Юрій Білінський, Новий Шлях – Українські Вісті.
Новий Шлях – Українські Вісті вже неодноразово писав про реформу місцевого самоврядування в Україні і в тому числі ситуацію, яка складається у освітній галузі в результаті децентралізації. З різних регіонів України надходять скарги на закриття шкіл, в результаті чого учні змушені вчитись у віддалених школах, що створює незручності у сільській місцевості. НВ-УВ звернувся за коментарем з приводу процесу децентралізації до Ірини Жданової, керівника Фонду Відкрита Політика, громадської організації, місія якої полягає, зокрема, у розширенні доступу дітей та молоді до якісної освіти.
НШ-УВ: Чи є у Вас статистика, скільки дітей у сільській місцевості тепер змушені їздити на далекі відстані шкільними автобусами, виїздити рано вранці і приїздити додому пізно ввечері? Наскільки поширена ця проблема?
Ірина Жданова: Зараз Об’єднані Територіальні Громади (ОТГ) отримали велике фінансування на автобуси і на якісні дороги. За офіційними даними, за 9 місяців цього року надходження до місцевих бюджетів зросли на 31 млрд гривень, а доходи бюджетів 366-ти ОТГ зросли на 83% та склали 6,3 млрд гривень. В більшості регіонів я бачу дуже багато позитивних змін – в тих же Донецькій і Луганській областях відремонтовано багато доріг, шкіл, дитячих садочків, майданчиків, басейнів, стадіонів. Але проблема в тому, що зараз на рахунках місцевих громад лежать десятки мільярдів гривень, і велика частина з цих коштів не використовується, не йде, зокрема, на покращення інфраструктури. Є багато громад, де це збільшене фінансування не використовується на розвиток.
НШ-УВ: Чому так відбувається?
Ірина Жданова: Перша причина – втілення проектів і управління великими коштами потребують досвіду, якого у багатьох громад нема. А, наприклад, у Польщі та інших країнах, де відбулась децентралізація, була проведена велика навчальна робота по створенню проектних команд на місцях. Друга причина – дуже часто в об’єднаних громадах ще думають, як завжди, “а що я з цього буду мати”. Нова система закупівель PROZORRO ускладнює корупцію і тому йде великий саботаж, через різні механізми зриваються тендери. Третя причина – у міських та обласних радах часто не можуть проголосувати за бюджети і відповідно за фінансування освітньої та соціальної сфер. Політичні сили не можуть між собою домовитися. Наприклад, у Луганській області є проект “Шкільна парта” і кошти на нього. Здавалось би, абсолютно нейтральний проект, але на нього не можуть виділити фінансування тільки тому, що рада не може проголосувати за бюджет. Зокрема, депутати від партії “Наш край” зривають багато голосувань за освітні і соціальні проекти в області.
НШ-УВ: Що ви можете сказати про скарги на те, що у місцевих громадах часто не хочуть займатись питаннями освіти?
Ірина Жданова: Такі проблеми існують. Наприклад, у опорних школах у початкових класах 4 уроки, а в старших – 7 уроків. І діти, яких потім везуть додому автобусом, просто сидять у школі голодними, тому що гаряче харчування вже не фінансується з державного бюджету, воно переведено на місцеві громади. В багатьох громадах ніхто не хоче братися за шкільне харчування, тому що це економічно невигідно, і тендерні заявки на нього навіть не подаються. Часом і на підвезення дітей ніхто не подається на тендер, тому що невигідно. Коли високі чиновники приїжджають в ці села, освітяни не говорять їм про ці проблеми. Але вони говорять про них громадським організаціям, як наша. І коли ми звертаємося до Міністерства освіти, що є такі проблеми, там кажуть, що їм про ці проблеми не повідомляють. Міністерство знає про ці проблеми, але статистики такої вам ніхто не надасть.
НШ-УВ: Як тоді уряд може розв’язати ці проблеми, якщо там навіть не знають їх розміру?
