Хористи на підмостках у церкві Humber Valley United Church
Микола Сварник
для НШ-УВ
Ще на фандрейзері в українській католицькій церкві Св. Димитрія я дивувався, що деякі жінки були в особливих вишитих суконках. Виявляється, вони збирались на концерт, співати. А я – слухати, фотографувати й писати – про виступ жіночого хору, славної і відомої всім «Веснівки». «Новий Шлях – Українські Вісті» ніби й недавно писали про виступ «Веснівки» в римо-католицькій Катедрі Св. Михаїла… але то були різдвяні коляди. А тут уже й весна надворі і в серці. Отож, новий весняний репертуар.
Концерт хору «Веснівка» за участи скрипалів Ґлорії Софії Верховської і Романа Никоровича та українського чоловічого камерного хору Торонто відбувся в неділю, в останній день квітня у приміщенні Humber Valley United Church на бульварі Anglesey в Етобіко. І слід сказати, концерт не розчарував, а навпаки, зачарував, та ще й як! Чесно, я не сподівався на такий свіжий, справді весняний, романтичний концерт. Хормейстер Квітка Кондрацька підготувала особливу програму з більшістю пісень з репертуару душевного українського ретро Богдана Весоловського і Антіна Дербіша. Хотів написати «міжвоєнних часів», але нові часи вносять замішання в терміни, то ж мабуть треба уточнювати, що це пісні з періоду між Першою і Другою світовими війнами.
Якась туга і пристрасть, любов і розлука, надія і фатальність тих часів парадоксально перегукуються з сучасністю і зачіпають ті самі струни почуттів, будять той відгук, який вони будили в душах наших дідусів і бабусь, коли вони були молодими і сповненими надій, там у «старій країні». Один з романсів – «Вечірня пісня» – який прозвучав другим чи третім, зачепив мене до глибини душі. Адже цю пісню можна почути дуже і дуже рідко. Колись її ще виконували славні сестри Байко зі Львова в моєму глибокому дитинстві, десь у 60-х. А потім вона якось потрапила на одну з платівок ансамблю «Рушничок» з Монреалю. І все, ніде інше, наскільки я знаю, ця пісня не звучала. Але в моїй голові вона крутилась тисячу разів! «- Де тихі верби гілля схилили, і сині води розлились…»
Роман Никорович та Ґлорія Софія Верховська
Концерт був скомпонований так, що «Веснівка» мала кілька своїх вступних пісень, а потім у вигляді інтерлюдії був виступ молодих скрипалів Ґлорії Софії Верховської та Романа Никоровича – дві п’єси окремо і одна дуетом у супроводі фортепіано, на якому грала Ольга Білейчук. Як на мій смак, виконання було віртуозне. Мені особливо сподобався «Ноктюрн» сучасної української композиторки Богдани Фроляк, виконаний Романом Никоровичем, а дружині сподобалась швидка грайлива «Естрадна п’єса» Мирослава Скорика, яку скрипалі виконували дуетом.
Ну і в другій частині хорового виступу був віночок тих галицьких романсів, адаптованих для хору. Обробка деяких пісень, як я завважив, була дещо підкорегована для цікавішого, більш характерного звучання. Виглядало, що Квітка Кондрацька жестом хотіла спинити публіку від оплесків між піснями, щоб вони звучали власне, як віночок чи попурі. Але народ був захоплений кожною піснею зокрема, то ж все одно знайшлось парудесят людей, які плескали між піснями. Признаюсь, що й я кілька разів поплескав від душі. «Веснівка» – це жіночий хор, але приблизно половина пісень були розписані й на чоловічі голоси, які давав український чоловічий камерний хор.
«Прийде ще час», «Лети, тужлива пісне», «Серенада» – це ритмічні, танцювальні пісні в ритмі танго, які і заворожують, і навівають легку зажуру, і будять мрії. Довгий час вони були, фактично, в забутті. Але тепер, як і колись, вони звучать свіжо, щиро і лірично. Браво, «Веснівко»!
Квітка Кондрацька викликає солістів
Ну а в кінці були справжні овації. Мені видавалось, що Квітка Кондрацька, яка чергувалась у диригуванні з Назаром Лозинським, коли прийшов час на овації, старалась звернути увагу слухачів на солістів, акомпаніаторів, скрипалів, а не на свою власну роботу як керівниці хору. Хоча було видно, наскільки вона тонко і точно володіла увагою співочого колективу. Ще додам, що солістами, окрім Назара Лозинського, також були Наталя Апонюк-Савич, Анастасія Булаховська, Антоніна Ласкаржевська і Тарас Глова. Антоніна, наскільки я знаю, приїхала до Канади не так давно, але її голос уже встиг привернути до себе увагу, а Тараса Глову ми знаємо з його виступів у складі відомого квартету Tenors Bel’Canto.
This article is written under the Local Journalism Initiative agreement
Share on Social Media
