Перфоманс «Сандармох. Розстріляне Відродження» у Торонто

Катерина Озерянська, LJI Reporter для НШ-УВ

У Торонто відбувся перфоманс «Сандармох. Розстріляне Відродження» – подія, присвячена пам’яті українських письменників, художників, науковців та діячів культури, яких радянська влада знищила у 1930-х роках. Захід пройшов 9 листопада в приміщенні Галереї КУМФ та зібрав представників різних громадських середовищ, митців і гостей, які прийшли вшанувати покоління українських інтелектуалів, вбитих тоталітарним режимом.

Перфоманс створила та поставила режисерка Таня Шахматова, а виконавцями став творчий колектив KOLO.fashion, арт-клуб українських традицій та мистецтв, що вже не вперше реалізує культурні ініціативи, спрямовані на збереження національної пам’яті. Подію підтримали KONTAKT Ukrainian TV Network та Delta Bingo.

Тема, яка не втрачає болю і актуальності

У вступному слові акцентувалося на тому, що знищення української інтелігенції в 1930-х роках було не окремим історичним епізодом, а продовженням системної політики імперського нищення української культури. Глядачам нагадали: так зване «розстріляне відродження» – це сотні тисяч зламаних доль, знищених творів та викорчувана культурна традиція, яку радянська влада намагалася зтерти з пам’яті народу. Особливо підкреслювалося, що ми називаємо «Сандармохом» лише одне з місць масових розстрілів, але насправді поховання репресованих розкидані по всій Карелії та околицях Соловків. Саме там у 1937–1938 роках розстріляли величезну кількість представників української творчої та наукової еліти. Звучали і паралелі з сучасністю: українці знову переживають спробу фізичного, культурного та морального знищення, тому пам'ять про розстріляне відродження – це не данина минулому, а нагадування про причини нашого сьогоднішнього спротиву.

Програма тривала близько години і складалася з послідовних сцен, які через поезію, музику та пластику створили цілісну історію покоління, що підняло українську культуру до європейського рівня і було за це знищене. Перфоманс відкрив Влад Томілін музичним вступом на флейті. Далі прозвучав вірш «Чорний день» Уляни Глинчак у виконанні Альони Рікунової. Виконавці з ліхтариками створили перший візуальний образ – світло серед темряви. Своїми голосами атмосферу продовжили Павло Фондера та інші вокалісти. Пролунали поезії Анатолія Анатолія, Олени Теліги, Олекси Влізька, а також сучасних українських авторів.

Під час чергової сцени учасники колективу вийшли з портретами розстріляних митців та по черзі називали їхні короткі біографії – лаконічні людські історії, кожна з яких закінчилася однаково трагічно. У програму також увійшов фільм Мирослава Сопілки. На завершення прозвучала «Плине кача», після чого зал дотримав хвилину мовчання.

У фінальному слові ведучої прозвучала важлива думка: багато представників розстріляного відродження були формально реабілітовані після смерті Сталіна, однак їхні твори залишалися під забороною до кінця 1990-х. Додали й фактаж про тиск на дослідників історії репресій: археолога Юрія Дмитрієва, який відкрив поховання у Сандармосі, було засуджено, а доглядач меморіалу Сергій Колтирін помер у тюрмі. Тому наголошувалося, пам’ять це не лише про минуле, а про нашу здатність протистояти знищенню сьогодні. Завершили перфоманс спільним виконанням «Ой у лузі червона калина», після чого виконавці вийшли з українськими прапорами.

Перфоманс «Сандармох. Розстріляне Відродження» став важливою подією в культурному житті громади. Він не відтворював історію покроково, натомість через символи, звучання голосів та особисті акценти перетворив пам’ять про репресованих на живий досвід сучасних українців. У час, коли Росія знову намагається знищити найкраще в Україні, такі події стають не лише культурними ініціативами, а й формою громадянського опору – тихою, але впертою відповіддю, що українська культура існує, розвивається і не буде знищена.

Share on Social Media