Select Page

Job Seekers - Achev - Connecting Skilled Newcomers with Employers 2
Job Seekers - Achev - Connecting Skilled Newcomers with Employers 2
Freedom Heart Ukraine
Job Seekers - Achev - Connecting Skilled Newcomers with Employers

Подвижники духа і думки. Блаженний священномученик Микола Конрад і Всеволод Ісаїв

Mar 23, 2023 | Canada, Featured, Arts & Culture, Religion, In Memoriam, News

Всеволод Ісаїв (1933-2023)

Микола Сварник
для НШ-УВ

Найближча до нас подія, від якої починається оповідь цієї родинної історії – це мирний відхід у вічність 28 лютого цього року у поважному віці 89 років заслуженого українського діяча і педагога Всеволода Ісаїва – ученого і експерта із соціальної думки, соціологічної теорії та досліджень етнічності, імміграції та плюралізму. Він є сином іще одного поважного українського діяча, про якого можна почитати у Вікіпедії – історика і педагога Петра Ісаїва.

Але ні в некрологах, ні в біографічних статтях якось не простежується прямий контакт Всеволода Ісаїва з його дідом по матері – Миколою Конрадом, хоча після перечитування їхніх біографій можна помітити разючі збіги і разючі відмінності.

Всеволод В. Ісаїв народився 1933 року у Львові в родині Ярослави Стефанії (уродженої Конрад) з Тернополя та Петра Маркіяна Ісаїва з Лісок Коломийського повіту на Станиславівщині. Народжений у рік Голодомору, Всеволод виїхав зі Львова ще в ранньому підлітковому віці під час Другої світової війни. Хлопцем пережив звістку про смерть у Страдчі коло Львова свого діда священника Миколи Конрада, який пізніше був беатифікований як блаженний священномученик. Всеволод отримав раннє виховання в таборах для переміщених осіб у Німеччині, де його батько викладав у таборових гімназіях та в 1949 р., вже надовше, оселився з батьками у Філадельфії, де його батьки жили до самої смерті.

Після закінчення середньої школи в 1951 році він отримав професію соціолога в Коледжі Ласаля у Філадельфії в 1955 році. Отримав ступінь магістра (1957), а за десять літ – доктора соціології (1967) з Католицького університету Америки у Вашингтоні, округ Колумбія. Читаємо в некролозі, що Всеволод Ісаїв прийняв посаду професора в Університеті Торонто в 1970 році і незабаром після цього заснував там Лабораторію малих груп для дослідницьких проектів із соціальної психології. Лабораторія малих груп реалізувала систематичний метод групового спостереження та вимірювання процесів взаємодії, розроблений для того, щоб допомогти людям краще зрозуміти, як складаються їхні стосунки. Лабораторія працювала в Гарвардському університеті, де Ісаїв разом з колегами проводив постдокторські дослідження. У лабораторії Університету Торонто професор Ісаїв мав різноманітні дослідження, зокрема щодо матерів з дітьми, молоді та дітей першої хвилі українських іммігрантів до Канади. Лабораторія пізніше була названа «W. W. Isajiw Small Groups Lab» на його честь.

Доробок доктора Всеволода Ісаїва, викладений у його численних працях, залишив виразний слід у галузях соціології та соціальної думки. Він зробив свій внесок у дослідження та уявлення про етнічну належність, етнічні групи та етнічну ідентичність. Він був професором Університету Торонто, де читав лекції з соціології та соціологічної теорії з 1970 до 1999 року. Він також викладав у Віндзорському університеті, Онтаріо, та в Університеті Сент-Джонс у Квінз, Нью-Йорк. Вів курси з історії соціальної думки та етнічних і расових відносин, а також із великим зацікавленням займався емпіричними дослідженнями впродовж сорока років. Як почесний науковий співробітник та запрошений професор Українського науково-дослідного інституту Гарвардського університету в 2002-2003 роках він зорганізував симпозіум інституту, який у 2003 році представив перший погляд на соціологію українських емігрантських спільнот, обговорюючи стан української діаспори в Північній Америці та її зв’язки з незалежною Україною.

Різні університети змагались за його лекції. Відтак доктор Ісаїв працював запрошеним професором в Університеті Манітоби у Вінніпегу, Університеті Саскачевану в Саскатуні, Українському вільному університеті в Мюнхені (багаторічна посада) та в Університеті Маккворі в Сіднеї, Австралія; він також був викладачем Українського Католицького Університету в Римі. Він доповідав на багатьох міжнародних конференціях та щорічних виїзних лекціях і конференціях. Як наставник, професор Ісаїв керував 26-ма докторськими дисертаціями.

