Зустріч групи студентів НаУКМА в залі Інституту св. Володимира. Світлина: Микола Сварник
Микола Сварник для НШ-УВ.
На недільній (15 жовтня) зустрічі групи студентів НаУКМА в залі Інституту св. Володимира обговорювалось критичне питання – як здобути більше коштів на забезпечення стипендій для студентів Києво-Могилянки в університетах Торонто.
Інститут Св. Володимира вже став рідним домом для багатьох могилянців, а самі студенти – бажаними волонтерами, ініціаторами різних подій, виставок, концертів, а найбільше – активних обговорень, дискусій, ініціатив на підтримку армії і гуманітарних потреб в Україні, та й самих програм обміну студентства.
Ці програми, з одного боку, є звичайними в цілому світі програмами міжнародної мобільності, нормальними для звичайних часів. Однак тепер, у воєнний час, вони рятують чиєсь студентське життя, а часом і життя фізичне, даючи і освіту, і захист, і корисний життєвий досвід.
Про їхню специфічну користь від навчання в Києво-Могилянці говорили і випускники, і теперішні студенти. Валентина Мусіна через відео поділилась рефлексіями з приводу специфічних плюсів і уроків за час навчання на факультеті соціальних наук і соціальних технологій. Валентина виділила три аспекти – академічну чесність, екстремально інтенсивне навчання без поблажок і відмазок та доступ до знань найвищої якості без спрощень і штучних рамок. Також вона трошки зачепила критичне мислення, заохочення до якого є ключовим принципом цього навчального закладу.
Валентина підсумувала, що такий унікальний доступ до освіти найвищої якості заслуговує не просто якоїсь програми, але максимальної цільової підтримки, щоб не змарнувати життєві шанси людей, від яких залежатиме наше майбутнє.
Антон, який закінчив КМА і зараз вчиться в Munk School of Global Affairs, поділився своїми враженнями про КМА як не лише елітний ВНЗ з інноваційними курсами й методами навчання, але як спільноту друзів, кращих на все життя. Мати найкращих викладачів, а також мати вихід до різних міжнародних програм, доступ до найцікавіших і найякісніших ресурсів – це все вартує того, щоб підтримувати талановиту молодь.
Своїми враженнями і думками поділились випускниця Оля Хомета та викладачка Марта Дичок – обидві активні учасниці Дирекції НТШ Канади – Марта як голова, а Оля як куратор членства студентів. Оля з захопленням відрефлексувала про подію, в підготовці якої брав участь Антон – конкурс, який вона порівняла з могилянським «Оскаром» – а саме «Кришталевий Сковорода». Оля Хомета тоді отримала цього могилянського «Оскара» за організацію акції «Віват, Академія» разом з іншою тодішньою могилянкою, а теперішньою торонтонкою Олею Мозковою.
Марта Дичок викладала в КМА від 1992 до 1996 року, і вона порадила нинішнім студентам використовувати свій час тут максимально продуктивно для налагодження контактів і в університеті, і в громаді, і між собою. Зв’язки це найвартісніше, на що слід витратити свій час у Торонто, окрім самого навчання. Марта запросила студентів на свою майбутню доповідь на НТШ та на зустріч із Сергієм Плохієм, яку організовує Христина Татарська 4 листопада.
Іще на зустрічі виступала Ксенія з третього курсу філософії. Вона висловилась на користь індивідуальної творчості, яка просто робить нецікавим використання шпаргалок чи якогось Chat-GPT. Ксенія поділилась своїм досвідом активізму. Вона вважає, що Могилянка помагає розвитку ідентичності молоді як студентів, як громадян, як спеціалістів, а також дає членам студентської громади унікальні можливості саморозвитку.
Світлана Сергійчук-Романюк поділилася своїми студентськими пригодами, які помогли їй стати тою, ким вона є зараз: людиною, яка займається міжнародним бізнесом, розвитком стартапів. Могилянка навчає всесторонньому розвитку своєї особистості, швидкому засвоєнню і аналізу великих об’ємів інформації, вмінню представити справу чітко і стисло, цінувати свій і чужий час.
Загалом, на зустрічі відчувалась глибока повага і довіра могилянців до своєї Alma Mater і бажання дати можливість міжнародної мобільності якомога більшому числу студентів. Слід додати, що студенти НаУКМА, які зараз навчаються за кордоном, потрапили сюди за фінансової підтримки Temerty Foundation.
This article is written under the Local Journalism Initiative agreement
Share on Social Media
