Галина Кришталь для НШ-УВ, Монтреаль.
У столиці України є чимало прекрасних храмів. Проте справжньою перлиною міста можна сміливо вважати Собор Святої Софії. Він не перестає захоплювати своєю красою і спонукати науковців до розкриття його архітектурного та мистецького багатства. Цей Собор став центром уваги на черговій конференції Монреальського Осередку НТШ, яка відбулася 25 березня 2018 року. Першою частиною заходу була доповідь д-ра Радослава Жука, професора Університету Меꥳлл в Монреалі, архітектора дев’яти українських церков на північно-американському континенті та однієї цекрви у Львові. Темою доповіді були архітектурні джерела Собору Св. Софії в Києві. Як звичайно, конференцію відкрила проф. Люба Жук, голова Монреальського Осередка НТШ, а біографічні дані про доповідача представила Олеся Чехут, заступник голови Монреальського Осередка НТШ.
Основною метою доповіді проф. Р. Жука було ознайомити слухачів з архітектурними джерелами святині, яка була збудована тисячу років тому за часів Ярослава Мудрого. Як зазначив на самому початку д-р Жук, все що існує, має свою передісторію. Собор Святої Софії – це не проста споруда, він включає в собі глибоку ідею, об’єднавши в собі пов’язання різних елементів: внутрішнього простору, форму організації цього простору і його зовнішнє віддзеркалення. Все це, на думку доповідача, свідчить про відношення людини до Бога і про те, як людина Його бачить (в світлі, просторі, чи в зображеннях на стінах). Це також багато говорить про відношення людини до суспільства і про те, чи це суспільство демократичне, автократичне тощо. Дослідникам цікаво знати, звідки приходили впливи при конструкції собору і як сам собор виглядав на своїх початках. Цікавість слухачів могли задовільнити прозірки зі світлинами, які підготував д-р Жук. На одній з них була реконструкція собору проф. Конанта, відомого архітертурного історика. На плані і розрізі святині проф. Р. Жук показав, яка була форма первинної церкви і які частини були добудовані пізніше. Цікаво було довідатися, що собор був сполучений сходами з митрополичим і княжим двором.
В багатьох друкованих виданнях, між іншим також в англійському виданні енциклопедії України за ред. В. Кубійовича, знаходиться інформація про те, що прототипом для Київської Софії служила Софія Константинополя (Царгорода). Цю ж думку повторив у своїй історії О. Субтельний. А звідки ж йшли впливи на Собор Софії в Царгороді? – питав доповідач. Висвітлюючи це питання, доповідач пригадав різні типи бідівель, які існували в Римській Імперії, колисці християнства. Мова йшла про довгі прямокутні римські базиліки імператорів з головною абсидою та з одним або двома рядами колон, про будівлі циліндричної форми, що служили не тільки місцем поховань, а й святинею всім богам (напр. Пантеон в Римі). Ці будівлі мали вплив на побудову християнських церков. Для прикладу, церква Св. Констанції в Римі є циліндричної форми (на зразок гробівця римського імператора), з вівтарем в центрі, в якому знаходяться мощі святої. Д-р Жук згадав також про базиліку Максенція (деякі називають її базилікою Константина), яка мала вже дві абсиди, центральну і бічну, і склепіння було не дерев’яне, а цегляне, що було великим римським технічним здобутком.
Ці роздуми д-ра Радослава підвели його до наступного твердження відносно храму Святої Софії в Царгороді, який був збудований в першій половині VI ст. імператором Юстиніаном. Отож, в її плані ми можемо віднайти поєднання елементів римської базиліки Максенція-Константина з елементом ротунди з великою копулою (Пантеон). Доповідач показав світлини, на яких можна було побачити інтер’єр храму та його зовнішній вигляд. Зіставляючи собор Святої Софії з Царгорода і собор Софії Київської, д-р Жук виразно вказав на відмінності цих будівель. На його думку, Софія Київська не є імітацією Царгородської Софії, як це подано в багатьох давніх літописах і сучасних вищезгаданих виданнях. Д-р Жук з цього вивів висновок, що історикам не достатньо опиратися на писані документи, а потрібно завжди шукати емперичні докази для своїх тверджень.
