Микола Сварник для НШ-УВ
Анна Кісіль – громадська діячка, власниця ресторанного бізнесу і просто надзвичайна людина з багатьма обдаруваннями – як мало хто інший, справила ключовий, доленосний вплив на життя багатьох людей. А таких справжніх, сердечних друзів вона мала, повірте, велике число! Померши у 60 років, вона встигла зробити і для родини, і для друзів, і для громади, і для України дуже і дуже багато.
Організація «Четверта Хвиля», незмінною головою якої Анна Кісіль була від її створення, виступила ініціатором проведення літературно-мистецького вечора її пам’яті. Вечір відбувся 4 березня 2023 року в залі Олд-Мілл і включав близько 30 більших і менших виступів.
Не хочеться тут порівнювати їх художню досконалість, хоча були і надзвичайно блискучі номери. Але фактично було відчуття, що ці номери як квіти пам’яті – і той великий букет, і той маленький, з польових квітів – мали свою особливу, персональну присвяту. Також чомусь думаю (хоча й не питав), що організатори не мусили дуже шукати бажаючих, адже чи не кожен у нашій громаді все ще лишається чимось зобов’язаний покійній пані Ані. Заскоро, дуже заскоро відійшла вона у кращі світи, і залишила після себе певний вакуум. Може й не у всьому, бо є багато послідовниць і послідовників, яких вона щиро підтримувала, а часто активно спонукала до дій. Але це як у лісі, коли падає найбільше дерево, галявина ще довго не заростає.
Публікації і нагороди Анни Кисіль
Вона тривалий час була активною у міжнародній жіночій організації СФУЖО, яка має консультативний статус щодо прав жінок в ООН, і у 2018-2020 роках очолювала цю організацію. Проводила численні конференції, засідання у Канаді, в Україні та по світу. Бувала у світах.
Але найбільше душі вкладала у своїх дітей та внуків. Було надзвичайно приємно дивитись, як малюки тулились до неї, йшли на руки, щось розказували – і в час відпочинку, і навіть у час роботи (бо коли Аня сиділа без роботи?). Час для дітей і онуків вона завжди знаходила попри клопоти.
Вона була спонсором численних творчих проєктів, видань поезії, творчих вечорів. Сама володіючи неабияким поетичним даром, вона підтримувала обдарування і творче самовираження інших людей.
Аня Кісіль спонсорувала різні події, але ще більше особисто організовувала, допомагаючи своїм досвідом, знаннями, зв’язками і авторитетом. А ще – вона завжди бачила якісь можливості і нагоди там, де іншим це не спадало на думку. Чомусь думаю, що зараз би навколо неї був цілий хоровод із новоприбулих мамочок. Також, згадуючи її, не можу не відзначити її вміння бачити потенційні життєві стежки людей і де ці стежки могли перетнутись і піти разом. А Іван Бейкер згадував про її бачення навіть у плануванні політичних кампаній. Але… нитка життя має свою визначену довжину.
На вечорі пам’яті свою шану до померлої висловили численні друзі, колеги і колєжанки, мистці, співаки, музиканти і поети (всіх бажаючих важко перелічити). Назву кількох – отже, Люба Славатинська, теперішня голова Четвертої Хвилі, виголосила вступне слово, за нею мав слово Іван Бейкер, а тоді – Женя Петрова від СФУЖО, після чого в залі запанувала музика. Увагою присутніх заволоділа скрипка маестро Василя Попадюка, чаруючи і хвилюючи своїми віртуозними пронизливими і тремтливими звуками.
Виступає Василь Попадюк
Організатори так підібрали репертуар, що він не був ані тужливим, ані надто серйозним – навпаки, домінували життєствердні мотиви. Кілька мелодій для фортепіано і ксилофона, які виконали Олександр Левкович і Ольга Білейчук, були радше запальними і потішними. Після того гостей порадували кількома піснями Дейдрі Франсуа з Анною Колач-Кулинич, наші чарівні «Колорс-Дуо». Мене дуже захопили пісні їхнього дуету. Потім було кілька пісень у виконанні Діани Пліхтяк, Тараса Пуняка і Павла Фондери, за яким виступив хор «Крещендо», Ігор і Андріана Артем’яки і гурт «Отава». Цих усіх виконавців, фактично, наскільки мені не зраджує пам’ять, при різних нагодах можна було почути у славному «Золотому Леві». На закінчення ще кілька пісень виконали молодші співачки: Ліля і Діана Добровольські та Ольга Банитюк, і доволі непогано.
Поміж цими музичними номерами люди читали поезію – вірші авторства Ані Кісіль і свої власні, присвячені Ані, з особистими коментарями, якимись невеличкими спогадами – це були Ольга Ліщинська, Оксана Соколик, Ольга Банитюк, Оксана Пікуш, Олег Лесюк, а також Люба Славатинська, Надія Баб’юк, Надія Заставна і Таміла Карпик, а Марія Антонів мала невеликий виклад про поезію Ані Кісіль.
Присутні на вечорі діти Анни Кісіль Андрій та Ірина, разом з зятем і невісткою, подякували присутнім і артистам за справді щирий і високохудожній вечір, а Таміла Карпик, екс-голова Четвертої Хвилі, сказала кілька заключних слів.
Учасники вечора пам’яті Анни Кісіль (зліва направо): Таміла Карпик, Леся Шубеляк, Євгенія Петрова, Тарас Підзамецький, Оксана Процюк-Ціж, Роман Медик, Андрій та Ірина Кісіль, Богдан Лещишин, Андрій Тарапацький, Катерина Озерянська, Василь Попадюк, Люба Славатинська. Світлини Миколи Сврника
Звичайно, словами важко передати атмосферу і відчуття вдячності за життя Ані Кісіль, якими було просто наелектизоване повітря в залі Олд-Мілл, як і важко передати суміш суму і радості за той приклад життя повного, продуктивного, успішного… і зраненого, перерваного в польоті, з болючими пережиттями. Що ще тут можна сказати? Хіба що словами вірша самої Ані Кісіль зі збірки 2013 року «Життя – мов сон»:
Життя— мов сон. Цікава гра
На певний час далась тобі…
Ще хочеш жити – але вже пора
Іти далеко, йти кудись туди…
Для чого був ти і для кого жив?
Чого ти досягнув у цім житті?
Кому пробачив і кого навчив,
Кому віддав, а що узяв собі?
Життя – мов сон, мине мов мить.
Вода тече крізь пальці – не зловити.
Дано тобі життя, щоб зараз жити.
Щасливим бути і любити.
Життя – мов сон…
This article is written under the Local Journalism Initiative agreement
Share on Social Media
