«Kozak System» отримав максимальний градус і позбувся інструменту

Микола Сварник
для НШ-УВ

Цього сезону Торонто отримало цілу серію доброчинних концертів для збору коштів на українську перемогу. Вже була Джамала, вже був СКАЙ, а останніми днями – ще й «Козак Систем». У вересні, приїде ще й «Без обмежень».

Концерт «Kozak System» у Торонто і за відгуками слухачів, і за моїми власними враженнями вийшов справді бомбезний. Неймовірний контакт із публікою, незрівнянна щирість, чудова зіграність колективу, харизма Івана Леньо, впізнаваність пісень – все це створило той вогонь, який зігрів серця численної публіки на концерті.

Фронтмен гурту Іван Леньо доволі чітко, без пом’якшень, висловлював позицію і філософію гурту, співзвучну з відчуттями практично всіх – «або ми їх стовчемо, або нас самих не стане». Про лексику військових зараз не сперечаються, і цей дух війни чувся у всіх піснях. У деяких трохи далі, як у «5 хвилин», а в деяких прямо тут і зараз – аж настільки, ніби сам музикант смикає за спуск гармати. Цьому сприяли кілька кліпів, знятих прямо на позиціях військових частин, яким гурт постійно донатить на саме ті гучні чи тихі штуковини, які саме зараз потрібні нашим військовим.

Назар Костів грає на акордеоні Івана Леня

Леньо добре і пише, і співає, а також дуже відкритий у спілкуванні. Говорить переконливо, об’ємно, фактажно. І йому якось віриться. Він не має в собі штучної бравади, штучного підсолоджування чи підсолювання своїх музичних «страв». Як є, так воно й співається. Тексти пісень є різні, багато на існуючі вірші, наприклад, Сергія Жадана. Часом із жорсткими переробками, а часом як є. Багато пісень із часів локдауну написані трубачем гурту Сергієм Соловієм. А ще чимало – «Глібичем», поетом Глібом Бабічем, який воював і загинув минулого року, залишивши пронизливу останню пісню «Не покинь».

На моє враження, у гурті є доволі збалансоване звучання, хоча, на перший погляд, як можна поєднати гітару і трубу? У них це чудово виходить. Як і ударник пальцями, а не паличками. Дві гітари – бас (Володимир Шерстюк) і ритм (Олександр Дем’яненко), вже згадана труба (Сергій Соловій), ударник (Сергій Борисенко) і акордеон (Іван Леньо) – така композиція групи. Всі також співають.

Зала на концерті Kozak System була повна

До речі, акордеон Леня по-перше, легендарний, бо прослужив уже 15 років, а по-друге – він прямо на концерті… продався! І не за копійки! Інтрига з акордеоном розвивалась протягом концерту. Спершу були бліц-конкурси на знання поезії, бо Леньо сказав: не можеш воювати – волонтерь, не можеш волонтерити – донать, не маєш за що донатити – вивчи, …, хоча б мову! Ну і котрась із переможниць поетичного слова забажала покликати на сцену молодого місцевого акордеоніста Назара Костіва. І от Назар вийшов, заграв з «Козаками» якусь пісню на акордеоні Леня, і тут виявилось, що акордеон… іде на продаж. Ну й непогано розіграли, місцевий бізнесмен і, до речі, сам музикант, Лесик Левкович, викупив акордеон Івана Леня за 8 тис. канадських.

Якщо коротко підсумувати, концерт вийшов гучним, але й чимось затишним. Дівчата (і зрілі жінки також) після виступу обнімалися з Леньом, сім’ї і пари фотографувалися (в чому взяли участь і ми з моєю камерою), і всі разом купалися в енергетичних козацьких променях. Славно поспівали, хлопці! Дяка вам велика.

This article is written under the Local Journalism Initiative agreement

Share on Social Media