Новий Шлях.
Чи знали Ви, що 92% дітей, які живуть в українських інтернатах, насправді не сироти і в них є живі батьки? Що в Україні в інтернатах живе 1,5% дитячого населення (порівняно з 0,1% у Західній Європі)? А, наприклад, у Запорізькій області ця частка досягла 2,5%? Що населення українських інтернатів збільшується на 250 дітей кожні три дні? І що кожні три дні в інтернатах помирає одна дитина?
На такому вражаючому тлі розпорядженням Президента України Петра Порошенка минулого року була створена робоча група з питань реформи інституційної системи виховання дітей. Групу очолив Микола Кулеба, Уповноважений Президента України з прав дитини. У межах цих зусиль минулого літа до Канади приїздила представниця Миколи Кулеби, Сніжана Держановська, щоби вивчити досвід утримання сиріт та дітей з особливими потребами в Канаді і поділитися з організаціями української громади інформацією, куди краще спрямовувати допомогу Україні у царині роботи з дітьми. За час, який пройшов, робоча група розробила Національну стратегію реформування інституційного догляду та виховання дітей. Цього місяця в Києві буде проходити засідання Національної ради реформ, на якій планується затвердження цієї Стратегії, що повинно стати офіційним початком реформи інституційної системи в Україні.
Як пояснила нам Сніжана Держановська, реформа інституційної системи не полягатиме у закритті інтернатів як такому. Для покращення становища дітей з кризових сімей насамперед потрібно розвивати громади – “Діти потрапляють до інтернатів, тому що на рівні громади нікому було допомогти цій родині, чи не було, наприклад, кому підтримати мати, яка виховує дитину з інвалідністю. Ми дуже хочемо навчити наші громади, як піклуватися про дітей і зробити все можливе, щоб дитина залишилась в громаді, а не пішла в інтернат, який знаходиться дуже далеко від родини”, сказала Сніжана.
В останній період Україні вдалося значно покращити ситуацію з сирітством – розвинулася система прийомних сімей і дитячих будинків сімейного типу, завдяки чому частка дітей-сиріт в інтернатах значно зменшилась. Але, з іншого боку, в українських інтернатах за останні десять років різко збільшилась кількість дітей з кризових сімей. Це відбулося через те, пояснила Сніжана, що інтернати отримують гарантований державою бюджет, а керівництво місцевих громад не знає, що робити з такими дітьми і просто посилає їх до інтернатів. “Але діти в інтернатах просто страждають, вони виходять звідти дуже травмованими”, сказала Сніжана. Згідно даних робочої групи з питань реформи інституційної системи, 90% випускників інтернатів не готові до життя у суспільстві, 50% схильні до правопорушень або скоюють злочини, а 23% стають безхатченками (дані, наведені на початку статті взяті з того ж джерела).
Але як можна розв’язати проблему дітей з кризових родин на рівні соціальних програм, якщо ця проблема насамперед економічна? Сніжана навела статистику, яка свідчить, що кожна третя дитина в Україні живе за межею бідності: “Додатково до 106 тисяч дітей, які живуть в інтернатній системі, в Україні є більше 600 тис. дітей, які живуть в сім’ях зі складними життєвими обставинами і мають всі шанси потрапити в інтернатну систему”. Планується розпочати розв’язання цієї проблеми з сімей, яким можна допомогти, сказала Сніжана: “Наприклад надати необхідну консультацію сім’ї, зробити невеликий ремонт у хаті, допомогти працевлаштувати батька, помістити дітей у дитсадок. Громада буде думати, можливо треба заснувати пекарню, або інші малі бізнеси, до яких залучати ці сім’ї. Ми хочемо розпочати з оцінки ситуації на рівні громади – які сім’ї там живуть, які у них проблеми та гострі потреби, що саме громада може зробити, аби не тільки підтримати цих дітей та сім’ї соціально, але й супроводжувати на шляху до благополуччя. Зараз держава фінансує інтернати на суму 1 млрд. грн. на рік, а фінансування сімей з особливими потребами за останні 3 роки значно скоротилось. Це буде змінено в межах запланованої реформи”.
Але реформу інституційної системи утримання дітей треба проводити обережно, сказала Сніжана. Про це свідчить досвід Румунії – там де-інституціоналізація була проведена швидко, дітей повернули з інтернатної системи в сім’ї, з якими не було проведено необхідної роботи, і через 2-3 роки багато дітей знову опинилися на вулиці.
Минулого літа Сніжана Держановська обговорювала ці питання в українсько-канадській громаді: “Українська діаспора надає велику допомогу дітям-сиротам та інтернатам в Україні. Метою мого візиту, в організації якого нам допоміг координатор Конґресу Українців Канади Джон Голюк, було поспілкуватись з відповідними організаціями, щоб вони подивились на нашу інформацію та ідеї, і врахували їх у своїй діяльності, сфокусували більшу увагу не на інтернатах, а на підтримці сімей і випускників інтернатів, щоб випускники могли жити в своїх громадах, не їхали в міста, де що з ними невідомо що може трапитись. Ми також зустрілись з дитячим омбудсменом Онтаріо, іншими організаціями, які надають послуги дітям, щоб повчитись на їхньому досвіді, дізнатися про їхні успіхи і помилки”.
Сніжана сказала нам, що після прийняття Національної стратегії реформування інституційного догляду та виховання дітей українська діаспора зможе допомогти команді Миколи Кулеби у переводі цієї системи на сімейну основу; у створенні системи допомоги сім’ям, які виховують дітей з інвалідністю; у створенні мережі сімейних ресурсних центрів; а також у реформуванні системи освіти з метою досягнення її більшої інклюзивності.
Новий Шлях буде повідомляти про перебіг прийняття Державної стратегії реформування інтернатної системи та подальшу співпрацю України з нашою громадою в Канаді у цьому питанні.
Share on Social Media
