Андрій Зав’ялов для НШ-УВ.
У липні-жовтні 2023 року Д-ром Андрієм Зав’яловим за підтримки Наукового товариства ім. Шевченка в Канаді в рамках дослідчої стипендії НТШ-К 2023 року було проведене дослідження «Новоприбулі з України в Агломерації Великого Торонто: залишитися чи поїхати?».
Через неспровоковану російську агресію проти України і подальші бойові дії Канада та багато європейських країн стикаються з величезною хвилею вимушеної еміграції з України. Завдяки спеціальним заходам, вжитим Канадою, а саме програмі CUAET, громадяни України та їхні родичі отримали можливість працювати, навчатися та перебувати в Канаді. Канада ніколи не була легкою країною для імміграції, і така можливість, надана українцям як захід безпеки, відкриває їм двері для подальшої імміграції. Українці стали першою нацією, якій Канада надала допомогу в такому обсязі. Незважаючи на те, що ці заходи визначені як тимчасові, для українців з’явилося багато легальних способів як продовжити термін перебування в країні, так і змінити свій правовий статус на постійне проживання у майбутньому.
Українська діаспора в Канаді з 2021 року – перша за чисельністю українською діаспорою в світі, вона почала формуватися в 1890-і роки. Наприкінці ХХ сторіччя Онтаріо виходить на лідируючі позиції за кількістю українців, які проживають у Канаді, а Торонто стає одним з найголовніших центрів українського життя Канади (до цього тривалий час лідирували провінції Прерій – Альберта, Саскачеван, Манітоба). Згідно перепису населення 2021 року, 1 млн. 258 тис. осіб вказали своє українське походження (а це 3,4% від населення Канади), з них 342 тис. в Онтаріо (2,4% від населення Онтаріо). В GTA в 2021 році мешкало біля 123 тис. українців (2% від населення GTA). Станом на грудень 2023 року з початку війни до Канади за програмою CUAET в’їхало близько 210 тис. українців та їхніх родичів, з них понад 60 тис. прибули до Онтаріо, більшість з яких оселилися в GTA, яка є магнітом для багатьох іммігрантів. Можна впевнено сказати, що перепис населення 2026 року може показати зовсім інші кількісні характеристики української діаспори через велику кількість новоприбулих українців за програмою CUAET, бо певна частина з них залишиться в Канаді.
Початок широкомасштабного вторгнення і еміграція з України актуалізували питання дослідження соціальної адаптації українців в країнах прибуття. Науковці та громадські активісти активно досліджують ці питання. В цьому дослідженні респондентам було запропоновано висловити свою думку та поділитися досвідом свого проживання в GTA. Відповіді респондентів було ув’язано з їхніми імміграційними настроями з метою зрозуміти, наскільки той чи інший чинник, та чи інша характеристика впливає на імміграційні настрої респондента.
Спочатку дослідження складалося з двох частин: основного опитування, в якому взяло участь 1011 осіб (63,2% жінок і 36,8% чоловіків; 665 осіб з Торонто, 356 з інших міст і містечок навколо), і двох фокус-груп по 8 осіб – серед тих, хто хотів би залишитися жити в Канаді назавжди, і серед тих, хто хотів би покинути Канаду. Під час обробки результатів було вирішено провести ще один етап, а саме міні-опитування в січні 2024 року серед тих самих респондентів, які залишили зворотній контакт – 168 осіб, щоб дізнатися, як змінилися їхні імміграційні настрої з часом. В дослідженні брали участь учасники програми CUAET, які на момент проведення дослідження мешкали в межах Агломерації Великого Торонто (GTA) і які приїхали в період з лютого 2022 по серпень 2023 року.
50,4% опитаних до виїзду до Канади мешкали в Україні, 19,5% – в Польщі, 20,9% – в інших державах ЄС. Останнім регіоном проживання саме в Україні стали: умовний захід – 31,4%, умовний центр – 34,1% (з них з Києва 18,4%), умовний схід – 21,4%, умовний південь – 13,1%. Безумовними лідерами є місто Київ і Львівська область. З окупованих Росією станом на 23 лютого 2022 року територій України виїхало до Канади 3,3% респондентів. 14,7% зазначили, що їхнє помешкання сьогодні знаходиться в зоні окупації.