Ірина Жданова: Знання масштабу цих проблем також залежить від суспільства, в тому числі самих батьків, які теж могли би підключитися до зменшення ризиків, про які ви говорите. Наприклад, хто заважає батькам об’єднатися і подати лист, щоб дали роз’яснення, скільки коштів дали на громаду на утеплення шкільних туалетів. А потім уже слідкувати, яким чином проводиться тендер, використовуються кошти і так далі. А батькам зараз нема коли це вирішувати, мовляв “я краще репетитора найму, а дитина там собі хай ходить у туалет надворі”. Відповідь на ваше питання в тому, наскільки швидко наше суспільство зрозуміє, що це наші діти і що від нас залежить дуже багато. Не тільки від влади.
НШ-УВ: Чи є частиною проблеми те, що рекомендована Мінрегіоном відстань від населених пунктів до центрів надання освітніх і медичних послуг повинна не перевищувати 20 км? Вам не здається, що в українських реаліях це занадто велика відстань?
Ірина Жданова: Я думаю що ця відстань має бути в різних регіонах дуже різною – 20 км в Київській області, на Кінбурнській косі і у високогірному районі, це три різні відстані. Там потрібні три різні моделі децентралізації і зокрема моделі введення опорних шкіл. Зараз обговорюється питання коефіцієнтів і різних формул розрахунку, але на мою думку спочатку потрібно було пілотувати окремі проекти децентралізації, а потім уже проводити децентралізацію на рівні всієї країни. Все це робиться на ходу, мабуть, через те, що нам хочеться пришвидшити реформи, особливо в умовах війни.
НШ-УВ: Що можна було би поправити у освітньому аспекті децентралізації?
Ірина Жданова: Можна взяти за приклад підхід Міністерства культури, яке ввело мінімальний кошик надання культурних послуг. Зараз рівень освітніх послуг у об’єднаних громадах дуже сильно залежить від професійності і бажання їх команд. Якщо в команді немає людини, яка вболіває за освіту, то будуть проблеми. Тому що, починаючи з цього року, державна субвенція видається тільки на зарплату, а все, що пов’язано із технічним утриманням школи, йде з місцевого бюджету. Для малокомплектних шкіл по 50-60 учнів це фактично означає закриття. І не тільки для малокомплектних – наприклад, в Смілі був науково-природничий ліцей, підпорядкований обласній раді. Зараз рада його закрила. Проти такого категорично виступає дуже багато освітян, а також ми, Фонд Відкрита Політика. В освіті також треба ввести мінімальний кошик послуг на певну кількість населення, щоб це не залежало від бажання керівництва громади. Поки що Міністерство освіти цього не робить, але я все-таки оптиміст і сподіваюсь, що з часом ми до цього прийдемо.
НШ-УВ: Що робить Верховна Рада для розв’язання цих проблем?
Ірина Жданова: Зараз є законопроект, який 20 вересня розглядався в парламентському Комітеті з питань освіти і науки, і який вводить мораторій на закриття малокомплектних шкіл в важкодоступних районах. Такі депутати, як Олександр Співаковський, Тарас Кремінь, Микола Княжицький, Юрій Соловей займаються цією проблемою. Олександр Співаковський і Юрій Соловей були в червні в гірських школах Івано-Франківської області. Фонд “Відкрита політика” вже два роки про цю проблему дуже відкрито говорить. Депутати 40 хв. ішли пішки гірськими стежками до школи в Верховинському районі, куди навіть мотоцикл не проїде. Вони побачили, що в цій школі вчиться, наприклад, переможець республіканської олімпіади з праці, діти там не менш талановиті, ніж в інших регіонах, і вони не хочуть жити в інтернаті. Як можна цю школу закрити? Тоді депутати більш прискіпливо поставились до цієї проблеми і подали цей законопроект. Але він вирішить питання тільки малокомплектних шкіл у важкодоступних районах.
Хоча, я вважаю, що позитивних прикладів децентралізації більше, ніж негативних. Це я говорю як людина, яка дуже багато їздить Україною. От, наприклад, у Тетіївському районі, це найвіддаленіший район Київської області, за два останніх роки зробили дуже багато для освіти. Тому що у них є команда, а секретар міської ради, Ірина Погоріла, походить з системи освіти, була вчителем, директором школи. Поганий стан там, де є нестандартна ситуація і немає толкових керівників. Тому і треба ввести освітній кошик, який би служив гарантією надання послуг, щоб ситуація не залежала від особистостей.
Share on Social Media
