Василь Марочкін
Торонто
Нещодавно довідався, що визначного мистця і талановитого письменника Високодостойного Павла Лопату, Конґрес Українців Канади (КУК) відзначив найвищою нагородою – медалею Т. Г. Шевченка.
Відзнака справді почесна, а, головно, заслужена і навіть дещо запізніла. Це як пізній квіт руж чи яких інших квітів в останніх числах серпня… А втім, краще пізніше як ніколи. Наче так нас вчить мудра народна приказка.
Свята Родина, 2012, дерево, полотно, яєчна темпера, 24кт золото, 30х46см
Щиро радію за Павла, бо знаю його вже понад чверть століття. Павло Лопата, безперечно, знакова постать в сучасному образотворчому українському мистецтві як за рівнем таланту, так і за тим значенням, яке він дійсно має в пропаганді сучасного українського живопису нині. Як багатолітній куратор та адміністративний директор Канадсько-Української Мистецької Фундації (КУМФ), він зорганізував понад 70 виставок мистців з Канади, Америки, України та інших країн. Завдяки його зусиллям в галерії Фундації виставляли свої картини мистці: Марія Стиранка, Галина Новаківська, Мирон Левицький, Леонід Молодожанин, Петро Шостак, Омелян Теліжин, Василь Кондратюк та інші (Канада), Христина Сай, Михайло Дмитренко, Михайло Мороз, Зенон Голубець, Яків Гніздовський та інші (США), Андрій Пікуш, Андрій Антонюк, Дмитро Стецько, Борис Плаксій, Феодосій Гуменюк, Роман Романишин, Василь Лопата та ряд інших мистців (Україна), Омелян Мазурик (Франція)…
Душі України, 1982, олія, полотно, 44х60см
Павло Лопата дуже плідний, а отже, працьовитий мистець. Влаштував 37 персональних виставок та брав участь у понад 100 колективних. Він, безперечно, є «останній з Могікан», цебто тим живим містком між нині вже згаслими українськими мистцями другої половини минулого століття і мистцями, які працюють в теперішній час.
У його мистецьких роботах виразно проявляється не лише Богом даний і важкою працею набутий талант, але й глибокі знання предмета. І чи це виконана ним ікона, чи святкові строї земляків-лемків, чи що інше, але завше впадає в очі правдиве зображення у його мальовилах, до найменших деталей, кольорів і відтінків. Без жодної вигаданої фантазії, чим часто грішать мистці, бодай і талановиті, але не достатньо обізнані.
Попри високу професійну освіту в Академії образотворчого мистецтва та дизайну (Vysoká škola výtvarných umeni) у Братіславі (Словаччина, 1966-1968), він отримав диплом комерційного мистецтва в Джорж Браун Коледжі (George Brown College), а також закінчив студії мистецтва в Онтаріо Коледж оф Арт (Ontario College of Art, 1986), Торонто.
Ц. Святого Воскресіння, Сіфтон, Манітоба (стиль лемківський) 2010, олія, полотно, 51х61см
Досконало оволодів рисунком олівцем та технікою яєчної темпери, акриліки та олії. Тематика різна: портрети, лемківські церкви, лінеарно-експресіоністичні картини, ікони, а також твори сюрреалістично-символістичні. Про них та його інші окремі й самобутні твори написали свої мистецтвознавчі статті такі автори: Адріяна Лисак, Богдан Стебельський, Аріядна Шум, Ольга Седик, Олександр Росінський, Микола Мушинка, Наталя Кравчук, Дарія Даревич, Марта Онуфрів, Галина Костюк, Мирослав Ілюк, Дарія Дяковська, Дзвінка Сагайдак, Каріна Давидова та понад дев’яносто других. Усі зберігаються в архіві самого маляра. Павло Лопата є активним і довголітнім членом Української Спілки Образотворчих Мистців (УСОМ).
Як письменник, Павло Лопата опублікував у різних періодичних виданнях понад 450 статтей та рецензій на теми мистецтва, історії та культури. До того переліку належать: “Визначний мистець-графік Юрій Нарбут“, (“Свобода“, 1980), “Олекса Грищенко“ (“Нотатки з мистецтва“, 1983), “Видатний український графік Мирон Левицький“ (Альманах Видавництва “Гомін України“ на 1999 рік“), “Василь Кричевський-молодший“ (Журнал “Образотворче мистецтво“, ч. 3, 2001), “Данило Щербаківський-авторитет свого часу“, (Журнал “Дукля“, ч. 2, 2007), “Мистецтво, збагачене Михайлом Бойчуком“ (Газета “Міст“, ч. 24, 2012), “Яків Гніздовський і мистецьке Торонто, пов’язане з ним“ “Газета “Новий шлях“, 29 жовтня 2015)…
Тобто, за наведеними вище фактами, стоїть велика і важка щоденна праця. Читаючи його талановиті з точки зору художньої вартості статті і нариси про життя уже згаслих мистців, вчених, вояків, я досить часто ловив себе на думці, що він робить надзвичайно цінну і вкрай важливу справу – не дає забути тих, хто за життя дуже потрудився на ниві української культури.
Звичайно, творчість Високошановного Павла Лопати, як визначного мистця і письменника, безперечно вимагає не короткої статті в зв’язку з почесною нагородою, а розлогої мистецтвознавчої монографії про різні ділянки його творчої праці.
На завершення, щиро зичу Високошановному Павлові Лопаті – Мистцю, Письменнику і Невтомному Трудівнику-плугатарю, міцного здоров’я і нових успіхів на ниві української культури і образотворчого мистецтва зокрема.
Share on Social Media
