможцем життєвої лотереї був покійний Ярослав (Ярко) Скрипник. Проживши сто років, він був гнучким партнером долі, яка закидала його по світі в найбурхливіші роки 20-го сторіччя. Доля заставляла Ярка Скрипника перемогти різні непередбачені виклики впродовж його життя. Він особисто бачив велику несправедливість, яку переносив його Український Народ. Рівночасно, Ярко шанував відвагу й стійкість свого народу, насолоджувався красою різноманітної творчості та мудрості своїх земляків. Він любив життя і людей, завжди ставився до справ позитивно та був оптимістом, який вмів знайти задоволення у кожному дні.

Ярко Скрипник народився 11 вересня 1921 року у Станіславові (сьогодні Івано-Франківськ) в родині Степана (Патріарх Мстислав Української Автокефальної Православної Церкви) та Іванни (з Вітковитцьких) Скрипник. Він виростав у місті Рівне, де його батько в той час був підприємцем, провідником в громаді та представником до Польського Парламенту. Там Ярко покохав Волинський край і його красу, якою милувався все життя.

З початком Другої світової війни Ярко був змушений залишити свій любимий дім. Виїхав до Австрії, де студіював математику та хімію в Ґраці. Після війни Ярко був у таборах переміщених і там проявляв провідницький хист в рядах Пласту. В таборі в Корнберзі Ярко був пластовим зв’язковим і часто виїжджав до табору Авсбургу на пластові зустрічі, де було більше українців. Він короткий час працював у Франції. У 1947 році виїхав до Канади до свого батька, який тоді проживав у Вінніпезі. Після приїзду до Канади Ярко з великою гордістю служив у військовій формація Queen’s Own Cameron Highlanders of Canada, один з найстарших полків війська в західній Канаді.

В Торонті Ярко закохався з молоденькою красунею Софією Ярмолюк і в 1950 році вони побралися. Бог нагородив їх щасливим подружжям. Вони прожили разом більше 71 року і привели на світ трьох дітей, Андрія, Ксеню та Остапа.

Будучи хіміком, Ярко зумів збудувати взірцеву кар’єру в цементовій індустрії, його спеціальність була продукція цементу. Впродовж більше як сорокa років Ярко працював в Торонтi, Оттаві, Форт Саскачеван, Реджайні та Едмонтоні. В 1968 році був обраним дійсним членом Хімічного Інституту Канади і був членом багатьох технічних асоціацій. Він був нагороджений різними відзначеннями за свій важливий внесок у встановленні норм та розвитку цементової технології. В 1986 році пішов на пенсію, осягнувши пост головного хіміка в Genstar-Inland Cement.

Поряд великих досягнень у своїй кар’єрі, Ярко був відданий і щирий член української громади. Він шанував свою громаду та докладав всі свої зусилля на розвиток і розбудову українського життя в Канаді. Він займав провідні ролі у керівництві Союзу Українців Самостійників Канади на крайовому та провінційних рівнях. Він був заступником голови Конґресу Українців Канади та віце-президентом Світового Конґресу Вільних Українців (1988-1993). Ярко також був членом організаційного комітету Всесвітнього Форуму Українців у Києві в 1992 році. Поза українською громадою, Ярко був членом канадського Lion’s Club.

Неможливо говорити про Ярка і не підкреслити, яку велику ролю молодеча організація Пласт займала в його житті. Ще молоденьким хлопцем Ярко вступив у ряди Пласту в 1927 року і Пласт був опорою його ідентичності. Це був початок цікавих пригод, де зродилися знайомства на все життя. В Пласті Ярко виконував різні обов’язки в крайовому пластовому проводі та був виховником. Ярко особливо дорожив своєю приналежністю до пластового куреня “Бурлаки”.

Коли Ярко пішов на пенсію, разом з пані Сонею вони створили собі другий дім в Києві. Через якійсь час, Ярко і Соня майже щороку їздили в Україну і вглиблювалися в місцеве життя. Вони насолоджувалися цікавим життям в Києві і з відкритим серцем їх все захоплювало. Вони там зробили багато нового знайомства та відновили зв’язки з давніми друзями. Їм навіть пощастило віднайти далеких родичів, з якими зв’язок обірвався через обставини і час. Поїздки до Києва, які не раз тривали кілька місяців, відновляли душу Ярка і він там набирав запалу до життя. Повертаючись до Едмонтону, Ярко ділився відмінно цікавими розповідями про свої київські пригоди, про людей, про культуру та взагалі про красу своєї Батьківщини. Йому ніколи не надокучував Київ і Ярко часто говорив, як це він почувався “вдома”, буваючи в Києві.

