Руслана Лоцман
для Нового Шляху – Українських Вістей
Київ
У час війни в Україні мистецький фронт міцнішає з кожною реалізованою ініціативою. Видання книг патріотичного змісту особливо актуальне нині, оскільки покликане виховувати душі молодих українців в любові до власної історії та культури, розповідати світу про сучасну боротьбу за волю та правду. Рекомендується «до вивчення у середніх на вищих навчальних закладах» – зазначено на початку книги «Співець непримиренної України». Видання присвячене світлій пам’яті кобзаря, заслуженого артиста України Тараса Силенка та ініційоване Історичним клубом «Холодний Яр». У грудні 2022 року, до 50-річчя з дня народження українського кобзаря Т.Силенка відбулась презентація книги в Києві.
Роман Коваль, дослідник Визвольної боротьби українців за свою державу у ХХ ст. та головний редактор книги, зумів охопити в ній враження сотень людей, непересічних творчих особистостей, які співпрацювали з Тарасом. Тут щемливі дружні спогади від колег-музикантів, фольклористів, мистецтвознавців, письменників, істориків, побратимів-революціонерів, активних громадян та шанувальників талановитого співця. Хто мав щастя спілкуватися з Тарасом, той погодиться з кожним добрим словом у цій книзі:
«Тарас Силенко був співцем непримиренної України, яка бореться зі всіма ворогами, що стають на її шляху до свободи» – епіграфом бринить фраза Тараса Компаніченка, яка дала назву книзі.
«Нас об’єднував дух гайдамацької героїки. Він відчував його через пісні про Залізняка, Швачку, Бондаренка, Саву Чалого і Гната Голого…» – зізнається Євген Букет.
«Нехай сучасні кобзарі вчаться на його прикладі та продовжують його справу! Він був один з найпотужніших серед нас усіх!» – запевняє Юрій Фединський.
«…він і жив так – на розрив аорти, на нерві, без компромісів, – намагаючись встигнути зробити на землі якомога більше справ, передати людям багато сторічні кобзарську мудрість і знання…» – відзначає родина Івана та Валентини Сінельнікових.
«Добре освоїв техніку гри не тільки на академічній (хроматичній), а й на старосвітській (діатонічній) бандурах. Майстерно грав на сопілці, колісній лірі та гуслах. Його можна було почути, як на вулицях міст під час традиційного кобзарювання, так і в найкращих концертних залах…» – так ґрунтовно і насичено описує шлях Тараса Силенка Роман Коваль.
«Віртуозна гра, неповторний голос та унікальна манера виконання Тараса – це незабутнє…» – захоплено відмічає Михайло Коваль.
«У піснях Тараса – співана історія України…» – підкреслює Лариса Громадська.
Найцінніше в книзі те, що вона берегтиме світло про життя Тараса Силенка, бо зіткана з добрих промінців любові його друзів, створена колективно і видана за кошти друзів. Від себе додам фрагмент, що ввійшов до книги.
Почесна варта біла монумента Тарасові Силенку в Холодному Яру під час Вшанувань Героїв 25 червня 2022 року
«Тарас був унікальним ще й тому, що не мав заздрості до колег, навпаки, з відкритою душею завжди підтримував їх творчість, долучався до всіх справ, де міг би бути корисним. Він виступав перед бійцями на фронті, перед учнями та молоддю, давав благодійні концерти для простих людей. І, дивлячись на нього, я бачила оту Шевченкову простоту, якою він захопив світ. В Силенка була такою ж великодушність, любов до Батьківщини, правдивість та щирість. Проживши чесне життя, не надбавши багатств, його світла душа буде вічно жити в імені «Україна». Він служив їй вірою та правдою, часом виглядаючи дивакуватим мандрівником з бандурою за плечима, співучим філософом, який приховував свої болі за світлою усмішкою… Він цікавився розвитком нашої музичної культури, відвідував усі можливі події активного громадянського суспільства. Був небагатослівним, але по його очах можна було зрозуміти, що в нього на душі. Тарас був і назавжди буде народним співцем України, бо душа його вічна, він і зараз серед нас здобуває нову перемогу для майбутнього України…Він завжди був для нас взірцем вірного служіння своєму народові. Його надмірна скромність та невибагливість дивувала. Перші зустрічі з ним на культурно-мистецьких заходах дали мені уявлення про його унікальну творчість, яка вбирала в себе не лише кращі зразки нашого минулого – епічного фольклору, а й власної новотворчості, яка розкривала душу митця і змушувала медитувати аудиторію разом з ним. Саме такі відчуття в мене виникали під час виступів Тараса перед людьми в Холодному Яру, на патріотичних фестивалях та акціях в Каневі, Києві, на батьківщині Івана Лютенка-Лютого, Максима Залізняка, Тараса Шевченка та інших героїчних синів України. Він тягнувся до цих імен, до вшанування тих, хто творив нашу національну ідею та мистецтво, і тим самим входив у це коло творців, але вже сучасних. Про бандуру та спів Тараса Силенка можна було б написати не одну книгу, а його виконавська діяльність заслуговує на серйозне наукове дослідження. Гадаю, настане час і для цього, бо його син Святослав увібрав не лише батькову школу гри і співу, а й інтонації, тембр голосу, щирість подачі кожного слова, експресію виконання та живого спілкування з народом, якому співає…»
Більше півсотні пісень історичних та козацьких зазначив у своєму репертуарному списку Тарас Силенко, хоча тільки час зможе осмислити все зроблене ним і оспіване за життя. А тим часом в серці Холодного Яру, біля дуба Максима Залізняка стоїть пам’ятник співучому лицарю, який тримає свою бандуру як зброю, щоб обороняти Україну від ворогів. Багато друзів Тараса Силенка написали свої спогади до книги з передової, як от Сергій Василюк та Василь Лютий. Є на цих сторінках фотознімки тих, хто вже зустрівся з Тарасом у вічності: командир «Карпатської Січі» Олег Куцин, захисник України «Бойко» (Володимир Савчин-«Ройовий») , Герой Небесної сотні Олександр Капінос, легендарний боєць «Татарин» (Андрій Жованик)… Для збереження народної пам’яті та національної історії потрібні такі книги сьогодні.
Півтисячі сторінок з теплими словами, історичними фотографіями та цінними інтерв’ю не залишать байдужим жодного українця. А для світової спільноти книга відкриє ще одне величне ім’я щирого патріота, хранителя національної культури, відданого сина України – Тараса Силенка.
Share on Social Media
