Михайло Подоляк: Ми боремось за право бути собою

Микола Сварник
Для НШ-УВ

В рамках щорічної конференції Ukraine: Raising its Voice – Journalism and Misinformation at a Time of War 19-20 травня 2023, організованої Спілкою українських журналістів Північної Америки, відбулось включення українського політика, радника Офісу президента України Михайла Подоляка.

Представила доповідача, перекладала та вела розмову секретар Спілки Олена Калабаня:

Наш черговий спікер не потребує представлення. Михайло Подоляк – дуже відомий український політик, політичний стратег, журналіст, кризовий менеджер і один з головних радників президента Зеленського. Від квітня 2020 Михайло Подоляк – також радник голови Офісу президента Андрія Єрмака, антикризовий комунікаційний менеджер. Комунікативна стратегія офісу стала предметом захоплення, і навіть ревнощів цілого світу. Кожен хоче бути хоробрим, як Україна і кожен хоче знати секретне джерело цієї сили. Пане Подоляк, як вам вдалося захопити світ?

Михайло Подоляк: Перш за все, висловлю вдячність усім журналістам, які уважно слідкували за подіями, які відбувались в Україні останнім часом. Бо без них, без їхньої спільної роботи не було б того інформаційного успіху, який ми маємо зараз. Друга важлива складова успіху полягає в тому, що ми відстоюємо не абстрактне поняття під назвою «свобода», а конкретне право бути таким, яким хочеш бути. І третя складова стосується якостей, які потрібні, щоб сьогодні домінувати в медійному просторі, зважаючи на той обсяг грошей, які вкладає в медіа Російська Федерація.

Це три складові: Перша – глибоке занурення в тему; треба бути дуже й дуже професійним. Так часто буває, що політики говорять штампами, висловлюють абсолютно нещирі думки і це вбиває бажання підтримувати, а от Україна зараз повернула на той шлях, щоб бути абсолютно відвертим, говорити конкретно – чи то, наприклад, про зброю чи про те, що відбувається на лінії фронту.

Друга складова – це відвертість, яка межує з порушенням традиційних правил: відверто говорити про проблеми, не боятись, якщо про це не звикли говорити – це викликає довіру, слухач має відчути цей нерв, біль, емоцію. Це дуже важливо, бо люди починають тобі вірити, коли ти відмовляєшся від певних правил.

Третя складова – це послідовність тих меседжів, які висловлює українська сторона і їх логічне пояснення. Якщо послідовно дотримуватись своїх концепцій і не міняти їх, незважаючи на певні зміни диспозицій, це також викликає довіру. Це дуже важливо.

Цензура в класичному типі, навіть під час війни, не працює. Оскільки зараз ми живемо в інформаційному середовищі, заборонити щось неможливо. Тому працює скоріше one voice, щоб пояснити тим чи іншим державним інституціям, як вони мають коментувати щось. Це працює, але лише в достатньо короткому проміжку часу, а потім всі починають трошки по-іншому коментувати. Але дуже важливо, щоб у перший короткий проміжок часу було декілька харизматичних пасіонарних спікерів, які мають домінувати в інформаційному просторі, у глобальному в тому числі.

Також Михайло Подоляк відповів на питання присутніх:

Питання: Чи соціальні мережі допомагають у реалізації цієї комунікаційної стратегії чи вони на якомусь етапі можуть гальмувати вашу роботу?

Михайло Подоляк: Це дуже складне питання, тому що соціальні мережі є невід’ємною складовою інформаційного ландшафту в цілому, але вони виконують скоріше подвійну функцію. З одного боку вони дозволяють швидко ініціювати тему, тобто швидко зробити якийсь інформаційно важливий коментар; з іншого боку соціальні мережі часто є середовищем, де люди реалізують своє его, свій нарцисизм. Часто люди коментують, не маючи доступу до інформації; будь-хто, і таким чином за рахунок емоцій коментар можете спотворювати інформацію. Це складне питання. Саме соціальні мережі легко використовувати для масштабних дезінформаційних кампаній, навіть безпосередньо не модеруючи їх. Достатньо великі і потужні заголовки, які поширюються, йде природне розповсюдження цих заголовків, навіть якщо вони не близькі до реальності. І тому ці мережі часто використовуються. Я ще раз підкреслюю: для ефективних дезінформаційних кампаній. Це не можна заборонити, але треба розуміти, що це не класичні медіа, в яких є репутаційна складова.

Питання: Якщо ми вже заговорили про виклики, які для вас є найбільші виклики в цій дезінформаційній кампанії, яку організовує Росія. Які ви уроки винесли от з цього року, який ми прожили і який ми зараз проживаємо?

Михайло Подоляк: По-перше – масштабування інформації за рахунок великих мереж, які десятиріччями створювала Росія в країнах, навіть не європейських, а в Латинській Америці, Африці, особливо центральній, на глобальному Півдні, використовуючи франкомовні, іспаномовні, арабомовні інструменти, щоб масштабувати питання і створити прошарок «нейтральних» країн, у яких поширювали неправильне трактування війни – оце ключовий виклик, який ми бачимо.

