Сім дідівських чеснот

Микола Сварник
для НШ-УВ

Вже майже місяць люди, близькі до української ґалерії КУМФ у Торонто тихо ділились секретом, який зрештою став відомий всім. Цим секретом була написана митцем з народу Оджибве Браяном Вабусом символічна картина про людські чесноти, присвячена боротьбі за незалежність українського народу. На початку квітня до «Нового шляху – Українських Вістей» написала статтю мистецтвознавиця і колишня голова НТШ Дарія Даревич, у якій анонсувала та описала цю картину словами. Однак саме зображення люди, близькі до КУМФу, не показували, слушно притримуючи його до відкриття виставки.

Врешті 23 квітня відбулось відкриття виставки приватних робіт різних митців, на якій центральною подією стало представлення картини Браяна Вабуса. Цікавою виявилась і супутня історія. На відкритті виставки більшість виступів була присвячена власне цій картині, особі автора та рефлексіям на тему міжкультурних контактів українських іммігрантів з першими народами канадських земель.

У своєму вступному слові Юрій Клюфас, голова дирекції КУМФу, трохи згадав передісторію створення картини, та надав слово для виступу Джиммі Діку з перших націй Крі, який привітав присутніх та проспівав пісню, а потім виголосив молитву рідною мовою. Слідом виступила п.Дарія Даревич з поясненням символіки картини та передала слово самому Браяну Вабусу.

Браян Вабус з організаторами й гостями в галереї КУМФ

Виступ Браяна був дуже щирим, простим і душевним. Він коротко розказав, як іще хлопчиком після смерті батька потрапив у інтернат, порядки якого були нестерпними. З представників місцевих народів намагались вичавити їхню національну ідентичність, мову, родинні зв’язки та звичаї. З дітей знущалися, за непокору карали, били, принижували. Браян був роздавлений морально. Його намагались помістити у різні прийомні сімї, врешті він опинився на вулиці та у в’язниці.

У 1960-х роках він цілком не мав відчуття себе самого, пиячив, тинявся вулицями. Але за якийсь час він звернувся до культури свого народу, став самостійно малювати, пізніше вивчав мистецтво в ряді навчальних закладів, у т. ч. в Трентському університеті та Коледжі мистецтв Онтаріо. Він живе в одному з поселень перших народів Вайтфиш-Рівер на острові Манітулин. Його картини доволі відомі і зберігаються в багатьох колекціях Канади, зокрема в Королівському музеї Онтаріо, а також приватно у Німеччині, Мексиці, США та в різних місцях Канади.

Ще перед початком церемонії Браян казав, що його хвилює становище народів і природи в сучасному світі. Він намалював ряд картин, щоб відзначити роботу медиків під час пандемії. Намалювати картину, присвячену боротьбі за незалежність України, його спонукали тривожні вісті про російську агресію, переплетені з думками про історію власного народу. Його вразила доля розділених сімей і дітей, що плачуть за своїми батьками.

Про символіку картини докладніше можна прочитати у статті Дарії Даревич у 14-му номері газети «Новий шлях – Українські вісті», а якщо коротко, то картина зображає на яскравому синьо-жовтому тлі темні силуети сімох вершників, які їдуть з корогвами з орлиного пір’я, а той вершник, що посередині, високо тримає український прапор. Вершники відображають сім дідових правд: Повагу, Любов, Хоробрість, Правдивість, Честь, Мудрість і Скромність. Малим хлопчиком Браян полював та мандрував разом зі своїм дідом, і зараз часто звертається до спогадів раннього дитинства, переосмислюючи їх у новому баченні.

Цікаво, що нас, українців, поєднують із людьми перших націй кілька історій, які несуть у собі глибокий правдивий зміст. Зокрема, не раз у пресі можна зустріти про символічний вжиток представниками корінних народів квітчастих українських хусток.

Браян Вабус з членами УСОМ у галереї КУМФ

Від дирекції КУМФу Христина Кудрик вручила Браяну подячну відзнаку. А потім консул Олександр Шевченко, дякуючи Вабусу за його символічну картину від імені всього українського народу і держави Україна, яка бореться за свою свободу і незалежність, також згадував про українські хустки, які жінки перших народів носили з гордістю, не лише як елемент одягу, а як вираз довіри і взаємної подяки.

Вже повернувшись додому, я прочитав в інтернеті, що Браян і його дружина Айріс нещодавно пережили трагедію, втративши сина у прикрому випадку на воді. І тоді хвилювання Браяна, який з надривом у голосі казав, що «вони» його не поб’ють, не зламають, набуло для мене ще й іншого виразу. Він розуміє, що значить втрачати сина, однак продовжує творити і жити щасливим життям. І тоді його така проста, лаконічна картина засіяла для мене ще іншим, новим світлом.

Нас, українців, скільки б ми не втрачали синів, скільки б нас не били, не принижували, не забирали у нас дітей у свої огидні інтернати, скільки б не відбирали нашу мову, нашу культуру і звичаї, – нас все одно не зламати, бо ми від діда-прадіда несемо в собі сім чеснот: Повагу, Любов, Хоробрість, Правдивість, Честь, Мудрість і Скромність. І це нам визнає митець перших націй народу Оджибве Браян Вабус, який пережив усі можливі біди на власній шкірі, але не зламався.

This article is written under the Local Journalism Initiative agreement

Share on Social Media