Мітинг Зниклі безвісти - Анна Завийборода
Олександра Пасєка для НШ-УВ.
13 квітня в Едмонтоні відбувся мітинг, який об’єднав людей навколо болючої теми — зниклих безвісти під час війни в Україні. Ініціатива виникла у відповідь на звернення родини українських волонтерів, які з 2014 року активно допомагають фронту. На початку повномасштабного вторгнення їхній син, разом з батьком та братом, вступив до лав Збройних сил України. Для нього це був не героїчний жест, а свідомий обов’язок — боронити Батьківщину. Він служив у складі 82-ї окремої десантно-штурмової бригади і вже близько двох років вважається зниклим безвісти. У нього залишилися двоє дітей, які щодня чекають на тата. Особиста трагедія цієї родини стала болісним символом для тисяч інших сімей в Україні, які досі не мають жодної звістки про своїх рідних.
Ця подія, запланована заздалегідь, пізніше набула ще більшої ваги, коли до МУНО – відділ м.Едмонтон звернулася благодійна організація «Серце в дії» (Heart in Action), яка координувала глобальну акцію «Голос полонених» (Voice of Captives). Ця ініціатива об’єднала українців у всьому світі — в десятках міст люди виходили на площі аби підтримати наших військових, які перебувають у полоні, або зникли безвісти. Від Канади до Австралії, тисячі голосів зливалися в один — нагадати світові, що наші воїни не повинні бути забуті.
Метою заходу було не лише вшанувати пам’ять і висловити підтримку, а й привернути увагу світової спільноти до трагедії, яка досі залишається болючою реальністю — зникнення й полон українських захисників. Учасники тримали в руках фотографії зниклих, свічки пам’яті, гасла: «Не забуваємо», «Шукаємо», «Поверніть наших». Атмосфера була пронизана болем, мовчазною гідністю, але й надією — на справедливість, на повернення, на зустріч.
Кожна з фотографій у руках учасників – це не просто обличчя, а ціла історія. Історія любові, втрати, очікування, віри. Цей мітинг – справжній голос нації, що бореться не лише за свободу, а й за правду, за справедливість, за кожне життя.
За офіційними даними, станом на кінець 2024 року понад 71 тисяча осіб в Україні вважаються зниклими безвісти, з яких близько 30 тисяч — лише за цей рік. Ці цифри — не просто статистика, а тисячі родин, які щодня чекають хоча б звістки.
Минув лише місяць із нашої попередньої зустрічі — і ми знову зібралися разом. Цього разу — у Всесвітній день вишиванки, який відзначали традиційно у третій четвер травня. Це свято щороку об’єднує мільйони українців по всьому світу починаючи з 2006 року, і цього року — попри холодну погоду — Едмонтон знову продемонстрував силу українського духу та єдності.
Незважаючи на пронизливий вітер і низьку температуру, українська громада зібралася на урочисту ходу вулицями Едмонтона 15 травня. У вишиванках під пальтами, куртками та шарфами — люди йшли з дітьми, з друзями, несли прапори, викрикували патріотичні гасла, співали українські пісні. Ця хода стала не лише даниною традиції, а й чітким символом того, що навіть далеко від рідної землі ми зберігаємо свою ідентичність, гідність і незламність.
Події цього дня вкотре нагадали про важливість підтримки та солідарності, особливо в умовах воєнного конфлікту, що триває в Україні. Вишиванка — не просто етнічний одяг, це символ національної єдності, історичної пам’яті та непохитної віри у майбутнє. Кожен учасник ходи зробив свій внесок у те, щоб ця традиція жила і надихала.
Всесвітній день вишиванки 2025 в Едмонтоні. Анна Зелененко
Завершальним пунктом маршруту стала площа перед будівлею Законодавчих зборів Альберти (Alberta Legislature Building). Саме там відбулися виступи політичних представників — як від української громади, так і від канадського уряду, які підтримали українську спільноту та висловили солідарність з Україною. Ми щиро дякуємо за їхню присутність і слова підтримки:
– Керрі Дьотту (Kerry Diotte);
– Гізер Макферсон (Heather McPherson);
– Джекі Армстронг-Гоменюк (Jackie Armstrong-Homeniuk);
– Лорн Дах (Lorne Dach).
Їхні промови підкреслювали незламність українського народу, важливість міжнародної підтримки та непохитну віру в перемогу.
Завершенням події стало спільне фотографування всіх учасників з українським прапором — символом єдності, сили та віри у світле майбутнє.
Цей день був про вишиванку — але ще більше він був про єдність. Про те, що ми пам’ятаємо, ким ми є. І, незважаючи на те, які події нас об’єднують — трагічні чи радісні — ми проходимо їх разом. Бо поки ми є один для одного — ми нездоланні.
Долучайся до проведення різноманітних заходів МУНО з метою підтримки України у війні з росією та розвитку української культури у м. Едмонтон!
Шукайте нас в соціальних мережах:
● https://www.instagram.com/unyf.alberta
● https://www.facebook.com/profile.php?id=100089984003249
● https://t.me/unyf_edmonton
● https://unyfedmonton.ca/
Share on Social Media