А друга складова того, що робить Росія – вона якраз у час війни відмовилась від безпосереднього розміщення у ключових західних медіа тих чи інших текстів з використанням проросійських заголовків. Вони зараз працюють із західними медіа через треті сторони.

Вони створюють враження, що інформація йде нібито не напряму від Росії, а начебто через інсайди від якихось джерел. І таким чином це має створити спотворену, а не реальну інформацію. Це зміна – не через своє лобі, а через треті-четверті руки. І часто навіть журналісти не розуміють, що ці джерела є якось дотичні до інтересів Російської Федерації.

Питання: Як на вашу думку, чи світ на сьогоднішній день розуміє всю глибину і небезпеку цієї гібридної війни, яка ведеться проти України і наскільки вона важлива в реалізації всіх тих кримінальних речей, які Росія творить сьогодні?

Михайло Подоляк: Безумовно, ми розуміємо прекрасно все, що стосується проявів гібридної війни як такої, розуміємо, яку ставку робить Росія і чому вона хоче перемогти в інформаційному просторі, особливо через свою нездатність досягти результатів військовим шляхом. Вона хоче все ж таки перемогти в інформаційній війні, дискредитувати Україну і досягти зменшення допомоги Україні. Тому ставка робиться на всі елементи гібридної війни, в тому числі абсолютно безглузді звинувачення України в різних речах. І це можна побачити навіть у виступах Росії з трибуни Радбезу ООН.

Питання: Як українські медіа за кордоном – американські, канадські медіа можуть допомогти виграти цю інформаційну війну проти Росії?

Михайло Подоляк:Ми розуміємо, що сьогодні все тяжче втримувати увагу на питаннях України, тому що є свої питання і своя проблематика для читачів чи глядачів. Але між тим треба розуміти ставку цієї війни. Ставка в цій війні достатньо велика і не лише тому, що захоплена територія в центрі Європи. Питання – чи буде існувати держава Україна взагалі і чи буде існувати Східна Європа в рамках Європи, а не якоїсь там українсько-російської федерації. Це є дорога з двома різними напрямками: з одного блоку, якщо Росія виграє, тоді світу із стабільними правилами не буде, тоді будуть постійні війни, кількість яких буде дедалі збільшуватись, і тоді війна прийде до всього Єврорегіону. Просто в Європі не стане місця, де людині можна було б спокійно і вільно себе почувати. Інша дорога, це коли Росія програє – тоді ми отримуємо на десятиріччя сталий мир, у якому є можливість зафіксувати більш стабільні правила, коли буде зрозуміло, що ми можемо вкладатись в своїх дітей, і в свої кар’єри, і так далі. Або хаос, де Росія домінує, або більш-менш стабільні правила, де домінують Сполучені Штати, Україна і є певний рівень демократії.

Тут є дві прості поради: треба максимально критично ставитись до всього, що говорить Росія, як і в принципі до всього російського. Тому що на даний час немає російської правди, а є російська пропаганда, в інформаційному полі – це виключно російська пропаганда. Безумовно, Україна не є ідеальною країною, у нас є багато такого, що треба виправляти, і після війни, і будувати інший тип держави взагалі, більш прозорою її зробити. Але я хочу щоб ви пам’ятали, що Україна – це країна, абсолютно рівна вам по духу, по цінностях. І ми є невід’ємною частиною західної ціннісної системи.

Питання (Володимир Кіш): Під час цієї війни, від початку війни і на сьогодні в офісі президента і в уряді – чи є у вас достатній бюджет для реалізації комунікаційної кампанії?

Михайло Подоляк: Питання тяжке, і всі знають що грошей завжди не вистачає. Нам треба попрацювати не лише на внутрішньому ринку, але й на зовнішніх ринках. І ще одне. Росія двадцять років вибудовувала систему – Спутник, РТ, і багато інших інструментів. Ми зараз будуємо свою систему, потрошку вибудовуємо її, і наша перевага в тому, що ми дуже відкриті до спілкування з редакціями різних медіа. Ми відверто говоримо з ними, цілком довірливо даємо всю інформацію, у нас на сьогоднішній день більше 16 тис акредитованих іноземних журналістів. Не всі безпосередньо в нас знаходяться, але я це кажу, щоб був зрозумілий обсяг нашої роботи.

Питання (Юрій Клюфас): Гарно чути, що ви працюєте з міжнародними медіа, але я маю до вас безпосереднє питання, яке стосується до потенційного проєкту в Європі. Чи не слід створити в Європі, там де поширюється російська дезінформація, таке агентство, яке б поширювало англійською, португальською, іншими мовами продукт, який би нівелював ту дезінформацію і допоміг зупинити Росію від перемоги над Україною.

Михайло Подоляк: Це фантастична пропозиція. Було б непогано створити такий центр, щоб збільшити масштаб впливів, масштабувати можливість транслювати ті чи інші правильні позиції – правильні в плані протидії російській пропаганді. І це дуже слушна пропозиція. Ми постійно про це думаємо, і бачимо це не лише щодо Європи, але також ми відчуваємо необхідність суттєво збільшити впливи в першу чергу на африканський і латиноамериканський континенти.

This article is written under the Local Journalism Initiative agreement

Share on Social Media