Основні результати основного опитування такі: 38,5% готові зробити все залежне від них для того, щоб залишитися жити в Канаді назавжди (на них зроблено основний фокус в цій статті), 39,7% ще не визначилися точно, але схиляються до того, щоб залишитися жити в Канаді, 12,8% планують повернутися в Україну після війни, 4,9% готові повернутися в Європу при першій можливості і 4,3% готові повернутися в Україну при першій можливості. Якщо узагальнити, то 78,2% опитаних налаштовані на те, щоб залишитися в Канаді, з них більше третини готові піти на що завгодно, тільки би оселитися тут на постійно. Однозначно їхати з Канади планують тільки 21,8%. Якщо полярні відповіді (‘зробити все, щоби залишитися’ на відміну від ‘нізащо не залишатися’) зрозумілі з точки зору можливого передбачення подальших дій респондентів, то як поведуть себе ті майже 40%, хто ще не визначився, але схиляється до того, щоб залишитися жити в Канаді, незрозуміло.
Опитаним було задано питання: «Бажання бажаннями, але як ви оцінюєте свої реальні перспективи залишитися в Канаді жити на постійно? (ті, хто не планує залишатися в Канаді зовсім, а це 21,8%, пропустили це питання). Райдужно свої перспективи оцінює 47,1%, туманно – 34,7%, кепсько – 18,2%. Тільки 29,7% оцінили ступінь своєї ознайомленості з імміграційною політикою Канади як гарний. Як задовільний – 39,6%, як поганий – 30,7%.
Безпека (48,9%), економічна і політична стабільність (47,7%), бажання кращого майбутнього для своїх дітей (44,7%) – основні причини, чому українці хочуть залишитися жити в Канаді на постійно. В умовах війни люди прагнуть як ніколи знайти спокійне і затишне місце для життя, а Канада – саме таке місце. Мотиви самореалізації (28%), можливості хорошого заробітку (23,5%), вищого рівня життя (22,9%) посідають другу сходинку. Втім, мотиви наявності родичів (8,1%), потужної української діаспори (10,7%), хорошої освіти (12,5%) чи зрозумілого і прозорого процесу імміграції (9,7%), які, здавалося б, повинні мати величезний вплив на бажання залишитися в Канаді, не виявились головними.
Притому мотиви приїзду саме до Канади трохи відрізняються від причин. Безпека (61,8%), спокій у суспільстві (39,2%), бажання ліпшої долі для своїх дітей (43,3%), англомовне середовище (39,4%) – лідирують серед всіх мотивів. Також в лідерах – мотив бажання отримати статус постійного резидента Канади – 54,2% (що зовсім не означає, що людина готова пов’язати все своє життя з Канадою). Цікаво, що 23,2% опитаних обрали мотив потужної української діаспори. Є й ті, хто їхав до Канади без будь-якої причини, шукаючи притулку де завгодно (7,6%).
Чоловіки трохи більше схильні до того, щоб залишитися жити в Канаді, ніж жінки, але різниця незначна. Така ж тенденція і серед людей працездатного віку (25–44) – вони більш схильні до того, щоб залишитися жити в Канаді. Мова спілкування і регіон походження також мають значення: ті, хто спілкується вдома виключно українською і ті, хто походить з Заходу України, трохи менше схильні до імміграції, ніж ті, хто спілкується іншими мовами або кількома мовами водночас і походить з інших регіонів України. Ті, в кого внаслідок бойових дій житло в Україні пошкоджене або зруйноване, налаштовані майже в 2 рази рішучіше залишитися жити в Канаді назавжди (в 9,5% опитаних житло пошкоджене, в 3,5% – зруйноване).
Мають бодай якусь роботу в Канаді 56,1%, щоправда постійну роботу має лише 41,7%. Знаходяться в пошуку роботи 35,3%. Не шукають роботу в Канаді 8,6%. В цілому, чим більше людина знаходиться в Канаді, тим вищий шанс, що вона має постійну роботу як взагалі, так і за фахом. Але рівень безробіття серед тих, хто тут вже понад півроку, балансує в районі 23%–27%. Наявність постійної роботи, та ще й за фахом, суттєво впливає на імміграційні настрої новоприбулих українців в частині рішучості – частка тих, хто готовий зробити все для того, щоб залишитися в Канаді на постійно, сягає 50% проти 31,5% серед тих, хто має тимчасову роботу або взагалі її не має.
