Новий Шлях.
У січні українсько-канадську громаду облетіла звістка про повернення додому консула України в Торонто Людмили Недільської (Давидович). Те, що пані Людмила колись таки поїде з Канади, стало зрозуміло, коли вона у липні минулого року вийшла заміж за Романа Недільського, заступника Директора Департаменту консульської служби МЗС України. І ось 26 січня в ресторані “Золотий Лев” пройшов прощальний вечір з пані Людмилою.
Лише з того, що вечір зібрав значну кількість людей, а також зі щирості та емоційності численних промов та побажань, можна було зробити висновок, що за час своєї роботи у консульстві Людмила Недільська стала справжнім членом нашої громади. Як сказала сама пані Людмила, вона прибула до Канади рівно три роки тому, і її робота у консульстві співпала з важкими часами української історії. Вона приїхала у Торонто з палаючого Майдану, а їде у момент, коли знову загострюється геополітична ситуація навколо України. За цей час Людмила Давидович посприяла багатьом проектам допомоги Україні і взяла участь у безлічі подій у нашій громаді. За словами президента Конґресу Українців Канади – відділ Торонто, Тараса Багрія, “якщо я за цей час був сотні разів на різних імпрезах, то завжди бачив там Людмилу”.
Ну і, звичайно, за цей час була пророблена величезна робота у Консульстві. Як сказала нам пані Людмила, “Це робота 24 години на добу, 7 днів на тиждень. Ми маємо телефони гарячих ліній, службові імейли на особистих телефонах, тому що допомога громадянам України може знадобитися в будь-яку хвилину. На цій роботі треба бути їй відданим. Не здаватися допомагає думка, “я можу завтра бути на місці цієї людини”. І мені пощастило, що мій чоловік Роман – мій колега і він дуже розуміє цю специфіку. Якби не він і не його підтримка, я думаю, що я б не справилась так з цією роботою”.
Як сказав Генеральний консул України в Торонто Андрій Веселовський, напевне, найбільше жалкують через від’їзд Людмили Недільської двоє людей, він і консул України Святослав Кавецький. Пан Андрій розповів про Консульський статут України, кілька десятків статей якого говорять про обов’язки консулів, і процитував деякі з них: “консул виконує доручення слідчих, проводить реєстрацію, встановлює батьківство, вживає заходів для охорони майна, зобов’язаний стежити, вчиняє нотаріальні дії, повинен стежити за ходом лікування, вправі затримати готове до виходу в море судно, інформує про ветеринарні сертифікати, право ввезення в Україну насіння, живих рослин, садивного матеріалу, свіжих плодів і квітів. Все це вона робила. Я не знаю про судно, але все інше вона робила”.
Ми запитали пані Людмилу, яка робота і які моменти запам’ятались їй за ці 3 роки найбільше: “Безумовно, проведення у нашій виборчій дільниці позачергових виборів, в першу чергу президента і потім парламенту. Відповідальність була просто колосальна, тому що треба було забезпечити чесні вибори після того, як люди стояли на Майдані і віддавали своє життя за те, щоби в цій державі щось змінилося. У нас була величезна відповідальність, тому що в списку Генерального консульства України в Торонто – майже 5 тис. людей, які мають право голосувати, це велика виборча дільниця за всіма показниками. Треба було зібрати людей, вивчити з ними законодавство, тому що не всі у нас мали досвід проведення виборів. Це був унікальний досвід, як зорганізувалася наша громада. Було забезпечено безперебійну роботу виборчої дільниці, довезення людей на виборчу дільницю силами Євромайдану Канада, харчування всім, хто цілодобово працював. А взагалі, я скажу абсолютно щиро – кожний прийом громадян, це дуже цікавий досвід. Приходять люди з різними завданнями, з різними питаннями, складними життєвими ситуаціями і ти намагаєшся їм допомогти. Інколи треба дзвонити в міністерства юстиції України, Канади, шукати виходи, тому що життя часом ставить складні завдання, з яких треба шукати вихід”.
Ми спитали пані Людмилу про якісь екстраординарні випадки з її роботи у Торонто: “Була ситуація, коли в Торонто затримали 14 людей, включно з дітьми зі Школи художньої гімнастики імені Дерюгіної, і нам треба було терміново їх повернути назад. Це можна було зробити коштом МЗС, але це було б дуже довго. І українська сторона дуже вдячна нашій громаді, яка мобілізувалась і за один день ми їх повернули додому. Всі ці дітки напевно отримали дуже гарний урок любові і підтримки від української діаспори в Канаді, я думаю, що вони будуть це пам’ятати”.
Буде вдячно пам’ятати Людмилу Недільську і вся українська громада Канади. Спільним у майже усіх промовців того вечора було побажання пані Людмилі повертатися до Торонто частіше.
Прощальний вечір був організований Конґресом Українців Канади, відділ Торонто, разом з Канадсько-Українською Торговою Палатою та Міжнародною організацією українських громад “Четверта хвиля”.
Share on Social Media