Ярко мав бачення, як могла б розвиватися громада в Канаді і суспільство в Україні. Він знаходив способи підтримувати потреби громади і працювати на користь рідної України, яка завжди була в його серці. Ярко був захоплений кооперативно кредитним рухом в Канаді та був обраний до дирекції Capital City Savings та Alberta Credit Union Central. Як представник цих установ Ярко був ініціатором спільного проєкту Канадської кооперативної асоціації та Асоціації Українських Кредитових Спілок в Канаді. Цей проєкт підтримував відродження руху кредитових спілок в Україні. Цей важливий проєкт під назвою “ Розвиток кредитних спілок в Україні” (Credit Union Development in Ukraine) був у співпраці з Канадською Аґенсією Міжнародного Розвитку (Canadian International Development Agency.) Ярка називала „Хрещеним батьком” кредитових спілок в Україні, за це, що відіграв таку визначну ролю у створенні і подальшому розвитку Національної асоціації кредитних спілок України. Зі всіх своїх вагомих внесків до нашої громади, Ярко був найбільше гордий за свою працю з кредитовими спілками.

Це було щойно у 1983 році, що я особисто познайомилася з Ярком Скрипником, але я про нього багато чула, і нібито він мені був знайомий. Усі розповіді про Ярка були про відмінно розумного, ввічливого та дружнього українського патріота, про відданого пластуна і сина церковного провідника. Ці розповіді були занадто скромні.

Познайомившись краще з паном Ярком і пані Сонею, я пізнала людей, які вміли жити повним-багатим життям. Вони не допустили розчаруванням стати їм на заваді. Вони були прикладом того, що важливим є, як живеш в своєму домі. Ярко зустрічав кожного правдивою усмішкою і разом з пані Сонею щиро вітав кожного гостя, який переступив їхній поріг.

Їх гостинний дім був наповнений прекрасним українським мистецтвом та обширною бібліотекою. Вони були чарівні господарі, які обдаровували своїх гостей дружністю, теплом, цікавою розмовою. При їхньому столі часто бували відомі письменники, мистці, науковці та політики з України та інших куточків світу. Ніхто не відмовлявся від запрошення провести вечір в домі Ярка і Соні, бо міг розраховувати на гарне товариство, інтелігентну виміну думок та цікаві оповідання, при пишній вечері до пізньої години. Ярко завжди висловлював свою вдячність за миле товариство і щиро запрошував гостей знов завітати до них. Скрипники завели в своєму домі гарний звичай—щоб гості вписувалися в пам’яткову книжку. Ярко часто згадував зустріч в себе з поетесою Ліною Костенко, яка залишила неповторний спомин в цій особливій книжці. Вона написала “Зайшла у дім до незнайомих, виходила з дому друзів, спасибі за гостинність.” Такий спомин точно описує настрій, який вміли Ярко зі Сонею витворити у своєму домі.

Не раз в товаристві друзі жартували про Ярка вік. Він завжди казав, що “хочу дожити до сто років, щоб моя королева мені написала листа-побажання.” В перший момент, це ніби смішне бажання, але дійсно, це був Ярка правдивий вислів поваги та любови до Канади. Ярко був відданий український патріот і він дуже шанував та оцінював Канаду та історію своєї другої батьківщини, яка дала йому захист після війни. Він з великим зацікавленням слідкував за канадською політикою. Ярко був канадським патріотом і вдячний що в Канаді мав можливість збудувати успішну кар‘єру, жити у вільній державі, яка дозволяла і то навіть помагала йому робити добро для своєї громади та батьківщини України.

Не хочеться вірити, що за кілька тижнів минатиме два роки відколи Ярко Скрипник упокоївся. Він залишив своїй родині, друзям та громаді вартісний спадок. Для п. Соні він був дорогим мужем, з яким вона пережила різні цікаві пригоди. Він залишив її скарбницю споминів, надбаних через сім десятиліть. Синові Андрієві, доні Ксені з мужем Іваном Бубель та синові Остапові з дружиною Мартою, Ярко був дбайливим батьком, який виховав культурних, вчених та свідомих українців-канадців. Для внуків – Адріян Бубель з дружиною Соломією Черкавською, Гриць Бубель з дружиною Шандрою, Іванка й Оленка Скрипники—Ярко був люблячий, прикладний і щедрий дідо. Яркові пощастило тішитися ще правнуками Еймі та Макс Бубель.

Своїм друзям Ярко залишив багато споминів. Чи з юнацького життя в Пласті, чи з безчисленних зустрічей і вечірок, чи зі спільної праці в громаді, пам’ять про Ярка записана в серцях тих, які зараховували Ярка до своїх друзів.

Своїй громаді та Батьківщині Ярко залишив все те, що Бог допоміг йому осягнути. Він був амбасадором свого народу серед колег в професійному та канадському житті. Він був прикладом скромної відданості й безкорисно працював для добра громади в Канади і в світі. Ярко ніколи не забував про рідний край і докладав труду там залишити щось доброго на майбутнє. Він тішився здобутками українського народу і сильно вірив в успішну, справедливу та демократичну Україну. Будемо старатися брати приклад для життя від Ярка!

Share on Social Media

Announcement
Pace Law Firm
2/10 Years of War

Events will be approved within 2 business days after submission. Please contact us if you have any questions.

Manage Subsctiption

Check your subscription status, expiry dates, billing and shipping address, and more in your subscription account.