Як хороший свій фінансовий стан оцінює 24,9%, як задовільний – 38,4%, як поганий – 36,7%. Але суттєвої різниці на імміграційні настрої фінансовий стан не вносить. 90% респондентів вносять плату за оренду житла, з них за ринковою ціною винаймає 83,0%, інші 7,0% сплачують певну вартість. Лише 7.8% опитаних мають друзів/родичів/приймаючі родини, яким вони за житло не платять. А 2,4% опинилися у вкрай важкій ситуації – вони постійного житла не мають, живуть або в притулку, або в наметі, або на вулиці. Умовний розмір орендованої жилплощі частково впливає на імміграційні настрої: ті, хто орендує будинки, більш схильні до того, щоб зробити все для того, щоб залишитися жити в Канаді на постійно (50%), в той час як у винаймачів квартир (42,6%) та кімнат (38,2%) такої рішучості менше.
Як низький оцінюють свій рівень володіння англійською 23,2% опитаних, як середній – 36,6%, як високий – 40,2%, тобто трохи менше половини респондентів майже вільно почуває себе в соціальних ситуаціях, і трохи більше третини активно вливається в англомовне середовище. Але рівень володіння англійською не служить суттєвим фактором при визначенні імміграційних настроїв респондентів.
42,7% опитаних користувалися чи користуються послугами українських діаспорних організацій GTA, найчастіше у відповідях фігурують Канадсько-українська імміграційна служба (CUIAS) і Суспільна служба українців Канади – Торонто (UCSST). Курси англійської э найпопулярнішою послугою (20,2%), слідом йдуть інформаційна та консультативна підтримка (17,2%) і пошук роботи (17,3%). 49,7% опитаних також користувалися чи користуються послугами інших сервісних організацій з допомоги іммігрантам.
Головними характеристиками, які обумовлюють імміграційні настрої, є оцінка почуття безпеки в Канаді – чим безпечніше почувається людина, тим більше вона схильна до того, щоб залишитися жити в Канаді назавжди (різниця поміж різними варіантами відповідей в понад 3 рази: 50,3% з тих, хто почувається в безпеці, готові зробити все для того, щоб залишитися жити в Канаді проти 14,8% тих, хто не почувається в Канаді безпечно); психологічний і фізичний стан в Канаді – в тих, в кого стан в Канаді значно поліпшився, бажання залишитися жити в Канаді на завжди набагато вище, чим в тих, в кого він значно погіршився (різниця в 5–7 разів); оцінка вражень від Канади – порівняння свого теперішнього життя на новому місці і минулого життя суттєво впливає на імміграційні настрої (різниця в 28 разів), при цьому оцінюють свої враження як негативні 5,9% опитаних, як середні – 20,1% і як позитивні – 74%.
Що стосується мотивів повернення в Україну, то міжособистісні стосунки, а саме сім’я та друзі, домінують – 50,1% виділяє саме їх. Патріотизм і ностальгія за своїм життям в Україні актуальні для 38,2%, власне житло – 35,1%. Домінуючим «примусом» на повернення в Україну є закінчення строку дії візи/дозволу на роботу – 53,6%. Якщо новоприбулим не вдасться цей статус продовжити/оновити/переробити в інший, тоді доведеться вертатися в Україну. На другому місці стоїть стан близьких в Україні – якщо з ними щось станеться, то 43,9% готові мерщій повернутися і допомагати їм.
Певні зміни в ідентичності вже відчуває 35,7% – вони відмітили, що вже мають певну канадську складову в своїй ідентичності, притому для 5,7% ці зміни є доволі драматичними – 3,4% відчувають себе канадцями вже більше, ніж українцями, а 2,3% вже відчувають себе суто канадцями. Але для більш ніж половини опитаних таких змін ще не відбулося – 59,1% вважають себе українцями і планують залишати цю ідентичність як єдину можливу. Ті, хто відчуває вже певну канадську складову в своїй ідентичності, значно більш рішуче налаштовані на те, щоб залишитися жити в Канаді на постійно.
Детальніше з результатами дослідження, а саме з соціологічним звітом, можна ознайомитись за посиланням: https://socadaptukr.files.wordpress.com/2024/01/zvit-ua.pdf (введіть це посилання в інтернет-браузері).
Англомовна версія звіту планується до випуску на початку травня 2024 року. Зв’язок з автором: [email protected]
Share on Social Media