На думку проф. Жука, архітектурних джерел собору Святої Софії потрібно шукати в іншій римській традиції. Він згадав той факт, що в кінці V століття в Сирії були збудовані чотири базиліки у формі хреста з колоною посередині, на якій провів своє життя Св. Симон. Виходячи з плану Святої Софії в Києві, ми бачимо поєднання римської базиліки з абсидами та хрестоподібного унікального комплексу Св. Симона з Сирії. Це свого роду форма «хреста в квадраті», яка у на багато спрощених розмірах стала типовою для багатьох візантійських церков. Специфікою собору Святої Софії є подвійні галереї. Перші були додані в ХІ столітті, після закінчення будови, а другі – дещо пізніше.
Д-р Жук, базуючись на книзі В. Січинського, коротко представив історію Київської Софії, наголошуючи, що після зруйнування її татарами в 1240, майже півтисячоліття вона була в руїні. Лише в 1638 році Митрополит Петро Могила її реставрував, не порушуючи старих форм. В такому вигляді Софія була зарисована голандським малярем А. Вестерфельдом в 1651 році. На цьому рисунку ми можемо побачити 5 абсид, 13 бань. Цікава є форма куполі, яка має певне заокруглення, що вказує на модернізацію в дусі італійського відродження. Перебудова і розбудова Святої Софії відбувалася в XVII-XVIII столітті. Найбільша розбудова проведена коштом гетьмана Івана Мазепи в роках 1690-1697, коли побудовано бічні нави, нові бані та інші частини будови в оригінальному стилі українського бароко, що полягав на поєднанню тоді модерних загальноєвропейських зовнішних барокових форм зі специфічним українським просторовим ритмом (трикопульні або п’ятикопульні храми). Завдяки цій розбудові Собор втратив свій первісний зовнішній вигляд, однак всередині зберігся вигляд з ХІ століття, були збережені первісні форми та мозаїчні декорації.
Чудовим доповненням до доповіді була друга частина заходу, а саме фотовиставка на тему «Київська Софія: серце українського християнства», яку підготовила Леся Качор-Гаврилюк. Виставка була представлена в Українському Музеї Патрірха Йосифа Сліпого, де одночасно відбувалася конференція Монреальского Осередка НТШ. Отож, всі присутні могли не лише довідатися про архітектурні джерела Собору Святої Софії, а й послухати розповідь Лесі Качор-Гаврилюк про мозаїки, розміщені в абсиді, бічних навах та куполі, а також про розписи стін всередині храму. Серед багатьох цікавих фактів та пояснень символіки виділявся той факт, що в центральній абсиді собору розміщена мозаїка Богородиці Оранти. Це ставить наголос на Благовіщення, тобто момент вільного рішення Марії стати Матір’ю Спасителя, а не на трагедії розп’яття, як це буває в західно-європейських церквах. Ця стіна з зображенням Оранти відома під назвою нерушимої стіни, а це тому, що це єдина стіна, яка не зазнала руйнації впродовж століть. Згідно з повір’ям, так довго як стоятиме нерушима стіна, стоятиме Київ та існуватиме Україна. Доповідач звернула увагу і на те, що на відміну від володарів, яким будували гробівці з написами про їхні великі діла, на скромному саркофазі Ярослава Мудрого, що знаходиться в соборі Святої Софії, написано: «Ісус Христос перемагає і світло Христа просвіщає всіх». Це показує зовсім інше розуміння влади і державного порядку. Собор Святої Софії – як підкреслила Леся Качор-Гаврилюк – надалі збуджує зацікавлення в Україні та поза її межами. І це не дивно, адже Софія – це «цвіт української цивілізації, який займає важливе місце у пантеоні всесвітньої культури».
Share on Social Media
