Одна з ‘Тисячі голів’ Юрія Соловія. Світлина: Микола Сварник
Микола Сварник для НШ-УВ.
В минулу п’ятницю 13 жовтня в ґалерії КУМФ відбулось відкриття виставки надзвичайно цікавого українського митця зі Сполучених Штатів Юрія Соловія «Passion of Being – Пристрасть Буття». Сама виставка була представлена завдяки спільним зусиллям спілки УСОМ, ґалерії КУМФ і приватних колекціонерів, а заразом і особистих друзів Юрія Соловія Ігора Чумака і Дані Чуми, обоє з яких поділились своїми спогадами, враженнями про його креативну особистість, філософію і підхід до творчості.
Але насамперед довідку про творчість Юрія Соловія подав голова УСОМ Олег Лесюк. Юрій Соловій – видатний митець, дизайнер, критик і публіцист, вважається однією з найбільш знакових постатей інтелектуального життя українського зарубіжжя другої половини 20-го ст. Народився 6 січня 1921 року в Старому Самборі.
В 1942-44 роках навчався в Державній мистецько-промисловій школі, за деякими спогадами був вимогливим і критичним до тодішнього мистецького середовища. Ставив найвищі, максималістські творчі орієнтири. І хоча ранні його роботи не збереглися, кажуть про його рішуче відмежування від поширеного тоді імпресіонізму, і через коротку стадію безпредметності перехід до суб’єктивістських експресіоністичних студій над природою буття, пошук гострих емоційних характеристик людської натури.
Перебуваючи у післявоєнній Німеччині, він зачерпнув впливу експресіонізму. Він коротко навчався мистецтву в Баварії, проживав у м. Дінкельсбюль, брав участь у виставках у м. Ансбах, а також у Мюнхені та в Нюрнберзі. Його стиль того часу був на межі між неоконструктивізмом і безпредметністю. Він іще мав певні рефлексії з рідної Бойківщини, які впливали на зображення ним людей у традиційному одязі. Однак надалі зовнішній «одяг» людини перестав його захоплювати і його темою стала оголена – навіть не натура у фізичному розумінні, а сама змучена, стражденна душа людини.
Переїхавши напостійно до США в 1952 році, Соловій після короткого періоду адаптації став творити дуже продуктивно, розвиваючи свій своєрідний напрямок, у якому, за його власними словами, «…кожний мистецький твір – це виявлення внутрішньої підсвідомої і свідомої медитації в синтезі, що теж непоясненне до кінця, бо його треба пережити».
Найбільш масштабним циклом його робіт стала колекція «1000 голів», у якій автор використав усе можливе багатство технік і засобів, включно з полотном, папером, дротом, деревом, шнурами, пап’є-маше, елементи графіки, живопису, скульптури, фотографії та інших засобів вираження. Соловій не старається сподобатись публіці, він орієнтується на свої внутрішні емоційні та естетичні досвіди. Він також відгукується на релігійно-етичні проблеми, висловлює біль, страхи і пережиття свого покоління та універсальні драми людського буття, страждання і смерті.
Є й досить великого масштабу твори, в яких, до речі, одним з перших, митець звернувся до теми Голодомору, а також і до таких канонічних тем, як страждання Ісуса Христа, смерть мучеників Церкви. Ці теми він розкриває дуже своєрідно, через своє неортодоксальне відчуття і бачення.
Ігор Чумак та Даня Чума поділилися з присутніми спогадами про їхню дружбу з Юрієм Соловієм, про їхні молодечі дискусії, обговорення світових і екзистенційних проблем, явищ філософії, літератури, культури, творчості і особистості. Ігор Чумак з великим гумором розповів передісторію виставки, починаючи з публікації Джейсона Фараго в газеті «Нью-Йорк Таймс», де творчість Соловія була представлена як одна з наріжних тем публікації.
Даня Чума розказала про їхнє спілкування у Ратерфорді, Нью-Джерзі, з Юрієм Соловієм, з його дружиною Лісою та сином Юрієм-молодшим. Митець зачаровував своїми глибокими знаннями авангардної музики, літератури і художньої творчості тих часів. Їхні спільні вечори були наповнені розмовами про творчість тогочасних літераторів, митців і музикантів. Дискутували також і про обставини еміграції, пристосування до життя в Америці, культурні і політичні обставини того часу, як війна у В’єтнамі. Ці події в тій чи іншій мірі відображалися в авангардистській творчості Юрія Соловія.
Відвідувачі виставки мали нагоду оглянути численні роботи, тісно вміщені на стінах галереї КУМФ, поспілкуватися за келишком вина і закускою та поділитись думками. Говорили про творчість, життя і самовираження стражденних поколінь українців в еміграції та на рідній землі, де життя і смерть, вигнання і поневіряння досі перекочуються по людських життях колесом невблаганної долі. З цих обставин постає ще одне зранене покоління, чиї життєві враження мабуть знову породять ще одну хвилю стражденної творчості.
This article is written under the Local Journalism Initiative agreement
Share on Social Media
