Select Page

Alberta Health
GOA UCA
BBC-RSSFEEDS Live Ukraine news

Воювати піснею: як зберегти традиції під час війни

Jan 18, 2023 | Ukraine, Featured, Arts & Culture

Дитячий фольклорно-етнографічний колектив «Вербиченька» з Нової Водолаги, Харківщина

Руслана Лоцман
для Нового Шляху – Українських Вістей, Київ

Українська пісенна культура за всю історію нашого народу навчилась пробиватися крізь асфальт, ховатися по хатах в часи цензури, вперто переходячи з уст в уста від покоління до покоління. І сьогодні хтось скаже, що в час війни не до пісень, а ми ствердимо наступне: наша пісня – додаткова зброя для утвердження нашої державності. Народ, який співає – сильний духом. Народ, що тримається витоків древніх обрядів та традицій – непереможний. Ворог може тимчасово окупувати частину території країни, але він не здатний забрати з нашого серця рідної мови, слова, Віри, світогляду. Саме в українській пісні наш народ знаходив розраду в страшні часи минулих воєн, виливаючи біль та створюючи нові змісти для майбутнього.

«Наші традиції пережили ІІ світову, переживуть і цю війну…» – впевнена керівник дитячого фольклорно-етнографічного колективу «Вербиченька» з Нової Водолаги Харківської області Тетяна Коваль. Вона із своєю мамою вже не одне десятиліття записує, досліджує, вивчає, пропагує та презентує фольклор Слобожанщини разом зі своїми вихованцями. «Після 24 лютого 2022 року з введенням воєнного стану ми офіційно припинили заняття з творчим колективом, бо дитяче життя та безпека наших вихованців зараз – головне. А діти так за піснею сумують, просяться, то ми вирішили зібратись на поспівати колядок-щедрівок, спершу в хаті, а потім на площі. Люди нам одразу накидали грошей, ми навіть не встигли написати, що співаємо на користь ЗСУ. Ото хочемо передати нащедроване на тепловізор на передову…» – ділиться пережитим по телефону пані Тетяна. З їх прекрасним колективом ми познайомились 4 роки тому, коли збирали інформацію про берегинь української пісні в різних куточках України. Це був один з найдостойніших прикладів збереження слобожанського фольклору та його відтворення сучасною молоддю. Про це ми підготували коротке відео, яке можна переглянути тут.

У продовження теми варто підкреслити, з якою любов’ю оформлена світлиця, де проходять заняття колективу «Вербиченька»: у ній кожна річ народного побуту має свою історію, бо передана колективу від старожилів, які власноруч вишивали ті рушники та сорочки, ткали на прядках та колисали своїх дітей в люлечках… Все це подароване маленьким українцям від щирої душі кожного, хто приймав колектив «Вербиченька» в своїй хаті. Там діти напряму записували фольклор, фіксували народні знання та історії, переймали живу традицію. На основі цих фольклорно-етнографічних експедицій вийшло кілька збірок Ольги та Тетяни Коваль, зокрема, про «Нововодолазькі голосники» та народне вбрання Слобожанщини. На таких людях тримається культура України сьогодні. «Моїй мамі не подобається, коли я кажу, що ми воюємо піснею…. Але воно так і є. Ми допомагаємо, чим можемо і, впевнена, обов’язково здолаємо ворогів. Вистоїмо, а вони покарані будуть Богом… Я завжди з гідністю казала, що я з України, а тепер, думаю, ще більше людей пишатимуться тим, що вони з України!» – завершує своє маланково-щедрувальне вітання Тетяна Коваль по телефону. Нас із нею розділяють сотні кілометрів, але зближують спільні теми єдності та віри в Україну. Пані Тетяна поділилась, що під час запису в Новій Водолазі відеопривітання для львівського фестивалю «Велика Коляда» раптово зазвучала сирена. Така наша реальність, але треба поміж сирен продовжувати жити та творити власну народну культуру. Тож Маланку з Василем водили і ми цьогоріч на Черкащині, вона віником вимітала з помешкань та нашої землі ворогів, співала пісні-заклики про перемогу.

У зв’язку з війною цьогоріч відмінили Вашківецьку Маланку на Буковині, яка щороку збирала тисячі людей з усього світу та вражала іноземних туристів і українців з інших регіонів своєю самобутністю. Ми встигли зняти відео та розповісти інтернет-аудиторії про традиції Вашківецької Переберії, яким тисячі років. Будучи учасником обрядодійства в 2020 році, мене з одного боку дратували святкування в час, коли на Сході війна, а з іншого – тішило те, що попри все наші традиції зберігаються. Я заглибилась в сутність свята, намагалась зрозуміти, чому люди десятиліттями зберігають театральні маски в хаті, що стали вже родинними реліквіями. «В оцій масці ще мій дід Ведмедем ходив…», «А цю ми з батьком робили, як я ще зовсім малим був…» – записувала я поодинокі пояснення від учасників обряду Переберії. «Переберія» від слова «перебиратися» в певний образ: Кози, Маланки, Василя, Ведмедя. Звідки і чому ведмеді взялися в цьому обряді, як вони одягались і чому зустрічались вночі з 13 на 14 січня на «борінку» – про це можна дізнатися з книги Олексія Поповича, місцевого краєзнавця та історика, одного з організаторів фестивалю «Вашківецька Переберія». Я вирішила вставити цей трирічної давнини спогад про візит на Буковину тому, що цьогоріч нема Маланки, але, сподіваюсь, є ті, хто відновить ці традиції після нашої перемоги. Справді, недоцільність великомасштабних фестивалів в умовах воєнного стану не обговорюється. Україна щодня знаходиться в стані непевності та тривожності. Ворог намагається знищити нас фізично та морально, але є в українців те, що тримає їх національний стержень – наша мова-спів-культура та відчуття свободи, що єднає нас по всьому світу.

Стоп-кадр з відеоролика про Вашківецьку Маланку на Буковині

Різдвяно-новорічний цикл цього року в Україні та в усьому світі, як ніколи, насичений україноспівами. Українці, що вимушені зимувати по інших країнах та континентах, як перелітні птахи, продовжують нести нашу пісню, зберігати традиції… Далеко від рідного дому, з сумом в серці, але вірою в перемогу, вони колядують та щедрують, дивуючи європейців, американців, канадців унікальним мистецтвом українського співу. Так, співачка-фольклористка з Донеччини Людмила Савченко з маленькою дитиною на руках організовує репетиції з вивчення колядок в Німеччині, фольклорний гурт з Донеччини «Дивина» гастролює світом та збирає пожертви на ЗСУ, фольклористка з Харкова Катерина Жук навчає українського співу переселенців з України у Німеччині, кінорежисер з Києва Ганна Яровенко проводить майстер-класи з традиційної іграшки для дітей в Польщі, бандуристка Тетяна Чернета разом з сином виконують різдвяні пісні в Канаді. Про досвід українського народу та розповсюдження наших традицій по світу варто написати окрему статтю, адже ніяка війна не зможе відлучити нас від роду та зламати національний дух. Бо ми були, є і будемо вільною нацією, що готова з піснею на устах воювати та перемагати.

Share on Social Media

Nadia Prokopiw
Federal Provincial Child Care
Serving Ukrainian New Comers in Toronto

Events will be approved within 2 business days after submission. Please contact us if you have any questions.

Manage Subsctiption

Check your subscription status, expiry dates, billing and shipping address, and more in your subscription account.