Був автором, співавтором і редактором 14 наукових книг і понад 100 статей та наукових праць, деяких написаних українською мовою. Його перший підручник Understanding Diversity: Ethnicity and Race in the Canadian Context (1999) є класичним виданням щодо різноманітності, етнічного походження та розподілу етнічних груп у Канаді, що заохочує канадців до продуктивного погляду на етнічність та расову приналежність. У другому підручнику, Iconic Ideas in the History of Social Thought (2016), виокремлюється низка типів соціальних вчень та простежується їхня історія від племінних часів до наших днів, закінчуючи поглядом на майбутнє соціальної думки. Найвідоміші статті Ісаїва, які часто передруковувались, – це Definitions of Ethnicity (1974) та Olga in Wonderland: Ethnicity in Technological Society (1977).

Його відоме дослідження 1990 року Ethnic Identity Retention (з трьома співавторами) присвячене аналізу результатів опитування 2000 людей трьох поколінь чотирьох основних етнічних груп у великому Торонто (італійці, українці, німці та євреї). Він зосереджувався на показниках збереження, передачі або асиміляції ідентичності та етнічної ідентичності через три покоління. На сьогоднішній день це дослідження було успішно відтворене та проведене іншими етнічними групами в трьох країнах світу.

20 червня 2006 року Папа Римський Бенедикт XVI відзначив Всеволода Ісаїва врученням папських відзнак у кафедральній церкві Святого Михайла в Торонто, назвавши його кавалером Ордена Святого Григорія Великого.

Ісаїв був членом Наукового Товариства Шевченка у США і Канаді. Він також був президентом Українсько-канадського дослідчо-документаційного центру (UCRDC) протягом 10 років.
У доктора В. Ісаїва залишилася кохана всього його життя, його дружина Христина, з якою він познайомився на пікніку українських студентів у Вашингтоні і з якою він прожив у шлюбі 62 роки; дві дочки, Марта і Софія; і двоє синів, Марко і Христофор, а також його сестра Ольга і брати Юрій та Іреней.

Всеволод був неперевершеним і завжди дуже терплячим педагогом, надзвичайно щедро витрачав свій час на наставництво студентів. Він був людиною, яка ніколи не хвалилася багатьма значними досягненнями у своїй кар’єрі, ніколи не зневажала інших людей і ніколи не скаржилася на те, що йому дало життя. Він виконував свої обов’язки як перед сім’єю, так і перед кар’єрою з непохитною відданістю. Добрий і терплячий, багато хто часто описує його як «справжнього джентльмена», яким він справді завжди був.

Перед нами образ достойного і роботящого, вірного сім’ї та обов’язкам професії чоловіка, гідного, спокійного і талановитого.

Що ж поєднує його з його дідом? У публікаціях про це практично ніде не згадується. Але погляньмо на біографію о. Миколи Конрада.

Блаженний священномученик Микола Конрад

Священник Микола Конрад – професор, католицький богослов, філософ, суспільний ідеолог, духовний опікун молоді. Народився 16 травня 1876 р. у сім’ї різьбяра в Струсові на Тернопільщині. Хлопець володів талантом, твердою вірою, працелюбністю. Батьки віддали дитину до школи отців Салезіан, а ті скерували до Рима, звідти він повернувся доктором філософії та богослов’я.

У 1930 році о. д-р Микола Конрад на запрошення Митрополита Андрея Шептицького починає викладати у Львівській Богословській Академії… соціологію, давню й новітню філософії, а з часом стає деканом філософського факультету. Добрий духівник і сильний ідеолог, о. д-р. Конрад вмів віднайти ті патріотичні струни у юних душах.

О. Микола Конрад видав низку праць, найважливішими серед яких є «Молодіжна ментальність», «Католицизм», «Основні напрямки новітньої соціології», «Лібералізм», «Націоналізм і католицизм». “Дай Боже, щоб у нас ті два ідеалізми… католицьке “вірую” і націоналістичне “хочу” гармонійно злучилися як два чисті тони української душі в один акорд, щоб розбудили наші зів’ялі серця…”— писав він.

Цікаво, що з різницею в 50 років обидва обрали соціологію, обидва були смиренними працелюбами, обидва керували кафедрами, обидва писали і видавали підручники для своїх студентів, обидва попри завантаженість роботою і громадськими справами мали немалі сім’ї, і обидва були відзначені Папськими відзнаками…

Щоправда, історія і доля Миколи Конрада тут набагато жорстокіша і жертовніша, аніж його онука: силою обставин у вирі воєнних змін опинившись на парафії в с. Страдчі коло Львова, о. Конрад зазнав жорстоких катувань і загинув від рук енкаведистів у червні 1941 року. Пізніше, посмертно, він зазнав беатифікації Святим Престолом.

Поминаючи достойне життя щойно померлого Всеволода Ісаїва, годиться пом’янути і його діда по матері блаженного Миколу Конрада. І при цьому побажати, щоб ніколи зла ворожа рука не обривала життя найдостойніших синів українського народу.

Share on Social Media

Announcement
Pace Law Firm
2/10 Years of War

Events will be approved within 2 business days after submission. Please contact us if you have any questions.

Manage Subsctiption

Check your subscription status, expiry dates, billing and shipping address, and more in your subscription account.