Проєкт “Ї”

Галина Костюк для НШ-УВ, Торонто.

Українська мова завжди була найголовнішою перешкодою для окупантів у їхніх зусиллях асимілювати, підкорити Україну. Її забороняли, заперечували, обмежували, висміювали, оббріхували, принижували, а коли всі ці заходи провалювалися, то намагалися наблизити українську до мови окупантів. Ця авантюра, хоч і завдала значної шкоди нашій мові, але не надто допомогла ворогам у насаджуванні своєї.

У 1985 році – на початку чергового послаблення імперією зашморгу на горлі України – Іван Малкович у вірші “Напучування сільського вчителя” наголосив на унікальності української мови і необхідності берегти її: “…ти дитино покликана захищати своїми долоньками крихітну свічечку букви “ї”. Тоді ніхто не міг подумати, що через тридцять сім років його настанова буде сприйнята як безпосередня вказівка до дії. Сьогодні вкотре Україна – в огні, українці – у смертельній небезпеці, знову українців убивають за рідну мову, якої вони не відцуралися. В окупованих українських містах і селах слово і навіть одна літера стала “єдиною зброєю” (як у часи Лесі Українки) для боротьби українців за свободу, за життя. Не маючи інших засобів протистояння, люди пишуть на стінах зруйнованих будинків, на парканах і хідниках, на дорогах – повсюдно – велику букву Ї. “Крихітна свічечка букви Ї” стала великим смолоскипом, який освітлює темряву поневолення і насильства. Пишуть її повсюди і діти, і дорослі – українці, для яких свобода – повітря.

Багато людей усвідомили велике значення рідної мови: вона, звичайно, потребує захисту, але й сама здатна оборонити своїх носіїв, відгородити їх від суцільного зла, яке посунуло на нашу вітчизну. Українська літера Ї стала символом незламного духу громадян вільної держави у нелюдських умовах жорстокости і підлости загарбників, котрі, не можучи перемогти українське військо, катують цивільних – дітей, жінок, людей похилого віку – беззбройних і безборонних.

Проте люди не чекають пасивно на звільнення, кожен наближає перемогу, як може. У цьому допомагає потужна зброя – рідна українська мова.

Тарас Шевченко пообіцяв (і так зробив!) – “я на сторожі коло них поставлю слово”. Тоді, у дев'ятнадцятому столітті, українці – “малі оті раби німі” були цілковито поглинуті імперією зла і не могли навіть протестувати. Шевченко дав їм голос, який відтоді зміцнів і дав українцям упевненість у змаганні за свободу.

Учні школи Святого Йосафата (директор – Іванна Курусенко) підтримали українців Проєктом Ї. Кожен зробив свій власний рисунок-орнамент – образ літери Ї. Усі виявили багаті, розмаїті творчі ідеї, мистецькі здібності. Наші студенти – дуже талановиті. Вони використали глибокі символи і багаті, вигадливі орнаменти. У загальній палітрі переважають сині і жовті кольори.

Короткі написи – “Слава нації”, “Україна”, “Перемога”, “Україна переможе!”, “Слава Україні! Героям слава!”, “Україна єдина” і подібні – передають оптимістичний настрій молодих художників, їхню віру в перемогу України, перемогу світла і добра. Символи – український прапор, тризуб, калина – прикрашають багато сильвет Ї, підсилюючи естетичне враження від унікальної літери, якої немає у жодній іншій слов'янській мові. Малюнки квітів у синьо-жовтих тонах, танків і літаків, стиглого колосся і соняшників, квітучих дерев, сонця і пишного зела – всього, що прикрашає українську землю і постає на її захист, – яскраво зображено в оригінальних, талановитих малюнках. Школярі запрошують молодих українців усього світу приєднатися до Проєкту Ї і підтримати наших співвітчизників в Україні, котрі змагаються за свободу всіма можливими засобами. Україна переможе неодмінно!

З нами – Бог!

Share on Social Media